Ухвала

від 30.11.2016 по справі 815/778/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/778/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Левицькій З.С., Сємак О.В.,

за участю представників позивача Хлопко А.Ю. і Берест Н.С., представника відповідача Павлова О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Північтранс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

24.02.2016 року ПАТ «Північтранс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062202 від 26.01.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати ПДВ за основним платежем на суму 1180167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 590083,5 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необ'єктивних та помилкових висновках акту перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року адміністративний позов ПАТ «Північтранс» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000062202 від 26.01.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати ПДВ за основним платежем на суму 1180167 грн. та за штрафними санкціями на суму 590083,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 01.06.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В грудні 2015 року, на підставі наказу начальника ДПІ в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.12.2015 року №825, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Північтранс» щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин з TOB «УКРБІЛД ЛТД» у за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №3125/15-54-22-05/05523553 від 30.12.2015 року, яким встановлено порушення підприємством позивача вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.2, п.п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1180167 грн., у т. ч.: за липень 2015 року - на суму 80167 грн.; за серпень 2015 року - на суму 600000 грн.; за вересень 2015 року - на суму 500000 грн.

Так, в акті перевірки податковий орган відобразив, що методом аналізу AIС «Податковий блок» перевіряючими встановлено, що постачальником безпосереднього контрагента позивача - TOB «Укрбілд ЛТД» у серпні 2015 року було - TOB «Укрспецактив компані» (код ЄДРПОУ 39849975, м.Київ, вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля).

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, загальна кількість працюючих на підприємстві складає 5 осіб. Номенклатура реалізації товарів та послуг на адресу TOB «Укрбілд ЛТД» складає: Монтаж огородження парканними плитами за адресою: м. Ізмаїл, вул. Чехова, 4, а також, ремонт асфальтного покриття за адресою: м. Ізмаїл, вул. Чехова, 4.

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у серпні 2015 року TOB «Укрспецактив компані» не придбавало жодних будівельно-монтажних робіт та послуг, які могли би бути реалізованими на адресу ТОВ «Укрбілд ЛТД» (встановлено придбання лише продуктів харчування, курячого м'яса, ваучерів, іграшок, інструменту, запчастин тощо ), а також, враховуючи, що на підприємстві працює лише 5 осіб, відсутні будь-які відомості щодо отриманих ліцензій, тому виникає сумнів щодо реальності факту надання даних послуг на адресу TOB «Укрбілд ЛТД», що в свою чергу, не могло реалізувати дані послуги на адресу ПАТ «Північтранс».

За результатами проведеного аналізу отриманих податкових накладних у серпні 2015 року працівниками ДПІ в Суворовському районі м. Одеси встановлено обрив ланцюга постачання - «скрутку» (відсутність придбання будівельно-монтажних послуг ).

Також методом аналізу АІС «Податковий блок» встановлено, що постачальником TOB «Укрбілд ЛТД» у вересні 2015 року було TOB «Торгоптінвест» (код ЄДРПОУ 39868144 ), м.Київ, вид діяльності - 46.90 - не спеціалізована оптова торгівля.

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, встановлено, що загальна кількість працюючих на підприємстві складає 6 осіб.Номенклатура реалізації товарів та послуг на адресу TOB «Укрбілд ЛТД» складає: Ремонт асфальтного покриття на території ПАТ «Північтранс» за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковский район, с. Орловщина, вул. Коккінакі 7а; Монтаж інженерних мереж у т.ч. ремонт внутрішніх каналізаційних мереж з відновлення асфальтного покриття на території ПАТ «Північтранс» за адресою: м.Одеса, вул.21-й км Старокиївської дороги.

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у вересні 2015 року TOB «Торгоптінвест» (код ЄДРПОУ 39868144 ) не придбавало жодних будівельно-монтажних робіт та послуг, які могли би бути реалізованими на адресу: TOB «Укрбілд ЛТД» (встановлено придбання лише продуктів харчування, курячого м'яса, ваучерів, кукурудзи, палива, скетч-карток, панелі, МДФ, сигарет в асортименті тощо ), а також, враховуючи що на підприємстві працює лише 6 осіб, відсутні будь-які відомості щодо отриманих ліцензій, тому виникає сумнів щодо реальності факту надання даних послуг на адресу TOB «Укрбілд ЛТД», що в свою чергу не могло реалізувати дані послуги на адресу ПАТ «Північтранс».

На підставі саме цих виявлених порушень уповноваженою особою ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000062202 від 26.01.2016 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за основним платежем на суму 1180167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 590083,5 грн.

Не погоджуюсь з таким рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд 1-ї інстанції виходив з наступного.

Так, позивач звернувся до окружного суду за захистом свого порушеного права та спирається на слідуючі доводи, які, в свою чергу, підтверджені належними доказами, що містяться у матеріалах справи.

По-перше: реальність вчинення господарської операції підтверджується наявними у справі первинними документами;

По-друге: згідно чинного цивільного та податкового законодавства України, висновки податкового інспектора про неможливість здійснення контрагентами TOB «Укрбілд ЛТД» та TOB «Торгоптінвест» фінансово-господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, не можуть бути підставою для висновків про неможливість здійснення господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та його безпосередній контрагент - є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, позивач і його контрагент - є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність ) відповідно до статті 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою юридичною особою, згідно з законом, є неможливим.

По-третє: діючим податковим законодавством податковий орган не наділений правом визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності недійсними;

По-четверте: наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (ухвала ВАСУ від 04.03.2014р. по справі №К/9991/27474/12 ).

Як вже зазначалося вище, судова колегія приймає такі висновки, цілком з ними погоджується та, в свою чергу, вважає за необхідне вказати наступне.

Так, п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки, акти тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до змісту положень ст.1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК України.

Згідно із ч.2 ст.8 вказаного Закону України, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Так, підприємство самостійно визначає, за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою), відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку (ч.5 ст.8 Закону).

У відповідності ж до ч.1 ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті, в свою чергу, визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує зі змісту приписів п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А пп.14.1.181 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ ).

Так, судовою колегію з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період (т.б. липень-вересень 2015р. ) позивач - ПАТ «Північтранс» мав господарські відносини з контрагентом - ТОВ «Укрбілд ЛТД».

Даний факт реального здійснення спірних (на думку податкового органу ) господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відповідними договорами (т.б. договори підряду №1707/1/15-ІІ від 17.07.2015р., №2506/1/15-ІІ від 25.06.2015р., №0707/1/15-ІІ від 07.07.2015р. та договір про відступлення права вимоги №0112/1/15-Ц від 01.12.2015р.), які, в свою чергу, ні ким із сторін до цього часу у будь-який спосіб не оскаржені, повністю виконані та недійсними у судовому порядку не визнані. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Також по справі встановлено, що оплата за цими договорами здійснювалась у безготівковій формі (т.б. через банківські установи - ЦОВ ПАТ «ВТБ Банк» і ОВ ПАТ «ВіЕс Банк») і будь-яка заборгованість відсутня.

Крім того, факт здійснення та виконання передбачених вказаними договорами робіт (послуг) підтверджений наявними у справі належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, реєстром виданих/отриманих накладних, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість підрядних робіт та витрат (ф.КБ-3 ), довідками про договірну ціну, локальними сметами на підрядні роботи, підсумковими відомостями витрачених ресурсів, банківськими платіжними дорученнями та банківськими виписками про рух коштів по рахунку.

Також, вказаний факт підтверджується й наказом директора підприємства «Про призначення відповідальних осіб за тимчасовий доступ» від 25.06.2015р., 07.07.2015р. і 17.07.2015р., службовими записками головного інженера, спеціально розробленим Порядком доступу працівників підрядної організації на територію ПАТ «Північтранс» за адресами: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Орловщина, вул.Коккінакі,7, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Чехова,4 і Комінтернівський район 21 км Старокиївського шосе, де знаходяться придбані позивачем автобази, на закритих територіях (т.б. на земельних ділянках, які належать позивачу на праві власності ) яких і проводилися підрядні роботи з ремонту асфальтного покриття. До того ж, з цих документів видно, що у виконанні підрядних робіт фактично приймало участь відповідно 13, 30, 4 та 21 працівників TOB «Укрбілд ЛТД» та застосовувалася відповідна спеціальна техніка: автомобілі бортові, гусеничні трактори, рухомі компресори, бульдозери, автогрейдери, катки дорожні самохідні, поливомиєчні машини, відбійні пневматичні молотки, крани на автомобільному ходу.

Отже, зазначені вище фактичні обставини та надані позивачем докази, на думку суду, об'єктивно засвідчують не тільки реальне здійснення господарської діяльності між ПАТ «Північтранс» та вказаним вище контрагентом (ТОВ «Укрбілд ЛТД»), а також і правомірність нарахування підприємством позивача податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів і по податковим накладним, які виписані саме на виконання умов даних договірних відносин.

Проте, ревізорами ДПІ у спірному акті перевірки було зроблено фактично нічим не мотивований висновок про нереальність цих господарських операцій та відповідно, безпідставне збільшення податкового кредиту.

Разом з тим, слід зазначити, спірний акт перевірки (в якому міститься на отриману від ДПІ в Шевченківському районі м.Києва податкову інформацію від 31.08.2015р .), на думку судової колегії, не є належним і беззаперечним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а зроблені в ньому висновки, є лише суб'єктивною думкою перевіряючих.

Так, відсутність контрагента позивача за своєю юридичною адресою станом на момент перевірки також, в свою чергу, не є належним доказом правомірності висновків відповідача про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Як вбачається з приписів діючого законодавства, належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Однак, відповідних витягів з цього Реєстру з наявністю такого запису на момент укладення і виконання вказаних угод податковим органом не надано. Натомність, в матеріалах справи містяться данні з ЄДР, які підтверджують, що даний контрагент позивача, як на момент укладення спірних угод із позивачем, так і на момент їх повного виконання, був зареєстрований в цьому Реєстрі, а також був платником ПДВ, т.б. мав право на виписку податкових накладних.

Також, ще слід вказати й про те, що на жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

При цьому, необхідно звернути увагу й на те, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та у залежність від стану податкового обліку його контрагента, а також від того, за рахунок яких саме ресурсів (власних або залучених ) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником (підрядником).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємством позивача та його безпосереднім контрагентом, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови усіх укладених в перевіряємий період договорів, які, в свою чергу, до цього часу недійсними або фіктивними в судовому порядку не визнані, а відтак, останні, в силу ст.204 ЦК України, є правомірними.

Окрім того, відповідачем, в даному випадку, також не було надано до суду і жодних належних та достатніх доказів наявності вироків суду про притягнення керівників підприємства позивача або підприємства-контрагента до будь-якої кримінальної чи адміністративної відповідальності.

За таких обставин, висновок податкового органу про «безтоварний» чи «нереальний» характер спірних господарських операцій ґрунтується виключно лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

До того ж, необхідно звернути увагу і на те, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід вказати, що вищенаведені висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови від 27.03.2012р. по справі №21-737во10, від 09.12.2014р. по справі №21-511а14, 03.11.2015р. і 04.11.2015 року по справам №№21-99а15,21-2261а15, від 27.01.2016р. по справі №21-5333а15 ) та практикою Європейського Суду з прав людини (справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03 ), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97 ), «Копеський проти Словаччини», «Ван дер Мюсель проти Бельгії», «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Отже, за вказаних обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000062202 від 26.01.2016 року, в зв'язку із чим, останнє дійсно підлягає скасуванню, як протиправне та передчасне.

Одночасно, судова колегія, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, також вважає за необхідне врахувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. (по справі №815/7088/15 ), що набрала законної сили, якою, при аналогічних обставинах було також визнано протиправними і скасовано аналогічні податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015р., винесені на адресу ПАТ «Північтранс», яке, в свою чергу, здійснювало подібні господарські операції з тим самим контрагентом - ТОВ «Укрбілд ЛТД», але в попередній період.

Також, необхідно зауважити й про те, що аналогічна правова позиція зі спірного питання була вже неодноразово висловлена як Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 11.08.2015р. (справа №К/800/20927/15 ), 20.10.2015р. (справа №К/800/39855/15 ), 12.11.2015р. (№К/800/25961/15 ), 25.11.2015р. (справа №К/800/55957/14 ), так і Верховним судом України, зокрема, в постанові від 27.01.2015р. (за касаційною скаргою ТОВ «Будгарантінвест-55» ).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко