Постанова

від 07.12.2016 по справі 815/5572/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5572/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання -Белінського Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача -ОСОБА_2 за довіреністю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Куліндоровський індустріальний концерн» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень №00004481404 від 06.07.2016 року, №0009262200 від 11.10.2016 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом приватного підприємства «Куліндоровський індустріальний концерн» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому позивач просив суд:

- скасувати податкове повідомлення -рішення ГУ ДФС в Одеській області № 00004481404 від 06.07.2016 року на загальну суму 2 534 535,00 грн.

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 11.10.2016 року на загальну суму 195 156,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області провело планову перевірку ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт, яким встановив порушення позивачем податкового законодавства.

ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» направило заперечення від 29.06.2016 року на Акт перевірки від 21.06.2016 року № 172/15-32-14-04/38226689, але вони не прийняті до уваги.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №00004461404 від 06.07.2016 року, яким визначив суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1174 244,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 00004481404 від 06.07.2016 року, яким визначив суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 027 620,00 грн., штрафних санкцій у сумі 506 905,00 грн., а всього в сумі 2 534 525,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України своїм листом від 15.08.2016 року № 16987/6/99-99-11-01-01-25 повідомила позивача про те, що строк розгляду скарги ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» продовжено до 23.09.2016 року включно.

Листом Державної фіскальної служби України від 20.09.2016 року № 20419/6/99-99-11-01-01-25 позивача повідомлено про те, що скарга ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» частково задоволена, а податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 00004461404 від 06.07.2016 року частково скасовано та прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 195 156,00 грн..

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, порушують права та законні інтереси ПП «Куліндоровський індустріальний концерн», а тому належать до скасування.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з усіма контрагентами, вказаними в акті перевірки (ПП «Лагуна - Біч», ПП «ОСОБА_1 - Ремстрой», ПП «Авалон-2», ПП «Гарде-Плюс», ПП «Барон і Ко», ПП «Комір-Груп»), договірні відносини виконані між сторонами у повному обсязі та без жодних зустрічних претензій, що підтверджується договорами постачання, приходними накладними, калькуляціями, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами. Акт перевірки не містить жодних самостійних досліджень податковим органом обставин укладання договорів з контрагентами. Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для тверджень, що товар не був переданий одержувачу.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-11).

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених в запереченні на адміністративний позов (т.2 а.с.147-150).

Представник відповідача в обґрунтування заперечення зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки була отримана інформація відносно контрагентів позивача, згідно з якою не підтверджена реалізація товарів та послуг контрагентам-покупцям, встановлена відсутність у них достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення господарських операцій. Тобто між позивачем виникли господарські правовідносини з ПП «Авалон-2», ПП «Вега-Ремстрой», ПП «Лагуна-біч», ПП «Барон і Ко», ПП «Комір Груп», ПП «Гарде-плюс», які є фіктивними та не підтверджуються первинними документами.

Отже, представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийняті з урахуванням норм чинного законодавства та не належать до скасування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ОСОБА_2 31.05.2012 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.06.2012 року.

Головне управління ДФС в Одеській області провело планову перевірку ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік.

За результатами перевірки відповідач склав акт «Про результати виїзної планової перевірки ПП «Куліндоровський індустріальний концерн»» від 21.06.2016 року № 172/15-32-14-04/38226689 (т.1 а.с.47-159).

В акті перевірки зафіксовані наступні порушення з боку позивача:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1 п.2 ст.3 п.1, п.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні », п. 2.1, п. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», п.6, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» від 20.10.1999 №245, п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, пунктів 20,21,29,30,31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1174244 грн.

2. п.198.5, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 027 620 грн.

3. п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, підприємство подавало податкові розрахунки за формою № 1 ДФ за період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 року з недостовірними даними, а саме не вірно відображено суми нарахованого та виплаченого доходу.

4. п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» п.3.1 порядку формування страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на державне соціальне страхування від 14.04.2015 року №435.

На підставі акту перевірки від 21.06.2016 року відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення № 00004461404 від 06.07.2016 року, яким визначив суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 174 244,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 00004481404 від 06.07.2016 року, яким визначив суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 027 620,00 грн., штрафних санкцій у сумі 506 905,00 грн., а всього в сумі 2 534 525,00 грн. (т.1 а.с. 15-16).

Позивач оскаржив до ДФС України прийняті податкові повідомлення - рішення. В результаті оскарження ГУ ДФС в Одеській області частково скасувало податкове повідомлення рішення № 00004461404 від 06.07.2016 року та прийняло податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 11.10.2016 року, яким визначило суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 195 156,00 грн. (т.1 а.с.17).

Щодо правомірності включення позивачем здійснення поліпшення та ремонту орендованих основних засобів до витрат на збільшення собівартості суд робить наступні висновки.

Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на те, що позивач неправомірно відносив на витрати поліпшення та ремонт орендованих основних засобів за договорами підряду з контрагентами : ПП «Авалон-2», ПП «Вега-Ремстрой», ПП «Лагуна-Біч». Оскільки відповідно до укладеного договору оренди нерухомого майна між позивачем та ТОВ «Куліндоровський завод будівельних матеріалів» усі витрати, пов'язані із некапітальними змінами об'єкту оренди несе виключно Орендодавець.

Однак, суд не погоджується з відповідними посиланнями відповідача з наступних підстав.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що позивач займається виробництвом будівельних матеріалів та залізобетонних виробів.

З цією метою 20.02.2013 року позивач уклав з ТОВ «Куліндоровський завод будівельних матеріалів» договір оренди нерухомого майна, а саме - нежитлових будівель та споруд єдиного комплексу, складських приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, 20-й км. Старокиївської дороги (т.2 а.с. 223-230).

Також за договором оренди обладнання та машини № 1/03/2013 від 01.03.2013 року ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» для виробничої діяльності орендує у ТОВ «Куліндоровський завод будівельних матеріалів» виробниче обладнання та машини (т.2 а.с. 193-197).

За договором оренди металоформ № 2/03/2013 від 01.03.20132 року позивач для виробничої діяльності орендує у ТОВ «Куліндоровський завод будівельних матеріалів» металоформи (т.2 а.с.208-212).

Відповідно до п. 2.5 договору оренди нерухомого майна від 20.02.2013р., після його підписання орендар може здійснювати будь-які капітальні або істотні зміни «Об'єкту». Орендар має право за рахунок орендодавця та своїми силами виконувати некапітальні зміни «Об'єкту», виконувати ремонтно-будівельні та ремонтні - відновлювальні роботи, оформити проектну документацію, здійснити її погодження та отримати дозволи на виконання робіт (т.2 а.с. 224).

З огляду на зазначений вище пункт договору оренди нерухомого майна, суд робить висновок, що він спростовує позицію відповідача про те, що умови даного договору не передбачають право позивача здійснювати за власний рахунок поліпшення та ремонти орендованих основних засобів.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в періоді, який був предметом перевірки, між позивачем виникли господарські правовідносини з ПП «Авалон-2», ПП «Вега-Ремстрой», ПП «Лагуна-біч», ПП «Барон і Ко», ПП «Комір Груп», ПП «Гарде-плюс».

Із вказаними контрагентами позивач уклав наступні угоди :

-з ПП «Лагуна- Біч» договори поставки №01/05-15 від 05.05.2015 року, № 13/07-2015 від 13.07.2015 року, № 25/08-2015 від 25.08.2015 року, № 10/08-2015 від 10.08.2015 року, №04/08-2015 від 04.08.2015 року.

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі за даними договорами за податкові періоди травень, липень, серпень 2015 року підтверджується видатковою накладною від 06.05.2015 року № РН-0000005, актом від 24.07.2015 року б/н, видатковою накладною від 25.08.2015 року № РН-00085, актами від 26.08.2015 року б/н , від 31.08.2015 року б/н (т.1 а.с.166-223);

-з ПП «Вега-Ремстрой» договори поставки та підряду № 02/03-15 КИК від 02.03.2015 р., № 09/06-2015 від 09.06.2015 р. , № 20/07-2015 від 20.07.2015 р. № 03/06-2015 від 03.06.2015 р., № 08/07-2015 від 08.07.2015 р.

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується: видатковою накладною РН-0006 від 05.03.2015 р., видатковою накладною РН-0031 від 18.03.2015р., актом за червень 2015 р., актом від 30.06.2015 р., актом за липень 2015 р., актом за липень 2015 р.,актом від 22.07.2015 р. (т.1 а.с.224 -248, т.2 а.с.1-54);

- з ПП «Авалон-2» договори поставки та підряду № 03/10-2015 р. від 13.10.2015 р., договір підряду № 02/11-2015 р. від 01.11.2015р., № 04/11-2015 р. від 25.11.2015р., №03/05-15р. КИК від 27.05.2015 р., № 04/10-15р.КИК від 23.10.2015р. , №01/11-15р.КИК від 17.11.2015 р., №03/11-15р.КИК від 18.11.2015 р.,

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується видатковою накладною №3 від 27.05.2015 р., видатковою накладною №784 від 23.10.2015 р., видатковою накладною РН-000101 від 19.11.2015 р., видатковою накладна РН-000105 від 20.11.2015 р., актом від 19.10.2015 р., актом від 24.11.2015 р., актом від 30.11.2015 р. (т.2 а.с.54-108);

-з ПП «Комір Груп» договорам поставки № 04/09-15 КИК від 23.09.2015 р. , №01/07-15 від 01.07.2015 р.

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується актом №59 від 31.07.2015 р., видатковою накладною № 34 від 05.10.2015 р. (т.2 а.с.109-117);

-з ПП «Гарде - Плюс договори поставки № 12/01/0-15 КИК від 12.01.2015 р., №08/12-14 від 08.12.2014 р., № 12/01/01-15 від 12.01.2015 року, №03/05-15 від 27.06.2015 р.

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується актом від 31 січня 2015 р. № 31, актом від 05 липня 2015 р. № 07, видатковою накладною від 05 липня 2015 р. № 32. (т.2 а.с.118-127);

-з ПП «Барон і Ко» договори поставки та підряду № 12/01/0-15 КИК від 12.01.2015.р., № 01/04-15 КИК від 29.04.2015 р., № 23/03-15 від 23.03.2015 р., № 16/05-15 від 16.05.2015 р.

Факт укладення та виконання зобов'язань в повному обсязі підтверджується видатковою накладною від 22.04.2015 р. № 9, видатковою накладною від 30.04.2015 р.№ 45, актом від 30.06.2015 р. № 86, актом від 30.06.2015 р. № 87, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 2015 рік (т.2 а.с.128-143) .

Вказані первинні документи мають всі необхідні обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми і місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що згідно з актом перевірки позивач надав всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки акт перевірки не містить відомостей про складання акту про ненадання позивачем будь-яких витребуваних під час перевірки документів.

Згідно з п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, 10. Собівартість реалізованих товарів визначається за положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до п.п. 15.4, 15.5 зазначеного Положення, до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів інших необоротних активів загальновиробничого призначення та витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій, тощо).

На підставі встановлених обставин у справі та з сукупного аналізу, вказаних вище, правових норм, суд робить висновок, що договірні відносини з контрагентами позивача, зазначеними в акті перевірки, підтверджуються всіма необхідними первинними документами, які відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій. Тому здійснення поліпшення та ремонт орендованих основних засобів позивач правомірно включив у витрати.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підтвердження своєї позиції щодо нереальності господарських операцій, на відсутність товарно - транспортної документації під час проведення перевірки. На думку суду, зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення та не можуть бути підставою для твердження про відсутність передачі товару одержувачу.

Окремо слід зазначити щодо здійснення господарських відносин позивача із ПП «Гарде-Плюс» за договором зберігання металоформ від 08.12.2014р. №08/12-14.

В своїх запереченнях на позов відповідач посилається на відсутність актів на передачу металоформ на зберігання та повернення зі зберігання. Даний факт, на думку, відповідача, свідчить про безтоварність операції між позивачем та ПП «Гарде-Плюс». Однак суд не погоджується з таким висновком податкового органу та вважає, що він спростовується матеріалами справи. Так, відповідно до наданої позивачем копії акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №31 від 05.0602015р. ПП «Гарде-Плюс» надало ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» послуги зі зберігання та заміни металоформ (том 2, а.с.125) . Стосовно відсутності актів передачі металоформ на зберігання, з огляду на договір зберігання №08/12-14 від 08.12.2014р., його умови не передбачають укладання таких актів (том 2, а.с.123-124).

Крім того, на підтвердження своїх заперечень порти позову відповідач посилається на використання ним податкової інформації щодо контрагентів, яка ґрунтується на аналізі даних податкових накладних, що містяться в інформаційній системі ДФС України «Архів електронної податкової звітності». Також на вказану інформацію відносно контрагентів позивача посилалися перевіряючі в акті перевірки та зазначили, що неможливо підтвердити реальність здійснення будівельних робіт вказаними контрагентами для ПП «Куліндоровський індустріальний концерн».

Суд вважає, що вказана інформація не є безумовною підставою для висновку про нереальність здійснення господарських операцій та винесення податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Статтею 83 ПКУ встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься «податкова інформація» (пп.83.1.2 п.83.1 ст.83).

Проте суд вважає, що використання перевіряючими для викладення своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства у якості податкової інформації висновків викладених на підставі аналізу інформаційної системи ДФС України «Архів електронної податкової звітності» щодо не підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентами, не відповідає поняттю податкової інформації у розумінні ст.83 ПКУ.

Відповідно до пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ термін податкова інформація використовується у ПКУ у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ. Правовий режим податкової інформації визначається ПКУ та іншими законами.

Порядок отримання та збору податкової інформації визначений ст.72,73 ПКУ. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вказана інформація відображена у відповідних документах, наданих платником податку або іншими особами. Відповідно до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Оскільки способами здійснення податкового контролю відповідно до ст.62 ПКУ є у тому числі інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів, то у співвідношенні ст.72,73,62 ПКУ до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ відноситься інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, а саме: ведення обліку платників податків; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Саме податкову інформацію відносно контрагентів позивача використовували інші ДПІ та викладали свої висновки про неможливість підтвердження реалізації товарів та послуг, що є підставою для направлення запиту та при інших умовах перевірки саме вказаних платників податків, тобто контрагентів позивача, а не його самого. В даних інформаціях, які визначені як податкова інформація, не міститься жодних доказів щодо порушення податкового законодавства саме позивачем, а наявні лише припущення.

При цьому при наявності підстав для перевірки контрагентів позивача висновки цих перевірок відносно самого позивача можливо було б використати тільки за умовою прийняття податкових-повідомлень - рішень відносно цих контрагентів за результатами їх перевірок .

Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ щодо оформлення результатів перевірок визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11

В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також суд звертає увагу на довідку № 117/15-32-16-02/38226689 від 17.06.2016 «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-майнових операцій ПП «Куліндоровський індустріальний концерн» з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом за період з 01.01.15 р. по 31.12.15 р.», виданою головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДФС в Одеській області, погодженого начальником цього відділу», яка міститься в матеріалах справи (т.1а.с. 162). Відповідно до висновку цієї довідки посадовими особами суб'єкта владних повноважень, які проводили перевірку , зазначено, що «порушень не встановлено» .

Оцінивши всі наявні докази в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, відповідно не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення ГУ ДФС в Одеській області № 00004481404 від 06.07.2016 року на загальну суму 2 534 535,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 11.10.2016 року на загальну суму 195 156,00 грн.

4.Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Куліндоровський індустріальний концерн» (код ЄДРПОУ 38226689) судовий збір у сумі 40 945,22 (сорок тисяч дев'ятсот сорок п'ять),22 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 07 грудня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.