Постанова

від 06.12.2016 по справі 914/1356/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 914/1356/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області за вих. №05/2- 1186вих.16 від 26.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/5246/16 від 08.11.2016 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016 року

у справі №914/1356/16 (суддя - Манюк П.Т.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача Бартатівської сільської ради, с. Бартатів, Городоцький район, Львівська область

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явилися

від позивача: ОСОБА_4 представник згідно довіреності б/н від 25.04.2016р.

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2016 року у справі №914/1356/16 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення типовий договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради, укладений 16.01.2015р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Бартатівською сільською радою. Стягнуто з Бартатівської сільської ради на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1 378, 00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване положеннями ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та тим, що укладення типового договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради відбулося після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірний Договір суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Перший заступник прокурора Львівської області, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №05/2- 1186вих.16 від 26.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/5246/16 від 08.11.2016 року), в якій просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції винесено без з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема, положеннями ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та тим, що позивач є особою, на яку законом покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, не укладення такого договору чи несплата коштів, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом та встановленим органом місцевого самоврядування порядком.

При цьому, апелянт покликається на те, що виходячи з приписів ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі.

А тому, апелянт вважає, що не укладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Скаржник зазначає, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є імперативними та визначають обов'язок замовника будівництва (відповідача) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції, наведені в оспорюваному рішенні, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, що в свою чергу призведе до виконання позивачем свого обов'язку - взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом сплати пайового внеску, відповідно до умов договору.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у відзиві б/н та б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/8755/16 від 06.12.2016р.) заперечує доводи апеляційної скарги та вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016р. у справі № 914/1356/16 є законним і обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Позивач покликається на те, що Відповідачем не враховано приписи ч. 3 та ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Поряд з цим, ФОП ОСОБА_2 вважає, що посилання Скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016р. у справі №909/946/15 базується на аргументації стороною щодо відмови ФОП ОСОБА_2 в укладенні договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради під час здійснення будівництва СТО з обслуговуючими приміщеннями, запропонованого відповідачем, не відповідає дійсності, так як типовий договір було укладено 16.01.2015 року. Разом з тим, Позивач зазначає, що в контексті позовної заяви йдеться про визнання недійсним (а не про відмову від укладення, чи визнання укладеним чи неукладеним) даного типового договору, тобто про відповідність законності його укладення з огляду на ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім цього, Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 11 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, будівництво СТО з обслуговуючими приміщеннями в с. Бартатів, почалось в квітні 2013 року, а завершилось в січні 2014 року. Цей факт ставить під сумнів відсутність можливості контролювати момент будівництва об'єкта та термінів введення об'єкта в експлуатацію.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року поновлено строк на подання апеляційної скарги Першого заступника прокурора Львівської області за вих. №05/2- 1186вих.16 від 26.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/5246/16 від 08.11.2016 року) на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016 р. у справі № 914/1356/16 .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області за вих. №05/2- 1186вих.16 від 26.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/5246/16 від 08.11.2016 року) на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016р. у справі № 914/1356/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.12.2016 року в складі колегії: головуючого судді - Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

В судове засідання 06.12.2016р. з'явився представник Позивача.

Прокурор та Відповідач явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (з наступними змінами і доповненнями) за змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. участь представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнано.

З огляду на те, що Прокурор та Відповідач належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Прокуратури та Відповідача.

Станом на 06.12.2016р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на апеляційну скаргу , оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача у судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

16.01.2015р. Бартатівською сільською радою (Сільська рада) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладено Типовий договір про пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради (надалі - Типовий договір) (а.с. 13), предметом якого є залучення, розрахунок і використання коштів Замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради під час здійснення будівництва СТО з обслуговуючими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору, Замовник зобов'язується здійснити пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради та переказати на рахунок цільового фонду Бартатівської сільської ради (далі - Фонд) грошові кошти на пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради у розмірі встановленому в розділі 2 договору.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору Замовник зобов'язується переказати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради грошові кошти (пайову участь) у сумі 65 351,51 грн., що становить 7 відсотків загальної проектно-кошторисної вартості об'єкту будівництва.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором (п.с. 6.4. Типового договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, вказаний вище об'єкт будівництва (Станція технічного обслуговування з обслуговуючими приміщеннями), на праві приватної власності належить ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 17243381 від 03.02.2014р. (а.с. 17).

Інспекцією ДАБК у Львівській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Станція технічного обслуговування з обслуговуючими приміщеннями» АДРЕСА_1, код об'єкта 1230.3, категорія складності 3 (а.с. 33-35).

Таким чином, покликаючись на положення ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач вважає, що відповідачем не враховано того, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Поряд з цим, позивач стверджує, що при підписанні договору, ФОП ОСОБА_2 був введений в оману сільським головою щодо необхідності підписання вказаного договору.

Відтак, як вбачається з матеріалів та обставин справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до Бартатівської сільської ради про визнання Типового договору про пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради від 16.01.2015р. недійсним.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (п. 4 ст. 179 ГК України).

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відповідач є особою, на яку Законом покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.

Згідно із ч.ч. 5, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Виходячи з приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі.

З матеріалів справи вбачається, що Сторонами у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" укладено Типовий договір про пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради.

Однак, 23.05.2016р. Сторона Типового договору - ФОП ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Львівської області з позовом про визнання такого недійсним у зв'язку з недотриманням сторонами в момент його укладення вимог ст. 203 ЦК України.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт введення в оману Позивача сільським головою про необхідність підписання спірного типового договору про пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради належними доказами не підтверджено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, тим, що Типовий договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради повинен бути укладеним до введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду судова колегія не погоджується з наступних підстав:

Згідно з Листом Державної архітектурно - будівельної інспекції України №40-12-2518 від 09.04.2012р. зазначено, що процедура прийняття об'єктів в експлуатацію носить суто технічний характер і полягає в тому, що саме об'єкт будівництва, його стійкість, міцність, надійність є предметом при перевірці його готовності до експлуатації, а тому перевірка сплати пайової участі суперечить ідеології самої процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Крім того, Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011р. № 439, не передбачено повноваження щодо здійснення контролю за перерахуванням замовником коштів до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури.

Також, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постановами Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 і № 466 при реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт /декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації/ (далі - декларація) не передбачено надання будь-яких інших документів, окрім двох примірників зазначеної декларації.

Таким чином, при реєстрації декларації, Державна архітектурно-будівельна інспекція або її територіальний орган не має права вимагати додаткові документи.

Відтак, колегія суддів зазначає, що при прийнятті об'єкта в експлуатацію Державна архітектурно-будівельна інспекція не перевіряє наявність укладеного договору про пайову участь та факт сплати замовником пайового внеску.

Приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування.

В контексті наведеного, висновок місцевого господарського суду про те, що укладення типового договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради відбулося після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а тому типовий договір про пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Бартатівської сільської ради від 16.01.2015р. слід визнати недійсним, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає помилковим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, окрім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури, а тому обов'язок приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бартатів є обов'язковим до виконання Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016р. з огляду на його невідповідність нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи та прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Відповідно до п.4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Таким чином, у зв'язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат, відповідно до норм ст. 49 ГПК України та, зважаючи на встановлення обставин, що підтверджують виникнення спору з вини Позивача судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається Позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області за вих. №05/2- 1186вих.16 від 26.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/5246/16 від 08.11.2016 року) задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2016р. у справі №914/1356/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 1 515 (тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови складено 07.12.2016 р.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Судді В.М. Гриців

Г.Т. Кордюк