Постанова

від 16.02.2017 по справі 910/18796/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа№ 910/18796/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: Вишневий О.В., довіреність №21 від 30.01.2017,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016

у справі №910/18796/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро"

до 1. Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000"

2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним рішення конкурсного комітету

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року №2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва №565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано Приватне підприємство інвалідів "Надія-2000".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/18796/16 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Альфардагро" до ППІ "Надія-2000", Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними та скасування результатів тендеру задовольнити в повному обсязі. Визнати недійсним рішення з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року №2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва №565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано Приватне підприємство інвалідів "Надія-2000".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/18796/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.02.2017, у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача 2 та третьої особи.

14.02.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" надійшло письмове клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що оскільки судом першої інстанції у задоволенні поданих клопотань про витребування доказів необґрунтовано відмовлено, а позивач позбавлений можливості самостійно надати суду необхідні для розгляду справи докази, ТОВ "Альфардагро" просить:

- витребувати від Регіонального сервісного центру МВС в Київській області відомості про перелік транспортних засобів, які перебували у користуванні Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" станом на 5 червня 2015 року (право власності, оренда, лізинг, інше речове право) із зазначенням інформації про пасажиромісткість, клас, відповідність нормам екологічної безпеки (ЄВРО 2, 3, 4, 5).

- витребувати від Київської обласної державної адміністрації відомості про перелік та кількість автобусів, які використовуються по діючим договорам, укладеним між Київською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством інвалідів "Надія-2000" по маршрутам №368 Боярка - Київ "АС Поділ", №369 Забір'я - "АС Дачна", №805 Вишневе (зал.ст. "Жуляни") - Київ "АС Київ", №820 Вишневе - Київ "АС Поділ", №796 ст.м. "Академмістечко" - с. Білогородка - м. Боярка. Розгляд клопотання позивач просив здійснити без участі представників та з метою витребування доказів відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судове засідання 16.02.2017 з'явився представник відповідача 1, представники позивача (апелянта), відповідача 2 та третьої особи не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Головуючим ставилось на обговорення подане позивачем клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача 1 заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши подане клопотання позивача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні, зокрема, повинно бути зазначено який доказ витребовується та обставини, що перешкоджають його наданню.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Колегія суддів не бере до уваги доводи, наведені в клопотанні позивача щодо неможливості самостійно надати суду необхідні для розгляду справи докази, оскільки ТОВ "Альфардагро" не надано обґрунтування такої неможливості та не вказано обставин, що перешкоджають наданню вказаних доказів. За таких обставин, суд відзначає, що клопотання позивача є необгрунтованим, а наявні в матеріалах справи докази є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Крім того, враховуючи те, що позивач (апелянт), відповідач 2 та третя особа були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача, відповідача 2 та третьої особи.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача 1 надав суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2015 в газеті "Хрещатик" №52 (4648) розміщено Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Києва, організатор - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням конкурсного комітету від 05.06.2015, оформленим протоколом №2 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, оголошеного у газеті "Хрещатик" №52 (4648), визнано переможцем конкурсу по об'єкту №59 - автобусний маршрут загального користування в м. Києві в режимі маршрутного таксі №565 "ст.м. "Петрівка" - Аеропорт "Київ" - ППІ "Надія-2000".

Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.07.2015 №Н-148 введено в дію рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва про визначення переможцем на об'єкті конкурсу №59, автобусному маршруті загального користування в м. Києві в режимі маршрутного таксі №565 "ст. м. "Петрівка" - Аеропорт "Київ" - ППІ "Надія-2000" автомобільного перевізника.

19.08.2015 між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним підприємством інвалідів "Надія-2000" укладено договір №59/15 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що конкурс було проведено з порушенням вимог законодавства, а тому результати конкурсу є недійсними з наступних підстав: склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного тендеру, було затверджено в порушення п. 24 Порядку проведення конкурсу, оскільки кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій. Крім того, до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері; конкурсна пропозиція відповідача 1 не відповідала обов'язковим умовам конкурсу, а тому конкурсний комітет, згідно п. 12 Порядку проведення конкурсу повинен був прийняти рішення про недопущення цього підприємства до конкурсу. Крім того, позивач зазначив, що підставою для задоволення позовних вимог є також і те, що конкурс було проведено не уповноваженою особою.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон), визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Згідно із ст. 44 Закону організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

До конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету.

Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та

досвід роботи не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - Порядок), який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Відповідно до п. 22 Порядку, персональний склад конкурсного комітету затверджується організатором, який призначає голову, його заступника та секретаря.

Згідно із п. 23 Порядку, до складу конкурсного комітету входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Державтоінспекції та громадських організацій. При цьому кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, повинна становити не менш як 50 відсотків загальної кількості представників громадських організацій.

До складу конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є перевізниками-претендентами або які провадять діяльність на ринку перевезень пасажирів, а також представляють інтереси окремих автомобільних перевізників.

Чисельність складу конкурсного комітету визначається організатором за поданням наведених у пункті 23 цього Порядку органів та організацій.

Із складу конкурсного комітету 50 відсотків - представники органів виконавчої влади та (або) органів місцевого самоврядування, решта - представники громадських організацій (п. 24 Порядку).

Позивачем зазначено, що склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного тендеру, було затверджено у порушення п. 24 Порядку проведення конкурсу, оскільки кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій. Крім того, до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 №Н-45 було затверджено склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" згідно додатку до наказу.

Із зазначеного додатку до наказу вбачається, що до складу конкурсного комітету увійшло 17 представників, з яких 9 - представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Державтоінспекції, 8 - представники громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом.

Таким чином, склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", який приймав рішення за результатами оспорюваного конкурсу, був сформований відповідно до вимог чинного законодавства.

Твердження позивача про те, що до конкурсного комітету увійшли представники асоціацій та громадських організацій, які згідно своєї статутної діяльності представляють інтереси автомобільних перевізників, які приймали участь у тендері, не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказано факту та є лише припущенням позивача, яке не підтверджене жодними доказами.

Також, як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилався на те, що конкурсна пропозиція відповідача 1 не відповідала обов'язковим умовам конкурсу, а тому конкурсний комітет, згідно п. 12 Порядку проведення конкурсу повинен був прийняти рішення про недопущення цього підприємства до конкурсу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону, до обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Згідно з ч. 6 п. 12 Порядку, конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який, зокрема, подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Положеннями ч. 3, 4 ст. 44 Закону встановлено, що у разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.

У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років.

З Протоколу №2 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, оголошеного у газеті "Хрещатик" №52 (4648), вбачається, що конкурсна пропозиція ППІ "Надія-2000" не відповідала обов'язковим умовам конкурсу. Разом з тим, відповідно до ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" ППІ "Надія-2000" подав до конкурсного комітету документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонував використовувати на маршрутах, а також інвестиційний проект -зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на маршруті - об'єкті конкурсу. Також перевізником-претендентом була подана інформація про наявність транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 5 червня 2015 року №2, відповідно до якого переможцем конкурсу на маршруті м. Києва №565 Аеропорт "Київ" - ст.м. "Петрівка" визнано Приватне підприємство інвалідів "Надія-2000" відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону, Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2015 між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним підприємством інвалідів "Надія-2000" укладено договір №59/15 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва. Договір укладений на термін з 19.08.2015 до 19.08.2016, тобто у відповідності до вимог ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Посилання позивача на те, що конкурс було проведено не уповноваженою особою, оскільки організатором конкурсу мала бути виключно Київська міська державна адміністрація, однак оранізатором виступив Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт", забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію.

Разом з тим, відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.05.2013 №757 "Про здійснення функцій замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників", вирішено уповноважити Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати функції замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Таким чином, Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), діючи як організатор конкурсу, мав усі необхідні повноваження.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивачем, в порушення зазначених приписів, не наданого жодного доказу на підтвердження порушення прав позивача оскаржуваним рішенням. Позивач участі у спірному конкурсів не брав та намірів брати участь не виявляв.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Отже, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Однак позивачем не доведено порушення його права або інтересу проведенням спірного конкурсу з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва

Посилання позивача на невідповідність результатів оспорюваного конкурсу нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання рішення конкурсного комітету від від 5 червня 2015 року №2 недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Жодних належних та допустимих доказів, в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, щодо наміру позивача взяти участь у конкурсі матеріали справи не містять, що в свою чергу виключає можливість дійти висновку про наявність або можливість порушення прав та законних інтересів позивача стосовно проведеного конкурсу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі №910/12662/13.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності та необгрунтованості.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/18796/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфардагро" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/18796/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/18796/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18796/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов