Постанова

від 12.12.2016 по справі 826/1532/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2016 року № 826/1532/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-трейд" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005522204 від 04.09.2015 та № 0005532204 від 04.09.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдер-трейд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005522204 від 04.09.2015 та № 0005532204 від 04.09.2015.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу, зокрема, про те, що договори, між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 740/22-04/37639500 від 13.08.2015, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 740/22-04/37639500 від 13.08.2015, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3201247,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1. 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.1. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3448216,00 грн.

04.09.2015 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення, № 0005522204 за платежем податок на прибуток на загальну суму 4001559,00 грн. та № 0005532204 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 268 700,05 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 944/6/99-99-10-01-01-25 від 20.01.2016 податкові повідомлення - рішення №0005522204 від 04.09.2015 та №0005532204 від 04.09.2015 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдер-трейд" не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013.

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано суду копії вказаних договорів з додатками до нього, видаткових накладних, замовлень, актів приймання - передачі, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

На підтвердження факту наявності складських приміщень для зберігання товару позивачем надано суду копії договору оренди № 30/06 від 30.05.2014, предметом оренди за яким є нежиле приміщення, яке розташоване в Логістичному комплексі 1 черга 3 секція за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Перемоги, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, з додатками та складеними до нього актами надання послуг, договір суборенди № 59-с/о-11 від 28.04.2011, договір суборенди нерухомого майна № 59-с/о-13 від 10.12.2013 зі складеними до нього угодою про заміну сторони від 20.01.2014, додатковими угодами, актів приймання -передачі приміщення з суборенди, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), договір оренди №140925/1 від 25.09.2014, актів передачі та прийняття в оренду нежитлових приміщень, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Позивачем надано суду копію листа Вих. № 06-06/16 від 06.06.2016 в якому ТОВ "Євробентон" зазначено про те, що 20.04.2012 між ним та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" було укладено договір оренди № 20/04 за умовами якого останнє орендувало 7278 кв.м. нежилого приміщення, розташованого в Логістичному комплексі 1 черга 3 секція за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Перемоги, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1 та строк дії вказаного договору закінчився 29.08.2014

Таким чином ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" у період здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з позивачем орендувало нежилі приміщення за тією ж адресою, що і позивач відповідно до договору № 30/06 від 30.05.2014.

Також позивачем надано суду копії посадових та службових інструкцій по підприємству в яких відображено обов'язки працівників щодо купівлі, приймання та зберігання товару відповідно до займаної посади, зокрема, обов'язок щодо своєчасного приймання та відвантаження товару покладено на начальника складу.

Крім того, факт наявності у ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" трудових ресурсів та матеріальних активів для реалізації фінансово - господарських відносин з позивачем підтверджується наданими Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харькова Головного управління ДФС у Харківській області копіями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна".

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач в акті № 740/22-04/37639500 від 13.08.2015 та в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає про те, що позивачем не було надано до перевірки ордерів, книг, журналів, мишинограм тощо, призначених для хронологічного, систематичного та комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, ТТН, документів складського обліку, заявок на придбання товару, актів приймання - передачі товару при цьому відповідачем не надано суду документів на підтвердження факту відмови позивача надати певні документи , зокрема, акту, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ордери, книги, журнали, мишинограми тощо, призначені для хронологічного, систематичного та комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, документи складського зберігання не є первинним документами, які мають підтверджувати факт здійснення господарської операції, а ТТН в позивача не може бути в наявності, оскільки складські приміщення позивач та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" не момент існування фінансово - господарських відносин орендували за однією адресою.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує які послуги, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за договорами купівлі - продажу устаткування № 801 від 01.08.2011 та купівлі - продажу товарів № 1 від 01.02.2013 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "Голдер - Електронікс Україна" за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0005522204 від 04.09.2015 та № 0005532204 від 04.09.2015.

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04313, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 58, код ЄДРПОУ 394468697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-трейд" (04655, м. Київ, просп. Московський, 20-Б, код ЄДРПОУ 37639500) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 124 053,89 грн. ( сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят три грн. 89 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов