Ухвала

від 17.11.2016 по справі 813/111/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/25084/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І. Веденяпіна О. А.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Дмуху М. В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтергал" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтергал" (далі - ТОВ „Фірма „Інтергал") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Франківському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Франківському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Франківському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Фірма „Інтергал" з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт №1268/2201/31215780 від 08 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.54 та 14.1.56 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.172.3 ст.172, п.п.138.1 та 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4553407 грн., в тому числі: за 2 - 4 квартали 2011 року - на суму 4010834 грн., за 2013 рік - на суму 542573,00 грн., пп.197.1.14 п.197.1 ст.197, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого Товариством завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Рядок 24 Декларації з ПДВ) на загальну суму 6479194,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року - на 2110434,00 грн., за грудень 2013 року - на 4368760,00 грн.; встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (рядок 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 23425474,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року - на 1627645,00 грн., за травень 2012 року - на 184141,00 грн.; за червень 2012 року - на 31021,00 грн.; за липень 2012 року - на 14,00 грн.; за серпень 2012 року - на 78561,00 грн.; за листопад 2013 року - на 8285359,00 грн., за грудень 2013 року - на 13219733,00 грн., пп.164.2.17 п.164.2 і п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168, п.171.2 ст.171, п.п.172.3, 172.7 та 172.8 ст.172, п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податковою законодавства щодо питань правильності та повноти нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за листопад - грудень 2013 року в сумі 568758,80 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00000812201 від 16 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток на суму 4553407,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 135643,25 грн., №0000822201 від 16 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із ПДВ на суму 21798829,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 10899414,50 грн., №0000832201 від 16 вересня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2011 року на 2110434,00 грн. і за грудень 2013 року на 4368760,00 грн. та №0000881702 від 17 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб в сумі 568758,80 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі 418529,60 грн.

За результатами адміністративного оскарження було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000822201 від 16 вересня 2014 року в частині 5449707,25 грн. застосованих штрафних санкцій із ПДВ. У зв'язку із цим ДПІ у Франківському районі було винесено податкове повідомлення-рішення за №0001832201 від 04 грудня 2014 року на решту суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „Фірма „Інтергал" є Забудовником та здійснювало будівництво житлового будинку (квартир).

На етапі будівництва з фізичними особами-покупцями квартир були укладені Попередні договори міни готової квартири на Заставну. В попередньому договорі визначено істотні умови основного договору міни щодо вартості квартири (ринкова вартість квартири на час укладення попереднього договору), вартість заставної, характеристики квартири, термін укладання основного договору, умови уточнення ціни у зв'язку зі зміною площі нерухомого майна та інші умови. При цьому, попередній договір не передбачає надання знижки фізичній особі покупцеві, а вартість квартири, яку в майбутньому буде поміняно на заставну, визначається Забудовником та фізичною особою-покупцем у попередньому договорі за домовленістю. Так само, визначено і вартість заставної, за якою її буде поміняно на квартиру. Вартість заставної та квартири за таким Попереднім договором міни одинакові.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „Фірма „Інтергал" на підставі договору комерційного посередництва отримувало посередницькі послуги від ТОВ „Драмторг".

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що TOB „Фірма „Інтергал" здійснювало діяльність у сфері організації будівництва об'єкта "Житлово-торговельний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземно-надземним паркінгом". Будівництво об'єкта здійснювалось за кошти TOB „Фірма „Інтергал", а підрядними організаціями: ПАТ ЗДХ „Салюс" та TOB БК „Інтергал Буд".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що будівництво спірного об'єкту архітектури вже завершено, вказаний будинок введено в експлуатацію, що в свою чергу підтверджується відповідним сертифікатом, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Стосовно заниження позивачем доходу від операційної діяльності у сумі 2855649 грн. та донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 568758, 80 грн. у сумі 418529, 60 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач є Забудовником та здійснює будівництво житлового будинку (квартир). На етапі будівництва позивачем було укладено з фізичними особами-покупцями Попередні договори міни готової квартири під Заставну. У попередньому договорі визначено істотні умови основного договору міни щодо вартості квартири (ринкова вартість квартири на час укладення попереднього договору), вартість заставної, характеристики квартири, термін укладання основного договору, умови уточнення ціни у зв'язку зі зміною площі нерухомого майна та інші умови. Попередній договір не передбачає надання знижки фізичній особі покупцеві, а вартість квартири, яку в майбутньому буде поміняно на заставну, визначається Забудовником та фізичною особою-покупцем у попередньому договорі за домовленістю. Так само, визначено і вартість заставної квартири, за якою її буде поміняно. Вартість заставної та квартири за таким Попереднім договором міни однакові.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За змістом п.135.2 ст.135 Податкового кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 135.2.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така окрема операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Статтею 11 Закону України „Про ціни і ціноутворення" встановлено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Визначальним в даному випадку є здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Ціна реалізації квартир фізичним особам, яка була визначена попередніми договорами міни, є звичайною у розумінні укладених договорів та незалежно від результатів оцінки майна, яка не є для даних правовідносин обов'язковою.Попередні договори є дійсними.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що продаж позивачем квартир за ціною, що є нижчою за оціночну, не можна вважати операцією позамежами господарської діяльності.

Стосовно надання позивачу посередницьких послуг ТОВ „Драмторг", судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Послуги полягали у пошуку продавця товару за рекомендованою ціною, зокрема з „SOLID Corporation S.А.". В подальшому було уклало контракт на поставку нафти, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ „Драмторг" за період з 01.01.2011 до 14.09.2011 на виконання постанови СВ ПМ СДПІ ВПП у м. Львові.

За результатами якої відповідачем 19.10.2011 складено довідку № 2683/23-2/31215780, в якій не зазначено порушень ТОВ „Драмторг" у декларуванні податку на прибуток за 2 квартали 2011 року та ПДВ за травень 2011 року.

У відповідності до АІС "Автоматизованої системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2011 року розбіжність між сумою задекларованого податкового кредиту від ТОВ „Драмторг" та сумою задекларованих ним податкових зобов'язань з ПДВ відсутні.

Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності ТОВ „Драмторг" за період 25.11.2010 по 31.05.2011 встановлено, що підприємство в травні 2011 року надавало посередницькі послуги ТОВ „Фірма „Інтергал".

У ході позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено довідку №318/23-416/37398775, якою підтверджено взаєморозрахунки між позивачем та ТОВ „Драмторг".

Позивачем підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами, що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " та містять всі обов'язкові реквізити.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем правомірно включено суми за господарськими операціями з ТОВ „Драмторг" до податкового обліку.

Стосовно повноти визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні першого постачання новозбудованого житла, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем здійснювалась діяльність у сфері організації будівництва об'єкта "Житлово-торговельний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземно-надземним паркінгом на вул. Дегтяренка, 1 в Оболонському районі м. Києва". Будівництво об'єкта здійснювалось за кошти позивача підрядними організаціями ПАТ ЗДХ „Салюс", TOB БК „Інтергал Буд".

Позивачем отримало Акт готовності об'єкта до експлуатації №11 від 12.03.2013, а також сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІV №164130880591 від 29.03.2013.

Надалі позивач набув право власності на квартири шляхом оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, та їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримання Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняється від оподаткування ПДВ постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

Згідно абз. "а" пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України у цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Відповідно до податкового роз'яснення, яке надано листом ДФС України від 04.09.2014 року № 3117/7/99-99-19-03-02-17, яка розглянувши питання щодо оподаткування операцій з будівництва та продажу готового новозбудованого житла, враховуючи пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України повідомляє: "після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство - замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними-особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатися з постачання послуг зі спорудження такого житла, які надаються генпідрядною організацією замовнику. Операції з подальшої передачі такого житла замовником за договорами купівлі-продажу фізичним особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України".

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що операцією з першого постачання житла є постачання послуг зі спорудження такого житла, які надавалися генпідрядними організаціями: ПАТ ЗДХ „Салюс", TOB БК „Інтергал Буд" замовнику ТОВ „Фірма „Інтергал", а тому господарські операції позивача щодо продажу квартир фізичним особам звільнені від оподаткування на підставі пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Ураховуючи приписи цієї норми суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що першим постачанням житла у спірних правовідносинах є постачання послуг із спорудження такого житла за рахунок замовника (передання результатів будівництва від Підрядника до Замовника, що оформлюється відповідними актами), тому висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України, яке полягало у ненарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні першого постачання новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду), яким податковий орган вважає оформлення права власності на позивача, є помилковими.

Податкові зобов'язання за цими операціями виникають лише у підрядника, при цьому забудовник не має права на податковий кредит при спорудженні житла силами підрядника, а сума сплаченого ПДВ забудовником відображається на рахунку 15 разом із витратами зі спорудження об'єкта.

Щодо висновку податкового органа про порушення позивачем п.198.5 ст.198 ПК України, яке полягало у недекларуванні податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами під час придбання або виготовлення яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ПК України, внаслідок чого сума податку на додану вартість, що була включена до податкового кредиту за грудень 2013 року завищена на суму 4368760, 00 грн., судами попередніх інстанцій зазначено, що в складі житлово-торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземно-наземним паркінгом по вул. П. Дегтяренка, 1 в Оболонському районі м. Києва, замовником будівництва якого був позивач, окрім житлових приміщень були збудовані також і нежитлові приміщення.

Позивачем було відображено податковий кредит з податком на додану вартість у сумі 4368760, 00 грн., що отриманий останнім від генпідрядника при будівництві власне нежитлових приміщень в складі будівництва вказаного комплексу, оскільки нежитлове будівництво, відповідно до норм ПК України, оподатковується на загальних підставах, а податкове зобов'язання у ТОВ „Фірма „Інтергал" з ПДВ виникне з моменту реалізації нежитлових приміщень в складі житлово-торговельного комплексу.

Станом на час проведення даної перевірки жодне із нежитлових приміщень не було позивачем продано, тому відсутні підстави для зменшення йому податкового кредиту, що виник у зв'язку з будівництвом цих нежитлових приміщень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ „Фірма „Інтеграл" та скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко О. А. Веденяпін