Постанова

від 06.12.2016 по справі 813/254/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Львів № 813/254/16

09 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шимборська О.А.;

відповідача: представник Сенюк В.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвуглеенерго» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвуглеенерго» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042200 та № 0000052200 від 29.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Зазначає, що в охопленому перевіркою періоді підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд», тому включило до складу валових витрат товарно-матеріальні цінності, отримані від вказаного контрагента, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи. Вказані документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленими статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат. Позивач вважає, що контролюючим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень неправомірно покладено на позивача вину за господарську діяльність, подання та формування звітності вказаним контрагентом податкових зобов'язань. Відтак, наведені вище обставини не дають підстав відповідачу вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із зазначеним контрагентом та не визнавати вартості отриманих підприємством ТМЦ у складі валових витрат. Вважає обґрунтованим віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних, одержаних від ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд». Стверджує, що усі умови, необхідні та передбачені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із вказаним контрагентом дотримані. Зазначає, що до перевірки були надані усі документи, а наявність у товариства всіх документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, а також реальне придбання товару та наявність товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджено поданими доказами, давало йому підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного збільшення податкових зобов'язань звітного періоду. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких зазначено, що виїзною позаплановою документальною перевіркою позивача, результати якої оформлено актом № 1/13-25-2200/39143436 від 05.01.2016 року, встановлено порушення позивачем податкового законодавства по операціях з контрагентом ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд». Зазначає, що під час перевірки було встановлено, що у вказаного контрагента наявні ознаки фіктивної господарської діяльності, оскільки контрагент відсутній за місцем знаходження, стосовно його посадових осіб порушено кримінальне провадження, податкова звітність містить розбіжності, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю виробничих активів. Саме з цих мотивів контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західвуглеенерго» зареєстроване 20.03.2014 року за ідентифікаційним кодом 39143436. Позивача узято на податковий облік 21.03.2014 року.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Західвуглеенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП «Проект-інвест», ТОВ «ККМ-Схід» (ТОВ «Проект-інвест 1»), ТОВ «Проект-інвест 2», ТОВ «Натура Ексім», ПП «Ромо», ПП «Ігор та Фабіо», ТОВ «Інтеграл менеджмент», ТОВ «Агрологістик», ТОВ «Сантехніка та механізація», ТОВ «Агросмарт-70», ТОВ «Стеко Інвест-79», ТОВ «Октавія-ЛТД», ТОВ «Неаполітана-16», ПП «Прикарпаття Акцент», ТОВ «Інтеграл Логістик», ТОВ «Немо Етієне», ПП «Джанго Будсервіс», ПП «Лівівавторем», ТОВ «БК Інстал Плюс», ТОВ «Відпочинок в Карпатах», ТОВ «Асфалті Тре Б.Н», ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд», ПП «Метінвест-80», ТОВ «Каскад Карпати-44» за період з 01.01.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт № 1/13-25-2200/39143436 від 05.01.2016 року.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 76775,00 грн., та порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 85305,00 грн.

На підставі акта перевірки № 1/13-25-2200/39143436 від 05.01.2016 року відповідачем 29.01.2016 року винесено наступні податкові-повідомлення рішення:

- № 0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95968,75 грн., в тому числі за основним платежем - 76775,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19193,75 грн.;

- № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106631,25 грн., в тому числі за основним платежем - 85305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21326,25 грн.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових доходів та витрат, а також податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід відмітити, що про відсутність здійснення господарської операції можуть свідчити підтверджені належними та допустимими доказами доводи контролюючого органу, зокрема про те, що:

- задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції неможливо реально здійснити з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- для цілей оподаткування обліковувались тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, а для такого виду діяльності також потрібні здійснення й облік інших господарських операцій;

- операції здійснювалися з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- первинні документи обліку, які складаються в процесі здійснення певного виду господарської операції, відсутні.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» позивачем надано копії:

- договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» (т. 1, а. с. 24-25);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року (т. 1, а. с. 26-33);

- рахунків на оплату товару відповідно до договору поставки № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року (т. 1, а. с. 219-221);

- платіжних доручень про оплату товару відповідно до договору поставки № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року, укладеного з ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» (т. 1, а. с. 62-69);

- договору про подачу та забирання вагонів від 12.05.2014 року, укладеного позивачем та ДТГО «Львівська залізниця» в особі ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень»;

- листів про відвантаження вугілля відповідно до договору поставки № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року.

Дослідивши подані позивачем первинні документи, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» суд констатує, що вказані докази є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат та податкового кредиту позивача.

Як вбачається з договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем (покупець) та ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» (постачальник), постачання товару за цим договором від постачальника до покупця здійснюється за умовами СЗТ ст. Соснівка код 371102. Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Позивачем на підтвердження факту транспортування додано до матеріалів справи договір про подачу та забирання вагонів від 12.05.2014 року, який укладений позивачем та ДТГО «Львівська залізниця» в особі ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень», та листи про відвантаження вугілля відповідно до договору поставки № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року. В той же час, з доданих представником позивача до справи залізничних накладних на перевезення вугілля (т. 1, а. с. 91, 97, 102, 103, 107, 113, 119, 123, 129) вбачається, що відправником вугілля було ДП «Львіввугілля» ВП «Вуглезбут» відповідно до договору № 43/ВП від 19.06.2014 року, а отримувачами - контрагенти позивача, яким було реалізовано вказане вугілля. Вказане свідчить, що товар (вугілля), придбаний за договором № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року позивачу фактично не поставлявся та ним не приймався відповідно до умов договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року. Вказану обставину підтверджує також лист Регіональної філії «Львівська залізниця» № М-1/802 від 23.03.2016 року (т. 1, а. с. 154), відповідно до якого ТОВ «Західвуглеенерго» (позивач) не отримувало вугілля по станції Соснівка у 2014 році, ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» не акредитоване на регіональній філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Також судом встановлено, що відповідно до поданих позивачем первинних документів, поставка товару на умовах договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року була здійснена 05.09.2014 року, 23.09.2014 року та 18.11.2014 року. Вказані первинні документи (податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату товару) підписані керівником ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» ОСОБА_3 В той же час, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 67/12292 від 31.12.2014 року (т. 1, а. с. 246) ОСОБА_3 26.09.2014 року виїхав за межі території України та станом на 31.12.2014 року на територію України не повернувся. Встановлені обставини свідчать про те, що первинні документи після 26.09.2014 року (зокрема 18.11.2014 року) про поставку позивачу товару на умовах договору № 04/09/14-01 від 04.09.2014 року керівником ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» ОСОБА_3 не могли бути складені.

З висновків акта податкової перевірки від 05.01.2016 року слідує, що відповідачем було взято до уваги те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також ту обставину, що вказаний контрагент має ознаки фіктивності у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження стосовно його посадових осіб, що підтверджено податковою інформацією Каховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд» за період з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року, матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженні № 32015140000000115, даними податкової звітності та звітом про фінансові результати ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд».

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що немає обвинувального вироку стосовно будь-якого із посадових осіб контрагента позивача, який би свідчив про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд зазначає, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати твердження відповідача відносно фіктивного характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій з ознаками фіктивності.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 03.11.2015 року у справі № 21-4471а15.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини та наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено порушення п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, та порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Будівельне управління «Карпатспецбуд», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 76775,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 85305,00 грн. З цих же підстав суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5, оскільки такі спростовуються іншими зібраними в ході судового розгляду справи доказами.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд відмічає, що позивачем не подано допустимих та належних в розумінні ст. 70 КАС України доказів протиправності рішень відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача були достатні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0000042200 та № 0000052200 від 29.01.2016 року. На переконання суду, позивачем не доведено протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. В свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем були дотримані.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

З урахуванням положень ст.94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2016 року.

Суддя Клименко О.М.