Постанова

від 08.12.2016 по справі 826/12552/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2016 року письмове провадження № 826/12552/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» до треті особиДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києва Тарнавської С.В. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-житло-комфорт» Головне територіальне управління юстиції у місті Києва, ОСОБА_2 провизнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрації.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А» (далі також - позивач або ОСББ) з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києва Тарнавської С.В. (далі також - відповідач 1 або державний реєстратор), за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-житло-комфорт» (далі також - тертя особа 1 або ТОВ «Сервіс-житло-комфорт»), Головного територіального управління юстиції у місті Києва (далі також - третя особа 2 або управління) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 25790513 від 03.11.2015, яким за ТОВ «Сервіс-житло-комфорт» код ЄДРПОУ 37674241 зареєстровано право приватної власності не нежитлове приміщення в літ. А групи приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м.

Ухвалою суду від 01.09.2016 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (далі також - третя особа 3 або ОСОБА_2.) та в якості другого відповідача - управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач 2 або управління держреєстрації).

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що оскільки рішення прийняте відповідачем не у спосіб, визначений діючим законодавством, таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідач 1 та третя особа 2 проти позову заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні, вважаючи спірне рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень, у спосіб та у відповідності до діючого законодавства.

Інші залучені до участі у справі учасники пояснень та/або заперечень по суті спору суду не подали.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.02.2015 та здійснює комплексне обслуговування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 на правах об'єднання співвласників зазначеного багатоквартирного будинку.

У процесі своєї діяльності, позивачу стало відомо, що рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2015 № 2579053 за ТОВ «Сервіс-Житло-Комфорт», на праві приватної власності, зареєстровано нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (пункт 3 частини 1 статті 3 Закону).

За приписами частини 1 статті 3 Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Право власності підлягає державній реєстрації прав (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, державний реєстратор, окрім іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1,2 частини 3 статті 10 Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 4 статті 18 Закону).

За правилами частини 1 статті 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

На момент прийняття спірного рішення, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі також - Порядок № 868).

Пунктом 1 Порядку № 868 закріплені терміни, що у ньому вживаються, зокрема:

реконструкція - реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єкта містобудування;

прийом документів - перевірка наявності документа про сплату адміністративного збору та/або документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), відповідності розмірів внесеної плати законодавству, безпосереднє прийняття заяви шляхом реєстрації в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав, виготовлення електронних копій документів, поданих разом із заявою, шляхом сканування та розміщення у Державному реєстрі прав.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення (пункт 4 Порядку № 868).

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст (пункт 8 Порядку № 868).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття (пункт 16 Порядку № 868).

Під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права (пункт 35 Порядку № 868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (пункт 36 Порядку № 868).

Відповідно до пункту 49 Порядку № 868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування);

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який до проведення реконструкції перебував у спільній власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна на проведення його реконструкції. Якщо у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна змінився розмір часток у праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 868 уразі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу заінтересованою особою є інвестор (особа, що придбала майнові права), член відповідного кооперативу.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає:

документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

У разі придбання безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та в разі наявності документ, згідно з яким відбулося закріплення відповідного об'єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;

довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав);

технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо);

завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва):

документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна);

документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).

З аналізу наведених норм вбачається, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор зобов'язаний ретельно перевірити документи, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановити факт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

У редакції статті 24 Закону, що діяла на момент прийняття спірного рішення, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (частина 2 статті 24 Закону).

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що спірне рішення було прийняте відповідачем 1 на підставі заяви № 46705025 від 31.10.2015 про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення підвалу літ. А групи приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м., поданої представником ТОВ «Сервіс-житло-комфорт».

Згідно картки прийому відповідної заяви та даних реєстраційної справи, до неї державному реєстратору подавалися наступні документи: довіреність; копія паспорту та ідентифікаційного номеру представника за довіреністю; виписка з переліку інвесторів на реконструйовані нежитлові приміщення житлового будинку на пров. Коломийському, 17/31-А в Голосіївському районі м. Києва, договір № 1-1/12 від 10.09.2012 про залучення інвестицій в реконструкцію; лист до ДРСУ; додаткова угода № 1 до договору № 1-1/12 від 10.09.2012; довідка про виконання умов договору; виписка з ЄДРПОУ та статут ТОВ «Сервіс-житло-комфорт», акт від 12.11.2014, сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта та договір про будівництво житлового будинку № 127 від 06.06.2002; технічний паспорт на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок та його копія, видані ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСБУД»; декларація про готовність об'єкта до експлуатації № КВ142150570529 ВІД 26.02.2015.

В той же час, згідно з технічною документацією багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка міститься у матеріалах справи, спірне нежитлове приміщення є частиною технічного приміщення підвалу секції 1 житлового будинку за вказаною адресою.

Крім того, як зазначено у листі Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.02.2016 № 1913 (И-2016), при первинній технічній інвентаризації встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається з 8 секцій і має в своєму складі 434 житлові квартири, підземну автостоянку та 19 нежитлових вбудованих в вбудовано-прибудованих нежилих приміщень. У матеріалах технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 немає ніяких приміщень (житлових, нежитлових вбудованих чи вбудовано-прибудованих, прибудованих або допоміжних), позначених, зокрема, номером АДРЕСА_1

При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що реконструкцію технічного приміщення підвалу з виділенням нежитлового приміщення АДРЕСА_1 проведено на початку 2015 року, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано 26.02.2015.

Таким чином, до проведення зазначеної реконструкції, спірне приміщення значилося технічним приміщенням підвалу секції 1 багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Жодних правовстановлюючих документів на таке приміщення до його реконструкції ТОВ «Сервіс-житло-комфорт» не надано.

Враховуючи наведене, суд зазначає наступне.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі також - Закон № 417-VIII).

Зокрема, пунктами 1-3, 5, 6 статті 1 Закону № 417-VIII, закріплені терміни, що вживаються у зазначеному Законі, а саме:

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, реконструйоване технічне приміщення підвалу з виділенням нежитлового приміщення АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано відповідачем 1 на підставі спірного рішення за третьою особою 1, є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та, відповідно, спільним майном багатоквартирного будинку.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 417-VIII, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (у тому числі, допоміжних приміщень). Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій з боку таких власників.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним (пункт 1 частини 2 статті 10 Закону № 417-VIII).

У спірних правовідносинах позивач виступає представником та управителем спільного майна власників квартир багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, суд не залишає поза увагою позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 02.03.2004 №4-рп/2004 (справа №1-2/2004) у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), де зазначено, що власники приватизованих квартир водночас є і співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (підвалів, горищ, сходів, колясочних тощо). Таке право у власників квартир виникає з моменту приватизації житла, а тому без їхньої згоди не можна здійснювати будь-які юридичні дії щодо допоміжних приміщень (продавати, здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо).

За результатом системного аналізу наведених вище норм та обставин справи, судом встановлено, що усупереч вимог Закону та Порядку № 868, відповідачем 1 прийняте спірне рішення за відсутності письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку та документа, що підтверджує речове право на об'єкт нерухомого майна до проведення такої реконструкції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши спірне рішення на відповідність наведеним у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ознакам, з урахування усіх встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення, отже воно підлягає скасуванню.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних наказу та податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного АДРЕСА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києва Тарнавської Світлани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 25790513 від 03.11.2015, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-житло-комфорт» код ЄДРПОУ 37674241 зареєстровано право приватної власності не нежитлове приміщення в літ. А групи приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій