Рішення

від 05.12.2016 по справі 920/782/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2016 Справа № 920/782/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агенство «Кобра» (м. Суми)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета сервіс» (м. Суми)

про стягнення 146000 грн.

Суддя О.Ю. Резніченко

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився.

За участю секретаря судового засідання - Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач звернувся до суд з позовом про стягнення з відповідача 146000 грн. боргу за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 21.09.2015 договору № 0005-15/ФОО про надання послуг охорони.

Позивач 05.12.2016 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 141000 грн. боргу.

Суд прийняв заяву до розгляду, оскільки право на її подання передбачено ст. 22 ГПК України.

Представник позивача усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог. Щодо факту належного укладення письмового договору між сторонами представник позивача зазначив, що договір в № 0005-15/ФОО про надання послуг охорони від 21.09.2015 фактично відповідачем не підписувався та позивачу не повертався, між сторонами були усні домовленості і сторони вчинили конклюдентні дії на виконнання вищезазначеного договору, які підтверджують факт його укладення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 21.09.2015 між сторонами було укладено договір № 0005-15/ФОО про надання послуг охорони, а саме позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги щодо забезпечення охорони передбаченого договором об'єкта, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг позивача, за цінами, які встановлені в п.п. 4.3, 4.5 вищезазначеного договору та додаткової угоди № 3 - 16 грн. за одну годину охорони одним охоронцем з кожного поста охорони.

Позивач вказує, що на виконання договору, з 22 вересня 2015 року по 18 червня 2016 року, він надав послуги з охорони об'єкта визначеного договором, однак позивач частково розрахувався за надані послуги, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 141 000 грн. боргу.

Отже, предметом даного позову є стягнення з відповідача боргу, а підставою позову , як вже зазначено вище, позивач визначає порушення відповідачем саме умов договору № 0005-15/ФОО про надання послуг охорони від 21.09.2015.

На підтвердження факту наявності між сторонами господарських відносин та укладення між сторонами господарського договору, позивач зазначає, що надіслана на підпис відповідачу копія вищезазначеного договору на момент розгляду справи не повернута позивачу. Проте послуги позивачем були надані, а відповідачем була здійснена часткова проплата послуг, а тому сторони перебувають у фактичних договірних відносинах.

Проте, як встановлено ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Статтями 639, 657 ЦК України та статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Згідно до ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Хоча письмова форма договору передбачає не лише виклад його у формі єдиного документа (можливим є листи, телеграми тощо), однак підписання такого документа уповноваженими представниками сторін договору власноручно або шляхом застосування електронного підпису є обов'язковим , підтверджує наявність цивільної дієздатності сторін і виражає їх волевиявлення.

Статтею 92 ЦК України встановлено дієздатність юридичної особи, а саме, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Отже правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Позивач і в позовній заяві і в заяві про зменшення позовних вимог наполягає, що між сторонами було укладено саме договір і саме на виконання договору надавались послуги з охорони.

Однак в матеріалах справи міститься копія договору, яка не підписана повноважним представником відповідача і сам позивач зазначає, що договір відповідачем не підписаний та повернутий не був.

Отже позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення в належній формі та підписання між сторонами договору надання послуг, на порушенні відповідачем якого наполягає позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, наполягати на позовних вимогах, змінювати предмет або підставу подання позову, подавати клопотання є правом позивача, а не обов'язком.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів виникнення між сторонами господарського зобов'язання - укладення 21.09.2015 договору № 0005-15/ФОО про надання послуг охорони - не обгрунтована підстава позову, позивачем жодних клопотань про зміну предмету або підстави позову не подавалось, то суд відмовляє у стягненні 141000 грн. боргу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК Україна, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2016.

Суддя ОСОБА_2