Ухвала

від 07.12.2016 по справі 814/341/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/341/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2 судді -ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року ТОВ «ОСОБА_4 ЛТД» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 17.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 103003,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51502,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними, не узгоджуються з приписами податкового законодавства та спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач, ДПІ).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спеціалістами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_4 ЛТД» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Маренгоні» за липень-вересень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «Маренгоні» у липні-вересні 2014 року та відповідно правомірності відображення зазначених операцій в податковому обліку.

За результатами перевірки складено Акт №6630/14-02-22-01/34511098 від 26.12.2014 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення Товариством п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 103003,00 грн., в т.ч. по періодам: липень 2014 року - 16113,00 грн., серпень 2014 року - 172014,00 грн., вересень 2014 року - 69686,00 грн..

На підставі Акту перевірки ДПІ 17.01.2015 року було оформлено податкове повідомлення-рішення №0000082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 103003,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51502,00 грн., а всього на суму 154505,00 грн..

Предметом перевірки стали господарські операції позивача з ТОВ «Маренгоні», які відбувались на підставі наступних договорів:

- договір підряду №25 від 01.07.2014 року (роботи по технічному обслуговуванню кондиціонерів та ремонтні роботи покрівлі на об'єкті замовника (позивача);

- договір поставки №26 від 01.07.2014 року (придбання будівельних матеріалів);

- договір підряду №30 від 01.08.2014 року (роботи по технічному обслуговуванню кондиціонерів та ремонтні роботи покрівлі на об'єкті замовника (позивача);

- договір підряду №31 від 01.09.2014 року (роботи по технічному обслуговуванню кондиціонерів та ремонтні роботи покрівлі на об'єкті замовника (позивача);

Як слідує з наданих позивачем первинних документів, на виконання умов договорів №25 та №26 від 01.07.2014 року ТОВ «Маренгоні» відвантажило позивачу будівельні матеріали та виконало роботи, на підтвердження чого в липні 2014 року виписало податкові накладні, перелічені на стор.12 акту перевірки на загальну суму ПДВ 16113,38 грн., що відповідає задекларованій позивачем сумі податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Маренгоні» (підтверджено актом перевірки на стор.9).

Щодо подальшого використання товарів та послуг, придбаних у ТОВ «Маренгоні» в липні 2014 року в акті перевірки зазначено, що зазначені в актах виконаних робіт послуги були включені до наступних актів виконаних робіт, підписаних між позивачем (генпідрядником) та замовниками:

- ТОВ «Санаторій Борисфен» (акт №ПБ-2031 від 07.07.2014 року);

- Національний банк України (акт №ПБ-033 від 14.07.2014 року);

- ПАТ «Миколаївгаз» (акт №ПБ-036 від 22.07.2014 року);

- ПАТ КБ «Приватбанк» (акт №ПБ-029; №ПБ-030 від 01.07.2014 року).

Будівельні матеріали, які були придбані в липні 2014 року у ТОВ «Маренгоні», позивач оприбуткував на складі, про що зазначено на стор.14 акту перевірки. Також в акті перевірки зазначено, що заборгованість позивача перед ТОВ «Маренгоні» відсутня.

В серпні 2014 року було придбано у ТОВ «Маренгоні» будівельних матеріалів на загальну суму 279006,10 грн. крім того ПДВ 55801,23 грн. - стор.14 акту. Частину будматеріалів - 10 т. профнастилу на суму 38597,00 грн. було повернуто, про що виписані коригуючи податкові накладні та накладні на повернення. Решту суми ПДВ 17204,23 грн. було включено до складу податкового кредиту серпня 2014 року (стор.10 акту).

Податковий кредит вересня 2014 року в сумі 69686,02 грн. був сформований на підставі операцій з придбання будматеріалів та ремонтних робіт (стор.10 акту) перелік накладних та актів виконаних робіт зазначений на стор.17 акту.

Щодо подальшого використання товарів та послуг, придбаних у ТОВ «Маренгоні» у вересні 2014 року в акті перевірки зазначено, що зазначені в актах виконаних робіт послуги були включені до наступних актів виконаних робіт, підписаних між позивачем (генпідрядником) та замовниками:

- ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», філія у м. Миколаєві (акт №ПБ-049 від 09.09.2014 року);

- ПАТ «Державний ощадний банк України» (акт №ПБ-055 від 30.09.2014 року);

- Управління освіти Миколаївської міської ради (акт №ПБ-045, ПБ-046 від 02.09.2014 року).

Будівельні матеріали, які були придбані у вересні 2014 року у ТОВ «Маренгоні», позивач оприбуткував на складі, про що зазначено на стор.23 акту перевірки. Також в акті перевірки зазначено, що заборгованість позивача перед ТОВ «Маренгоні» відсутня.

Податковий кредит Товариства за операціями з ТОВ «Маренгоні» склав: липень 2014 року - 16113,38 грн.; серпень 2014 року - 17204,23 грн. та вересень 2014 року - 69686,02 грн..

Всього за операціями з ТОВ «Маренгоні» позивач включив до податкового кредиту 103003,63 грн. - саме ця сума і склала основний платіж, донарахований оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000082201 від 17.01.2015 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновки ДПІ про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «Маренгоні», серед іншого, ґрунтуються на актах документальних перевірок, проведених іншими податковими органами, в яких вказується про не встановлення реальності операцій цього контрагента з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та їх подальшої реалізації.

Отже, ДПІ дійшло висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Маренгоні» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Маренгоні» позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи були надані первинні бухгалтерські документи по операціям із цим контрагентом (т.1 а.с.63-223), до змісту яких у податкового органу відсутні претензії.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Крім посилань на податкову інформацію від інших податкових інспекцій, які проводили перевірочну роботу щодо ТОВ «Маренгоні», відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів та послуг у цих контрагентів.

Сама по собі податкова інформація від інших податкових інспекцій стосовно обставин діяльності вказаного контрагента позивача не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з таким контрагентом.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 17.01.2015 року, оскільки відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а доводи позивача є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_2