Ухвала

від 28.12.2017 по справі 826/12552/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.12.2017 Київ К/9901/93/17 826/12552/16

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишна оселя 17/31А (далі - ОСББ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В. (далі - державний реєстратор), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-житло-комфорт (далі - ТОВ), Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,

встановила:

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 8 грудня 2016 року позов ОСББ задовольнив.

ОСОБА_2 не погодився із постановою суду першої інстанції і як особа, яка не брала участі у розгляді справи, оскаржив її в апеляційному порядку.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 жовтня 2017 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху і з посиланням на те, що апелянт не брав участі у розгляді справи по суті спору, надав йому час для обґрунтування і підтвердження заявлених ним вимог про порушення його прав оспореною постановою.

Предметом спору, як можна простежити зі змісту рішення суду першої інстанції, були реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 52,6 кв. м (далі - Спірне приміщення).

На виконання ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_2 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що на дату винесення постанови суду першої інстанції власником Спірного приміщення була ОСОБА_4, яка брала участь у справі як третя особа. До прийняття цієї постанови 28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 продала Спірне приміщення ОСОБА_5, а та у свою чергу продала йому (ОСОБА_2.). З погляду скаржника, він став правонаступником ОСОБА_4 у межах цієї адміністративної справи, позаяк до нього перейшли права та обов'язки власника Спірного приміщення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2017 року на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній на момент постановлення ухвали, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2016 року.

Рішення обґрунтував тим, що предметом спору було рішення державного реєстратора від 3 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності на Спірне приміщення за ТОВ. ОСОБА_2 власником цього приміщення став значно пізніше - 27 липня 2017 року, на підставі договору купівлі-продажу, тобто після постановлення оскарженого ним судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 13, 159, 185, 189 КАС, у редакції чинній на момент постановлення ухвали.

Покликається на те, що на виконання ухвали апеляційного суду він надав пояснення суті порушення його прав оскаржуваною постановою, проте суд усупереч вимогам статті 189 КАС попередньої редакції не повернув апеляційну скаргу, а протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таким рішенням, на думку скаржника, суд позбавив його права на повторне звернення до суду із такою самою скаргою, а також можливості повернення сплаченої суми судового збору. Вважає хибними висновки ухвали суду про непорушення оскарженою постановою його прав та інтересів.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 298 у поєднанні з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС, у редакції Закону № 2147-VІІІ, однією з підстав повернення апеляційної скарги є факт неусунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Як видно зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення, ОСОБА_2 виконав вимоги ухвали судді від 27 жовтня 2017 року і усунув недоробки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі. Ці обставини ніким не заперечуються.

У зв'язку з цим твердження скаржника про те, що апеляційна скарга підлягала поверненню відповідно до частини другої статті 298 у поєднанні з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС, у редакції Закону № 2147-VІІІ, не можна визнати обґрунтованими.

В аспекті викладеного не можна визнати слушними і переконливими міркування скаржника про позбавлення його права на повернення судового збору, оскільки таке право встановлено законом і його реалізація залежить насамперед від характеру заявлених спірних вимог та зумовлених ними виду і змісту судового рішення, прийнятого у порядку, встановленому законом.

За статтею 185 КАС, у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VІІІ, яка застосовувалася на момент прийняття постанови судом першої інстанції, і статтею 293 КАС в редакції цього ж Закону, право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково мають, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

У розумінні норм цих статей особи, які не брали участі у справі, можуть подати апеляційну скаргу, якщо судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про їх права (свободи, інтереси) або про їх обов'язки. Іншими словами, такі особи мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обовґязки цих осіб, або істотно утруднюють реалізацію свобод та ущемляють їх інтереси. Якщо таких передумов немає, вони не можуть розпочинати (ініціювати) апеляційний розгляд справи.

У цій справі, як видно з текстів судових рішень, постанова суду першої інстанції щодо предмету спору - реєстраційних дій відповідача, була прийнята задовго до набуття апелянтом права власності на Спірне приміщення. Спірне приміщення мало власника, який брав участь у розгляді справи. Коли вирішувався спір, ОСОБА_6 щодо Спірного приміщення не мав жодних прав. Набуття права власності на майно може призводити до виникнення певних правовідносин, що випливають з права власності на нього. Однак набуття права користування чи володіння майном, щодо якого у часі раніше існував спір, який був розглянутий судом і при цьому за участі тодішнього власника, не означає, що новий власник спірного майна міг зазнати втручання у свої права, оскільки неможливо спричинити порушення чиїхось прав, яких реально на час постановлення судового рішення не існувало.

Підсумовуючи наведене слід зазначити, що касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, керуючись підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень, статтями 327- 331, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді,

ухвалила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко