Ухвала

від 16.11.2016 по справі 2а-6239/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/9991/2810/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

у справі № 2а-6239/10/1770

за позовом Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (далі - ДП "Авіком Рівне")

до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ДП "Авіком Рівне" до суду заявлений позов, з урахуванням збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ форми "Р" від 23 листопада 2010 року № 0004332342/0 та податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у порядку адміністративного оскарження, форми "Р" від 22 грудня 2010 року № 0004332342/1, якими товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 689008,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у задоволенні позову ДП "Авіком Рівне" відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ДП "Авіком Рівне" задоволено: податкові повідомлення - рішення ДПІ від 23 листопада 2010 року № 0004332342/0 та від 22 грудня 2010 року № 0004332342/1 визнані протиправними та скасовані.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 459339,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (втратив чинність з 01.01.2011 в зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) в розмірі 229 669,00 грн. за платежем з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 листопада 2010 року № 0004332342/0 та від 22 грудня 2010 року № 0004332342/1 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 12 листопада 2010 року № 1832/23 - 100/30559953 планової виїзної перевірки ДП "Авіком Рівне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ за листопад, грудень 2009 року, квітень - червень 2010 року на вказану вище суму внаслідок безпідставного збільшення суми податкового кредиту на 459339,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Європейська інвестиційна група", ТОВ "Онікс Союз", ТОВ "Вестком - груп", ТОВ "Бастіон 2008", ТОВ "Бета трейдінг", ТОВ "Авіком".

Висновок ДПІ про порушення ДП "Авіком Рівне" порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого порушено п. 1.6, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) вмотивований тим, що за результатами співставлення даних інформаційних баз (автоматизована база співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) зазначені контрагенти не задекларували податкові зобов'язання за операціями з поставки товарів (послуг) позивачу; ДП "Авіком Рівне" під час перевірки не надав у письмовій формі договір із ТОВ "Онікс Союз". При цьому реальний характер господарських операцій, а також належність первинних документів на їх підтвердження ДПІ не заперечується.

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин під час проведення перевірки ДП "Авіком Рівне", дійшов висновку, що господарські операції із ТОВ "Європейська інвестиційна група", ТОВ "Онікс Союз", ТОВ "Вестком - груп", ТОВ "Бастіон 2008", ТОВ "Бета трейдінг", ТОВ "Авіком" не пов'язані з господарською діяльністю ДП "Авіком Рівне" та останнім не доведено фактичне здійснення цих операцій, оскільки товариство під час перевірки не надало документів про транспортування придбаного товару (ПММ).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що обставини щодо здійснення товариством господарських операцій з придбання товару (послуг) у ТОВ "Європейська інвестиційна група", ТОВ "Онікс Союз", ТОВ "Вестком - груп", ТОВ "Бастіон 2008", ТОВ "Бета трейдінг", ТОВ "Авіком", підтверджені належними первинними документами, та зв'язок цих операцій із його господарською діяльністю є встановленими в судовому процесі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті)

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів, наданих позивачем та зібраних судом на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: договорів оренди нафтобази, оренди АЗС, оренди обладнання, оренди частини адміністративної будівлівідповідального зберігання ПММ, поставки ПММ укладених між ДП "Авіком Рівне" та ТОВ "Європейська інвестиційна група", ТОВ "Онікс Союз", ТОВ "Вестком - груп", ТОВ "Бастіон 2008", ТОВ "Бета трейдінг", ТОВ "Авіком"; податкових та видаткових накладних; накладних на ПММ; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів здачі - прийняття робі (послуг); здійсненими розрахунками за придбаний товар (послуги); наявністю у господарюючих суб'єктів станом на час вчинення господарських операцій податкової і господарської правосуб'єктності, - оцінка яких апеляційним судом відповідає вимогам норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції з придбання послуг фактично відбулися, підтверджені належними первинними документами і були здійснені позивачем з метою провадження господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судом апеляційної інстанції; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну Державної податкової інспекції у місті Рівне залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі № 2а-6239/10/1770залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна