Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/18796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/18796/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро"

до 1) Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000"

2) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним рішення конкурсного комітету

Суддя Турчин С.О.

Представники учасників процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Сабадин А.В. (довіреність № 17 від 22.03.2016)

від відповідача 2: Ляховченко І.П. (довіреність № 2-Д-05/16 від 06.05.2016)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000"(відповідача 1) та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідача 2), в якому просить суд визнати недійсним рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року № 2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва № 565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано приватне підприємство інвалідів "Надія-2000".

Позовні вимоги мотивовані тим, що тендер було проведено з порушенням вимог законодавства, а тому результати тендеру є недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18796/16 та призначено її до розгляду на 17.11.2016.

16.11.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли: відзив на позовну заяву; клопотання про залучення до участі у справі третьої особи; документи по справі.

У поданому відзиві відповідач -2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва був сформований відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначає, що підстав для відхилення пропозиції Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" не було, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 17.11.2016 з'явились представники відповідача 1 та відповідача 2.

Представник позивача в судове засідання 17.11.2016 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 1 заявив клопотання про витребування доказів у відповідача 2, надав щодо нього пояснення та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача 2 надав суду пояснення щодо поданого через канцелярію суду клопотання про залучення Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі, як третьої особи, просив суд його задовольнити, залучити до участі у справі третю особу та витребувати у неї документи, які просить витребувати відповідач 1, так як у відповідача 2 вказані документи відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 залучено до участі у справі № 910/18796/16 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Комунальну службу перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладено на 06.12.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу країни.

01.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

01.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

02.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, письмові пояснення щодо порушених прав позивача, а також заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

06.12.2016 до початку судового засідання через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників товариства.

У судове засідання 06.12.2016 з'явились представники відповідача 1 та відповідача 2.

Представник відповідача 1 підтримав раніше подане клопотання про припинення провадження у справі.

Суд, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі, дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи наявність підстав для припинення провадження у справі відповідач 1 зазначає, що конкурсний комітет, який приймає рішення, є суб'єктом владних повноважень.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.05.2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Стаття 44 цього Закону встановлює, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина перша). Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту (частина дев'ята). Отже, забезпечення організації пасажирських перевезень, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладається на вказані вище органи влади. У зв'язку з цим спори, що виникають з приводу виконання цими органами повноважень, є публічно-правовими, тому на них поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1081, конкурсний комітет - це постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу. Рішення конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, є управлінським у сфері транспортного обслуговування, а тому підлягає оскарженню у порядку, передбаченому КАС України.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що даний спір є публічно-правовим та не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак, суд зазначає, що згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам, наведено у ст.12 ГПК України, частиною першою якої визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав.

Отже, відповідно до вимог ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарських характер.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року № 2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва № 565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано приватне підприємство інвалідів "Надія-2000".

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судом" визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, предмет спору у даній справі та склад учасників спірних правовідносин, що виникли між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності у зв'язку з вчиненням цивільного правочину, відповідають вимогам ГПК України та враховуючи, що предметом спору у справі є дійсність рішення не органу виконавчої влади, а створеного ним конкурсного комітету, спір у даній справі підвідомчий господарському суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 907/1153/14.

При цьому, суд вважає, що невірним є посилання відповідача 1 на постанову Верховного суду від 10 травня 2016 року , оскільки відповідно до вищевказаної постанови на засіданні колегії суддів Судової палати в адміністративних і Судової палати у господарських справах Верховного суду України зроблено висновок про те, що "орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб'єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів".

Отже, Верховний суд України у вищевказаній постанові прийшов до висновку про те, що до юрисдикції адміністративних суддів відносяться спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах, щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів до виникнення договірних відносин, однак, як вбачається з матеріалів даної справи, 19.08.2015 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір № 59/15 за наслідками проведення конкурсу та прийняття спірного рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для припинення провадження відсутні.

Розглянувши у судовому засіданні 06.12.2016 клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку, що останні є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотаннях про витребування доказів позивач просить:

- витребувати від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року №2.

- витребувати від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію наказу (рішення, розпорядження, або інший документ) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про затвердження персонального складу конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, яким прийнято рішення про оголошення приватного підприємства інвалідів «Надія-2000» переможцем конкурсу по маршруту №565 Аеропорт «Київ» - ст.м. «Петрівка», оголошення про проведення якого розміщено в друкованому виданні «Хрещатик» №52(4648) від 10 квітня 2015 року;

- витребувати від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, які свідчать про те, що діяльність громадських організацій, представники яких увійшли до складу конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, пов'язана з автомобільним транспортом;

- витребувати від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копії документів, поданих приватним підприємством інвалідів «Надія-2000» для участі в конкурсі по маршруту №565 Аеропорт «Київ» - ст.м. «Петрівка», оголошення про проведення якого розміщено в друкованому виданні «Хрещатик» №52(4648) від 10 квітня 2015 року, в тому числі й перелік транспортних засобів, які пропонуються до використання ППІ «Надія-2000» на об'єкті конкурсу, у випадку одержання перемоги;

- витребувати від РСЦ МВС перелік транспортних засобів, які перебували у нотуванні ППІ «Надія-2000» станом на 5 червня 2015 року з зазначенням інформації про пасажиромісткість, клас, відповідність нормам екологічної безпеки (Євро 2,3,4,5).

Так, суд зазначає, що документи які необхідні для вирішення спору та які позивач просить витребувати вже долучені відповідачем до матеріалів справи.

Щодо витребування у РСЦ МВС перелік транспортних засобів, які перебували у нотуванні ППІ «Надія-2000» станом на 5 червня 2015 року з зазначенням інформації про пасажиромісткість, клас, відповідність нормам екологічної безпеки (Євро 2,3,4,5), то суд дійшов висновку, що зважаючи на предмет позову, вказане клопотання є необґрунтованим.

У судове засідання 06.12.2016 представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2015 в газеті «Хрещатик» № 52 (4648) розміщено Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Києва, організатор - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням конкурсного комітету від 05.06.2015, оформленим протоколом № 2 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, оголошеного у газеті «Хрещатик» № 52 (4648), визнано переможцем конкурсу по об'єкту № 59 - автобусний маршрут загального користування в м. Києві в режимі маршрутного таксі № 565 «ст. м. «Петрівка» - Аеропорт «Київ» - ППІ «Надія-2000».

Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.07.2015 № Н-148 введено в дію рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва про визначення переможцем на об'єкті конкурсу №59, автобусному маршруті загального користування в м. Києві в режимі маршрутного таксі № 565 «ст. м. «Петрівка» - Аеропорт «Київ» - ППІ «Надія-2000» автомобільного перевізника.

19.08.2015 між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним підприємством інвалідів "Надія-2000" укладено договір № 59/15 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що конкурс було проведено з порушенням вимог законодавства, а тому результати конкурсу є недійсними з наступних підстав:

- склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного тендеру, було затверджено у порушення п. 24 Порядку проведення конкурсу, оскільки кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій. Крім того, до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері;

- конкурсна пропозиція відповідача 1 не відповідала обов'язковим умовам конкурсу, а тому конкурсний комітет, згідно п. 12 Порядку проведення конкурсу повинен був прийняти рішення про недопущення цього підприємства до конкурсу.

Також у додаткових письмових поясненнях від 02.12.2016 позивач зазначив, що підставою для задоволення позовних вимог є також і те, що конкурс було проведено не уповноваженою особою.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Закону, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Частина 1 ст. 44 закону встановлює, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

До конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету.

Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та

досвід роботи не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - Порядок), який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до п. 22 Порядку, персональний склад конкурсного комітету затверджується організатором, який призначає голову, його заступника та секретаря.

До складу конкурсного комітету входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Державтоінспекції та громадських організацій. При цьому кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, повинна становити не менш як 50 відсотків загальної кількості представників громадських організацій.

До складу конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є перевізниками-претендентами або які провадять діяльність на ринку перевезень пасажирів, а також представляють інтереси окремих автомобільних перевізників.

Чисельність складу конкурсного комітету визначається організатором за поданням наведених у пункті 23 цього Порядку органів та організацій.

Із складу конкурсного комітету 50 відсотків - представники органів виконавчої влади та (або) органів місцевого самоврядування, решта - представники громадських організацій. (п.п. 23-24 Порядку).

Позивач зазначає, що склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного тендеру, було затверджено у порушення п. 24 Порядку проведення конкурсу, оскільки кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій. Крім того, до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері.

Однак, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45 було затверджено склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль» згідно додатку до наказу.

Згідно зазначеного додатку до наказу вбачається, що до складу конкурсного комітету увійшло 17 представників, з яких 9 - представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Державтоінспекції, 8 - представники громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом.

Таким чином, склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», який приймав рішення за результатами оспорюваного конкурсу, був сформований відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на те, що до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері, то суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказано факту, зазначене твердження є лише припущенням позивача, яке не підтверджене жодними доказами.

Також як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що конкурсна пропозиція відповідача 1 не відповідала обов'язковим умовам конкурсу, а тому конкурсний комітет, згідно п. 12 Порядку проведення конкурсу повинен був прийняти рішення про недопущення цього підприємства до конкурсу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону, до обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Згідно з ч. 6 п. 12 Порядку, конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який, зокрема, подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В свою чергу, положеннями ч. 3,4 ст. 44 Закону встановлено, що у разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.

У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років.

З Протоколу № 2 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, оголошеного у газеті «Хрещатик» № 52 (4648), вбачається, що конкурсна пропозиція ППІ "Надія-2000" не відповідала обов'язковим умовам конкурсу. Разом з тим, відповідно до ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" ППІ "Надія-2000" подав до конкурсного комітету документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонував використовувати на маршрутах, а також інвестиційний проект -зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на маршруті - об'єкті конкурсу. Також перевізником-претендентом була подана інформація про наявність транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року № 2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва № 565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано приватне підприємство інвалідів "Надія-2000".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону, Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2015 між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним підприємством інвалідів "Надія-2000" укладено договір № 59/15 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва. Договір укладений на термін з 19.08.2015 до 19.08.2016, тобто у відповідності до вимог ст. 44 Закону.

Щодо посилань позивача на те, що конкурс було проведено не уповноваженою особою, оскільки організатором конкурсу мала бути виключно Київська міська державна адміністрація, однак оранізатором виступив Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), то вказані твердження також є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт", забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію.

В той же час, відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.05.2013 № 757 «Про здійснення функцій замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників», вирішено уповноважити Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати функції замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Таким чином, Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), діючи як організатор конкурсу, мав усі необхідні повноваження.

Також суд зазначає, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивачем, в порушення зазначених приписів, не наданого жодного доказу на підтвердження порушення прав позивача оскаржуваним рішенням. Позивач участі у спірному конкурсів не брав та намірів брати участь не виявляв.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість позивачем не доведено порушення його права або інтересу проведенням спірного конкурсу з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва

Посилання позивача на невідповідність результатів оспорюваного конкурсу нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання рішення конкурсного комітету від від 5 червня 2015 року № 2 недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Жодних доказів щодо наміру позивача взяти участь у конкурсі матеріали справи не місять, що в свою чергу виключає можливість дійти до висновку про наявність або можливість порушення прав та законних інтересів позивача стосовно проведеного конкурсу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі 910/12662/13.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро"

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2016.

Суддя С.О. Турчин