Постанова

від 07.12.2016 по справі 917/365/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 917/365/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі№ 917/365/16 господарського суду Полтавської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Полтавській області доКомунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради простягнення 21471,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради про стягнення 21471,50 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради 21471,50 грн. збитків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності.

Судове рішення мотивоване доведеністю позовних вимог.

За апеляційною скаргою Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (головуючий суддя: Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Хачатрян В.С.) скасоване. Прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись із прийнятою постановою апеляційного суду Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016, а рішення господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. На думку заявника, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. Також скаржник зазначає, що відповідачем, як балансоутримувачем зелених насаджень не здійснено їх збереження, що призвело до знищення вказаних насаджень.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.11.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

05.12.2016 Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до Вищого господарського суду України із клопотаннями про участь представника сторони у режимі відеоконференції.

Колегія суддів касаційної інстанції відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання, в зв'язку з тим, що заява про відеоконференцію була подана за два дні до судового засідання, тоді як згідно статті 74 1 Господарського процесуального кодексу України питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Також, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга у випадках передбачених пунктом 1 частини 1 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, розглядається протягом одного місяця. Неявка уповноважених представників сторін у судове засідання не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога позивача стягнути з Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський виходив з того, що відповідач є відповідальним за збереження зелених на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності, оскільки такі об'єкти перебувають у нього на балансі, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню відповідно до положень статей 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та 1166 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові виходив із того, що шкода завдана протиправними діями невстановлених осіб.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи Державною екологічною інспекцією у Полтавській області за результатами розгляду листа Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради від 19.12.2014 № 481 встановлено порубку дерев в зеленій зоні "Гришкин ліс" у м. Полтава (р-н Половки) біля перехрестя вул. Курчатова та вул. Примакова. У відповідності з актом обстеження від 24.12.2014 № 07-20-205 та польової перелікової відомості виявлено знесення 26 сироростучих дерев та 2 сухостійного дерева до ступеня припинення росту по вищевказаній адресі.

Вказана зелена зона "Гришкин ліс" знаходиться на балансі у відповідача, дозвільні документи щодо порубки дерев у нього відсутні.

Згідно пункту 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера.

У відповідності до пунктів 5.2, 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.

Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів.

У відповідності до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Держекоінспекцією на адресу відповідача направлено претензію №04/02-08 від 28.01.2015 щодо відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 21471,50 грн., яка не була сплачена відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Посилання апеляційного суду на той факт, що порубка ліса була здійснена невідомими особами жодним доказом не підтверджено. Відсутність фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, а навпаки відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

З врахуванням зазначеного вище та тієї обставини, що відповідач як утримувач на своєму балансі зеленої зони, на якій було вчинено незаконні порубки дерев, не забезпечив збереженості довірених йому зелених насаджень, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду не повно з'ясувавши всі обставини дійшов помилкових висновків, в зв'язку з чим постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, якою задоволено позовні вимоги залишенню в силі.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної екологічної інспекції у Полтавській області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 917/365/16 скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 07.06.2016 у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. 9 Січня, 2; код ЄДРПОУ 03351970) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 38019348) 1653,60 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді С. Бакуліна

О. Сибіга