Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а-7120/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року 16:26 № 2а-7120/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : Садальської А.І.;

відповідача: Колодяжної Л.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІС" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІС" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ЛІТІС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) та Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту -ДПС у м. Києві), в якому просить: 1) визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "ЛІТІС", результати якої зафіксовано в акті від 04 січня 2012 року №23/23-522-31404259; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000152305; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000162305; 4) визнати протиправними дії ДПС у м. Києві щодо збільшення суми основного платежу на 3 600,00 грн. та штрафних санкцій на 900,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23 січня 2012 року №0000152305; 5) визнати протиправним та скасувати рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 05 квітня 2012 року №1949/10/12-114; 6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18 квітня 2012 року №0001012305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2012 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ТОВ "ЛІТІС" про визнання протиправним дій щодо збільшення суми основного платежу на 3 600,00 грн. та штрафних санкцій на 900,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 23 січня 2012 року №0000152305, та визнання протиправним і скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 05 квітня 2012 року №1949/10/12-114 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що розгляду підлягають позовні вимоги в частині: 1) визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "ЛІТІС", результати якої зафіксовано в акті від 04 січня 2012 року №23/23-522-31404259; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000152305; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000162305; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18 квітня 2012 року №0001012305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7120/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 червня 2012 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою надання додаткових доказів та необхідністю виклику свідків.

В судовому засіданні 30 липня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23 січня 2012 року №0000152305 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "ЛІТІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 301 750,00 грн., в тому числі за основним платежем -1 041,400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -260 350,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23 січня 2012 року №0000162305 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ЛІТІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 045 000,00 грн., в тому числі за основним платежем -836 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -209 000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "ЛІТІС" (код ЄДРПОУ 31404259) з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32535300) за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року" від 04 січня 2012 року №23/23-522-31404259 (далі по тексту -Акт перевірки).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 18 квітня 2012 року №0001012305 згідно підпункту 4.2.2 статті 4, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за порушення абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ "ЛІТІС" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 4 500,00 грн., в тому числі за основним платежем -3 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -900,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 05 квітня 2012 року №1949/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток від операцій з отримання послуг по розробці програмного забезпечення за перевіряємий період на загальну суму 1 041,400 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2009 року -529 438,00 грн., за ІV квартал 2009 року -511 962,00 грн. та підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 836 000,00 грн., у тому числі: за серпень 2009 року -150 050,00 грн., за вересень 2009 року -273 500,00 грн., за жовтень 2009 року -160 950,00 грн., за листопад 2009 року - 160 500,00 грн., за грудень 2009 року -910 000,00 грн.

Висновок Акта перевірки відповідач мотивує наступним: 1) в ході розслідування кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва контрагента позивача -ТОВ "Східтехсервіс", встановлено, що зазначений контрагент не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, а саме робіт з програмного забезпечення на замовлення ТОВ "ЛІТІС", відсутні фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за перевіряємий період, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, для здійснення будь-якого виду діяльності; підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, таким чином, ТОВ "Східтехсервіс" має ознаки фіктивності; 2) з протоколів допитів свідків вбачається, що назву ТОВ "Східтехсервіс", службові особи ТОВ "ЛІТІС" не пам'ятають, що свідчить про протиправність укладених договорів; 3) формування валових витрат та податкового кредиту відбувалось шляхом здійснення безтоварної операції по придбанню товарів (послуг) в ТОВ "Східтехсервіс", спрямованої на надання податкової вигоди для третіх осіб.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини між ТОВ "ЛІТІС" та ТОВ "Східтехсервіс" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, відтак ТОВ "ЛІТІС" неправомірно формував валові витрати та податковий кредит за такими операціями.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Східтехсервіс" було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції з цим контрагентом є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; у позивача наявні всі необхідні докази, на підтвердження того, що господарські операції між ТОВ "ЛІТІС" та ТОВ "Східтехсервіс" носили реальний характер; Акт перевірки не містить фактів про підтвердження нікчемності укладеного правочину, умислу позивача на порушення публічного порядку та не містить посилань про суть такого порушення; законом не передбачено права органу державної податкової служби самостійно визнавати правочини нікчемними.

Крім того, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, за результатами, якої складено акт від 04 січня 2012 року №23/23-522-31404259, проведена за відсутності підстав для її проведення.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва часткового погоджується з позовними вимогами ТОВ "ЛІТІС", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ЛІТІС" та ТОВ "Східтехсервіс", обставини використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ЛІТІС" (замовник) та ТОВ "Східтехсервіс" (виконавець) укладено наступні договори: від 11 червня 2009 року №1106-2009, від 15 червня 2009 року №1506-2009, від 25 червня 2009 року №2506-2009, від 27 липня 2009 року №2707-2009, від 17 серпня 2009 року №1708-2009, від 07 вересня 2009 року №0709-2009, від 21 вересня 2009 року №2109-2009, від 12 жовтня 2009 року №1210-2009, від 02 листопада 2009 року №0211-2009, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг "Розробка програмного забезпечення", зобов'язується надати у визначені договором строки замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги згідно умов договору.

Згідно специфікації до зазначеного договору, актів виконаних робіт, податкових накладних датованих серпнем-груднем 2009 року, ТОВ "Східтехсервіс" виконало роботи з надання послуг по розробці програмного забезпечення на загальну суму 5 001 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -836 000,00 грн.

За надані послуги ТОВ "ЛІТІС" розрахувалось в повному обсязі, що підтверджується відповідними виписками банку, які містяться в матеріалах справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як підтверджують матеріали справи, позивач придбавав у ТОВ "Східтехсервіс" послуги по розробці програмного забезпечення, з метою виконання договірних зобов'язань перед Пенсійним фондом України згідно генеральної угоди від 03 листопада 2003 року №12-03.

На підтвердження реальності використання придбаних послуг позивач надав в матеріали справи копії наступних документів: відповідні договори із замовником - Пенсійним фондом України; акти здачі-приймання наданих послуг; технічні акти виконаних робіт; банківські виписки; протоколи узгодження договірної ціни надання послуг, підписані замовником.

Як встановлено судом, ТОВ "ЛІТІС" займається переважно розробкою і впровадженням як системного, так і прикладного програмного забезпечення, розробкою нових технологій і технічних рішень, проектуванням апаратно-програмних комплексів будь-яких рівнів складності.

ТОВ "Східтехсервіс", згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює діяльність зокрема з дослідження і розробки в галузі технічних наук.

Таким чином, господарські операції ТОВ "ЛІТІС" з ТОВ "Східтехсервіс" здійснювалися в межах господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, пояснення осіб, які на момент проведення перевірки працювали в ТОВ "ЛІТІС", викликаних в судове засідання в якості свідків, підтверджують, що для виконання зобов'язань перед Пенсійним фондом України, позивач залучав третю особу для доопрацювання програмного забезпечення, у зв'язку з тим, що ТОВ "ЛІТІС" не мало змоги самостійно виконати повний обсяг робіт у визначені строки.

Наведене свідчить, що позивач дійсно залучав для виконання розробки та впровадження програмного забезпечення третю особу, а необізнаність працівників ТОВ "ЛІТІС", щодо того, яке саме підприємство виконувало зазначені роботи не свідчить про безтоварність господарських операцій та про відсутність правовідносин між ТОВ "ЛІТІС" та ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС".

Суд не бере до уваги, посилання відповідача на протоколи допиту службових осіб ТОВ "ЛІТІС", оскільки вони не підтверджують відсутність договірних відносин між ТОВ "ЛІТІС" та ТОВ "Східтехсервіс".

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Актом перевірки не заперечується наявність у відповідача на момент проведення перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Східтехсервіс" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Східтехсервіс" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій -протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Східтехсервіс" послуг по розробці програмного забезпечення пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Східтехсервіс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ЛІТІС" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року №0001012305 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС посилається на підпункт 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який встановлює підстави для визначення податкового зобов'язання, однак станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення, зазначений Закон втратив чинність.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23 січня 2012 року №0000152305 та №0000162305 та від 18 квітня 2012 року №0001012305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ЛІТІС" в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "ЛІТІС" з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32535300) за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, не підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "ЛІТІС" з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32535300) за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2012 року №23/23-522-31404259, проведена на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

В матеріалах справи міститься копія постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підполковника податкової міліції Процента О.В. від 26 жовтня 2011 року про призначення перевірки ТОВ "ЛІТІС", в якій постановлено призначити позапланову документальну перевірку позивача та доручити організацію проведення перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Так, згідно з наказом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 29 грудня 2011 року №3354 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1, статті 79 Податкового кодексу України "Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛІТІС" з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32535300) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Наведене свідчить, що перевірка в межах спірних правовідносин проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року та наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 29 грудня 2011 року №3354, тобто на підставі рішення керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

Суд враховує, що в наказі відсутнє посилання на підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однак зазначена обставина не може бути підставою для визнання протиправними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛІТІС" з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "СХІДТЕХСЕРВІС", є правомірними.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІС" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 січня 2012 року №0000152305 та №0000162305, від 18 квітня 2012 року №0001012305.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2113,81 грн. (дві тисячі сто тринадцять гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко