Ухвала

від 07.12.2016 по справі 804/3418/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2016 рокусправа № 804/3418/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1В ( довіреність від 08.09.2016 року)

Позивача - ОСОБА_2 ( довіреність від 22.03.2016 року)

Позивача - ОСОБА_3 ( довіреність від 11.01.2016 року)

Відповідача - ОСОБА_4 ( довіреність від 11.01.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року

у справі № 804/3418/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство В«Марганецький рудоремонтний заводВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у якому з урахуванням уточнення від 24 червня 2016 року просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» від 24 травня 2016 року № НОМЕР_1 та форми В«РВ» від 15 червня 2016 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятим повідомленням-рішенням та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки його контрагента та встановлені цим актом факти не спростовують факту здійснення господарських операцій між підприємствами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«Альтекс СоюзВ» , ТОВ В«ОптпрофторгВ» , ТОВ В«Аркана ГолдВ» та ТОВ В«Енергетична будівельна компанія В«ГрицівградВ» за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки складено акт № 785/14-02/05448389 від 06 травня 2016 року,якою встановлено ряд порушень, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2016 року на суму 423 868,00 грн.

Нікопольською ОДПІ на підставі акту перевірки № 785/14-02/05448389 від 06 травня 2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 24 травня 2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» за платежем В«податок на додану вартістьВ» на 635 802,00 грн., з яких: за основним платежем - 423 868,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 211 934,00 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Нікопольській ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«СпецметінвестВ» та ТОВ В«ОптпрофторгВ» , за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та подальшого руху придбаних товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки складено акт № 968/04-07-14-02/05448389 від 01 червня 2016 року, яким встановлено порушення ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2016 року на суму 533 815,00 грн.

Нікопольською ОДПІ на підставі акту перевірки № 968/04-07-14-02/05448389 від 01 червня 2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 15 червня 2016 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» за платежем В«податок на додану вартістьВ» на 800 022,50 грн., з яких: за основним платежем - 533 815,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 907,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ В«Марганецький рудоремонтний заводВ» мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ В«Альтекс СоюзВ» (договір поставки № 010316 від 01.03.2016 року), ТОВ В«ОптпрофторгВ» (договір поставки № 11 від 01.03.2016 року), ТОВ В«Аркана ГолдВ» (договір поставки № 160316 від 16.03.2016 року), ТОВ В«СпецметінвестВ» (договір поставки № 250416 від 25.04.2016 року), ТОВ В«Енергетична будівельна компанія В«ГрицівградВ» (договір поставки № 151015 від 15.10.2015 року).

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття, приходними ордерами, тощо.

Також, матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод вищеозначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, оскільки зазначені акти не спростовують дійсність укладених правочинів між позивачем та контрагентами щодо постачання товару та не можуть вважатися судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договорів та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкового органу щодо невідповідності товарно-транспортних накладних на отриманий товар, оскільки зазначене не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Проаналізувавши викладені факти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 804/3418/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва