Ухвала

від 06.12.2016 по справі 826/576/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/576/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Цюри П.С., представника відповідача - Соколова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0004472202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кіносвіт Діджитал» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нестіан Трейд» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, ТОВ «ТД "Укртрейд Групп», ТОВ «Аксео Трейд» за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, ТОВ «Полістар Групп», ТОВ «Нестіан Трейд» за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24 червня 2015 року №3181/26-58-22-02-18/37553041, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 448 762,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 04 серпня 2015 року №0004472202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 673 143,00 грн., в тому числі за основним платежем - 448 762,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 224 381,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Нестіан трейд» (постачальник) укладений договір на поставку обладнання від 04 серпня 2014 року №24/0814, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити обладнання, найменування, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях (додаток 1), що додається до договору і є невід'ємною частиною. Замовник зобов'язується прийняти обладнання та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Право власності на обладнання переходить від постачальника до замовника з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, що засвідчує момент передачі обладнання. Також, договором обумовлені строки поставки та вартість обладнання. Поставка обладнання здійснюється за рахунок постачальника до місця його встановлення, за домовленістю сторін.

Згідно зі специфікацією визначено найменування товару - Система Dolby 3D Barco Cat960Z-BAR1, кількість - 1 шт., загальну суму з податком на додану вартість - 78 540,00 грн.

Аналогічного змісту договір на поставку обладнання укладений 20 серпня 2014 року №32/0814, згідно зі специфікацією до якого позивач отримав комплект цифрового обладнання - проектор Barco DP2K-15C, ксенонову лампу 3 кВт, сервер Barco Alchemy IMS, на загальну суму 577 920,00 грн.

Також аналогічні договори були укладені з ТОВ «Торговий дім «Укртрейд Групп», а саме:

- від 15 вересня 2014 року №ДГ-11509, зі специфікацією до якого постачальник зобов'язується поставити обладнання - екрани 10,0х5,4 та 14.0х7.6 зі спеціальним сріблястим покриттям, коефіцієнт відбиття 2.4, виробник GDC, Китай, на загальну суму 114 204,00 грн.;

- від 17 вересня 2014 року №ДГ-11709, зі специфікацією до якого контрагент позивача зобов'язується поставити товар - Цифровий кінопроектор Barco DP2K-20C для Digital Cinema 2K 3 chip DLP, лампа до 4 кВт, інтегрований медіа сервер Doremi IMS1000 на загальну суму 430 020,00 грн.

Крім того, 19 вересня 2014 року між позивачем (змовник) та ТОВ «Аксео Трейд» укладений договір поставки №ДГ-11909. Згідно зі специфікацією до вказаного договору ТОВ «Аксео Трейд» зобов'язується поставити товар - система пасивна Espedo 3D, з круговою поляризацією, виробник Espedo (Гонконг), на загальну суму 250 200,00 грн.

Аналогічні договори були укладені з ТОВ «Полістар Групп», а саме:

- від 03 грудня 2014 року №ДГ-31214, згідно зі специфікацією до якого останній зобов'язується поставити обладнання - лампа ксенонова ХВО 4000 W/DHP OFR OSRAM, Німеччина; інтегрований медіа сервер Barco Alchemy IMS, включає 3 накопичувача по 1 TB SATA, без тачскріна; ЦАП восьмиканальний AUD-DA-DCP Doremi, Екран перфорований 11,75х5,00 м Victorine Cine 180 Perfo, виробник Multivision, Бельгія; об'єктив Prime Lens 1,6:2,5 для цифрового проектору Barco на загальну суму 451 476,00 грн.;

- від 12 грудня 2014 року №ДГ-121214, зі специфікацією до якого останній зобов'язується поставити обладнання - ЦАП восьмиканальний AUD-DA-DCP Doremi; цифровий кінопроектор NEC NC-900C для Digital Cinema 2К 3chip DLP, включає блок ламп NSH 350 Вт, сервер Doremi IMB та Show Vault, система охолодження блоку матриці цифрового кінопроектору, ламповий відсік на загальну суму 554 589,60 грн.

- від 17 грудня 2014 року №ДГ-171214, зі специфікацією до якого останній зобов'язується поставити обладнання - Цифровий кінопроектор Barco DP2K-20C для Digital Cinema 2K 3 chip DLP, лампа до 4 кВт, п'єдестал кінопроектора, на загальну суму 534 792,00 грн.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, рахунки на оплату товару. Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується витягами з системи «Клієнт Банк».

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що договора, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Кіносвіт Діджитал» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «ТД «Укртрейд Груп», ТОВ «Аксео Трейд», ТОВ «Полістар Груп», ТОВ «Нестіан Трейд», які були предметом перевірки.

Матеріали справи також містять докази подальшого використання товару, придбаного у ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «ТД «Укртрейд Груп», ТОВ «Аксео Трейд», ТОВ «Полістар Груп», ТОВ «Нестіан Трейд» для здійснення господарських операції, а саме: копії договорів з третіми особами, видаткові та податкові накладні, довіреності, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Вказане підтверджує безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентами та власною господарською діяльністю.

Щодо посилання податкового органу в апеляційній скарзі на те, що позивачем до перевірки було надано не всі первинні документи, які підтверджують реальність спірних господарських операцій, з огляду на що відповідач дійшов висновку, що такі документи були відсутні у позивача і на час складення податкової звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар, колегія суддів зазначає, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Щодо посилань апелянта на ненадання позивачем до перевірки довіреностей на прийняття товарно - матеріальних цінностей від вищенаведених контрагентів, колегія суддів зазначає, що відповідно до пояснень представника позивача, товар отримувався директором товариства, який має право приймати товар без довіреності. Щодо доказів транспортування придбаного товару позивачем зазначено, що товар поставлявся постачальниками власним транспортом, що узгоджується з умовами договорів.

Крім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно місця складання деяких видаткових накладних у м. Дніпропетровську постачальниками ТОВ «Торговий дім «Укртрейд» та ТОВ «Аксео Трейд» позивачем пояснено, що за вказаною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лісопаркова, 14, знаходились складські приміщення, де зберігався товар, який у подальшому було поставлено ТОВ «Кіносвіт Діджитал». Видаткові накладні складалися співробітниками постачальників за місцем розташування складських приміщень. Товар поставлявся транспортом контрагентів на склад товариства, що знаходиться в м. Києві, вул. Воровського, 15. В момент отримання товару на складі ТОВ «Кіносвіт Діджитал» керівником підписувалися видаткові накладні.

Щодо посилань відповідача під час апеляційного розгляду справи на те, що в реквізитах договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Аксео Трейд» від 19.09.2014 №ДГ-11909, значиться номер рахунку останнього, відкритого в ПАТ «Діамантбанк» в м. Києві за №26008300003031, який, згідно відомостей АІС «Податковий блок» був відкритий пізніше дати укладення самого договору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, належним доказом даної обставини в розумінні ст.70 КАС України повинна бути довідка банку про дату відкриття даного рахунку. Натомість, посилання на інформацію з АІС «Податковий блок» не є належним доказом.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань податкового органу на недекларування контрагентами позивача сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Невиконання контрагентом платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в акті перевірки як на підставу неправомірності формування валових витрат на те, що у деяких контрагентів позивача були анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість.

Так, згідно акту перевірки у ТОВ «Нестіан трейд» свідоцтво анульовано у вересні 2014 року, в той час господарські операції відбулися у серпні 2014 року, у ТОВ «Аксео трейд» - анульовано у жовтні 2014 року, в той час як господарські операції відбулися у вересні 2014 року, у ТОВ «Полістар Групп» анульовано у лютому 2015 року, господарські операції були у грудні 2014 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.12.2014 №1479/7/26-50-22-03 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксео Трейд» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за вересень, жовтень 2014 року.

Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на інформацію, що міститься у вказаних актах перевірки, оскільки вона не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, так як податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року по справі № К/800/17547/15.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «ТД «Укртрейд Груп», ТОВ «Аксео Трейд», ТОВ «Полістар Груп», ТОВ «Нестіан Трейд» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу порушення позивачем вимог чинного законодавства України, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, здійсненої відносно діяльності виключно контрагента позивача, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин з позивачем.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «ТД «Укртрейд Груп», ТОВ «Аксео Трейд», ТОВ «Полістар Груп», ТОВ «Нестіан Трейд», мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача встановлена рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2016 року в адміністративній справі №826/577/16.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «ТД «Укртрейд Груп», ТОВ «Аксео Трейд», ТОВ «Полістар Груп», ТОВ «Нестіан Трейд».

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0004472202 є правильним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 12 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.