Рішення

від 07.12.2016 по справі 403/563/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/2523/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Годованець І. А.

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

секретар Постоєнко А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру в Устинівському районі Кіровоградської області про визнання договорів оренди землі недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру в Устинівському районі Кіровоградської області про визнання договорів оренди землі недійсними.

Зазначав, що йому на праві власності належать земельні ділянки площею 7,38 га та 7,01 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Вказані земельні ділянки перебували у користуванні відповідача за договорами оренди, укладеними терміном на три роки. Наприкінці 2015 року, маючи намір самостійно обробляти належні йому земельні ділянки, звернувся до відповідача щодо їх повернення. Проте відповідач повідомив, що існують договори оренди земельних ділянок від 20 квітня 2012 року, укладені на 10 років. Ці договори оренди земельних ділянок він не підписував, будь яких інших осіб на підписання договорів від його імені, не уповноважував.

Посилаючись на те, що він, волевиявлення на укладення договорів не мав, просив суд визнати недійсними договір оренди земельної ділянки площею 7,38 га від 20 квітня 2012 року, та договір оренди земельної ділянки площею 7,01 га від 20 квітня 2012 року (а.с.1-2).

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2012 року позов задоволено, розподілено судові витрати (а.с.96-98).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається, зокрема на те, що суд не прийняв до уваги нотаріально посвідчену довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 бути представниками від його імені з питань укладення, державної реєстрації договорів оренди спірних земельних ділянок. Не прийняв до уваги, що про спірні договори оренди землі позивач знав з січня 2012 року, проте до суду звернувся з пропуском строку позовної давності (а.с.107-110).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них і просив рішення суду залишити без змін.

Передставник третьої особи - відділу Держгеокадастру в Устинівському районі Кіровоградської області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі», в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки відповідно площею 7,38 га та площею 7,01 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.8,9).

Вказані земельні ділянки передано ОСОБА_3 в оренду ОСОБА_2 строком на 10 (десять) років на підставі договорів оренди землі від 20 квітня 2012 року , які зареєстровані 03 травня 2012 року та 05 квітня 2012 року у відділі Держкомзему у Устинівському районі Кіровоградської області (а.с.4-5,6-7).

Обґрунтовуючи позов, позивач вказував на те, що договори оренди землі від 20 квітня 2012 року підписані не ним, свою згоду та волевиявлення на укладення цих угод він не давав, нікого не уповноважував на їх укладення.

Задовольняючи позов про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено доводи позивача про те, що він не підписував спірні договори оренди землі, вказаний висновок експертизи відповідачем не спростовано.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки висновок не відповідає обставинам справи, до такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

За клопотанням представника позивача, яке було підтримано позивачем, ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2016 року у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи виконано підпис «ОСОБА_3» в розділі «Реквізити сторін» від імені «Орендодавець» в договорах оренди землі між сторонами від 20 квітня 2012 року особисто орендодавцем ОСОБА_3 чи іншою особою?» (а.с.47,49).

Висновком експерта № 1460 судово-почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2016 року встановлено, що підписи від імені «ОСОБА_3» в розділі «Реквізити сторін» від імені «орендодавець» в договорі оренди землі між сторонами від 20 квітня 2012 року виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою.

Підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦПК України).

Разом з тим, наявність повноважень є необхідною умовою для встановлення правовідносин представництва між представником та третьою особою.

Як пояснив представник відповідача, спірні договори оренди землі були підписані дружиною відповідача - ОСОБА_4, яка діяла від імені позивача на підставі виданої ним 16 січня 2012 року нотаріально посвідченої довіреності .

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.2 ст.237 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.1,ч.3 ст.244 ЦК України).

Згідно ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Тобто представник вчиняє правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого цивільні правовідносини виникають між особою, яку він представляє, та третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України). Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні першої інстанції на підтвердження заперечень на позов, відповідачем надано копію нотаріально посвідченої довіреності від 16 січня 2012 року, якою ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які можуть діяти незалежно один від одного, бути його представниками з усіма необхідними повноваженнями, зокрема з питань укладення чи розірвання договорів оренди належних йому земельних ділянок плошею 7,38 га та 7,01 га, розташованих на території Степанівської сільської ради Устинівського району. Для цього надано представникам право , зокрема підписувати від його імені усі необхідні документи, заяви, договори оренди земельних ділянок, визначаючи при цьому всі істотні умови цих договорів на свій розсуд.

Довіреність видана на три роки і зберігає чинність до 16 січня 2015 року (а.с.76).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що позивач не заперечує свого підпису на довіреності від 16 січня 2012 року та факт видачі ним вказаної довіреності.

Всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем не надано доказів того, що спірні договори оренди земельних ділянок були підписані не уповноваженою ним особою - ОСОБА_4, а іншою особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

За таких обставин, доводи позивача про те, що його волевиявлення на укладання спірних договорів оренди землі було відсутнє, договори підписані неуповноваженою особою, є недоведеними належними та допустимими доказами (ст.ст.58,59 ЦПК України)

Висновок суду про доведеність позову, наявність правових підстав для визнання договорів оренди землі недійсними не ґрунтується на досліджених ним доказах, тому рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами) на почеркознавчу експертизу не надавались вільні, умовно-вільні зразки почерку ОСОБА_3, є безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як свідчить висновок експерта № 1460 судово-почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2016 року (а.с.53) в якості порівняльного матеріалу було надано вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_3, які містяться в договорі оренди землі від 12 квітня 2007 року, акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду та в доповненні до договору оренди землі від 12 квітня 2007 року на 7 аркушах, електрофотокопії паспорта позивача, довіреності від 06 липня 2016 року та заповіті від 06 липня 2016 року.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до роз'яснень у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без

поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з

цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім

випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для

цього.

Згідно ст.88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко С.А.Кіселик