Ухвала

від 06.12.2016 по справі 820/12028/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 820/12028/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 820/12028/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління ДФС, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000372202 від 10.11.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4890714,50 грн. (основний платіж - 3213143,0 грн. та штрафні санкції - 1606571,50 грн.) та №0000382202 від 10.11.2015 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) у розмірі 4272231,00 грн. (основний платіж - 2848154,0 грн. та штрафні санкції - 1424077, грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Межрегіонального Головного Управління ДФС проведена документальна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (код ЄДРПОУ 05471230) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки за №99/28-09-22-02-04/05471230 від 27.10.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: п.44.1, ст. 44, пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» занижено податок на прибуток на загальну суму 3213143 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 3213143 грн.; п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» занижено податок на додану вартість на загальну суму 2848154 грн., в тому числі: за квітень 2014 року у сумі 1378690 грн., за травень 2014 року у сумі 741042 грн., за червень 2014 року у сумі 230870 грн., за липень 2014 року у сумі 104091 грн., за жовтень 2014 року у сумі 393461 грн. та завищено від'ємне значення на суму 734092 грн., в тому числі за грудень 2014 року - 734092 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: №0000372202 від 10.11.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4890714,50 грн. (основний платіж - 3213143,0 грн. та штрафні санкції - 1606571,50 грн.) та №0000382202 від 10.11.2015 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) у розмірі 4272231,00 грн. (основний платіж - 2848154,0 грн. та штрафні санкції - 1424077, грн.).

Вищенаведені обставини встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, не є спірними.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інвестхолд».

В свою чергу, ТОВ «Інвестхолд» до виконання робіт залучало субпідрядників, а саме: ТОВ «Зеленбудсервіс», ТОВ «ДГ», ТОВ «Веррітас», ТОВ «ЕКСІМ-ПРОМ», ТОВ «Мік-Груп», ТОВ «Промбудінвест Компані».

Так, за договором № 121 віл 14.03.2014 р. укладались наступні субпідрядні договори: договір №264 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Авікорс», договір №263 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Веррітас», договір №261 від 14.03.2014 р., укладений з ТОВ «Ексім-Пром».

За договором № 132 від 8.03.2014 р.: договір №268 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Айма», договір №267 від 18.03.2014 р., укладений з ТОВ «Д-Карт», договір №287 від 01.12.2014 р., укладений з ТОВ ОСОБА_3», договір №265 від 08.03.2014 р., укладений з ТОВ «Новахолдинг», договір №270 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Промбудінвест компані», договір №266 від 18.03.2014 р., укладений з ТОВ «Формат Д».

За договором №170 від 23.04.2014 р.: договір №269 від 23.06.2014 р., укладений з ТОВ «Укр Проф Буд».

За договором №765 від 27.12.2013 р.: договір №276 від 20.10.2014 р., укладений з ТОВ «Максі-Трейд Компані»; договір №254 від 17.12.2014 р., укладений з ТОВ «Дітрекс»; договір №271 від 30.04.2014 р., укладений з ТОВ «Торрос Україна»; договір №260 від 17.02.2014 р, укладений з ТОВ «Мік Груп»; договір №257 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Екомаш Систем»; договір №258 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Еколайт-Сервіс»; договір №256 від 17.02.2014 р., укладений з ТОВ «Авікорс».

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено усі первинні документи, які були надані позивачем, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, реєстри платіжних доручень та платіжні доручення, банківські виписки, рахунки, акти прийому - передачі, довіреності, календарні графіки виконаних робіт, книги обліку виданих тимчасових перепусток позивача, акти дефекації.

Первинні документи містять найменування сторін, підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції підприємства.

Податкові накладні, що були надані до перевірки, мають всі належні реквізити та відповідають вимогам ст. 201 ПК України. Окрім того, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп», матеріалами судовим розглядом встановлено наступне.

Так, договорами, укладеними з ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» з боку ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп» залучались субпідрядні організації на підставі відповідних укладених договорів.

Зокрема, -за договором №149 від 18.03.2014 р.: договір №12/14-4, укладений з ТОВ «БК Евробуд»; договір №07/14 від 23.06.2014 р., укладений з ТОВ «Астрея Груп».

-за договором №156 від 31.03.2014 р.: договір №01/14 від 24.04.2014 р., укладений з ТОВ «Еколайт-Сервіс»; договір №02/14 від 25.04.2014 р., укладений з ТОВ «Д-Карт»; договір №03/14 від 02.06.2014 р., укладений з ТОВ «Денекс Груп»; договір №11/14 від 30.09.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Грандес-2020».

-за договором №368 від 28.07.2014 р.: договір №11/14-1 від 03.10.2014 р., укладений з ТОВ «БК Євробуд»

-за договором №439 від 10.09.2014 р.: договір №12/14-3 від 20.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Евробуд».

-за договором №534 від 07.11.2014 р.: договір №12/14-5 від 30.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Оптима»; договір №13/14 від 25.11.2014 р., укладений з ТОВ «БК «Грандес-2020».

Реальність здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: договорами, податковими та видатковими накладними, реєстрами платіжних доручень та платіжними дорученнями, банківськими виписками, рахунками, актами прийому - передачі, довіреностями, договірними цінами, календарними графіками виконаних робіт, книгами обліку виданих тимчасових перепусток позивача, актами дефекації.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству. Окрім того, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в повному обсязі.

Наявність субпідрядних договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт до них беззаперечно свідчать, що до виконання робіт на користь ПАТ В«Харківська ТЕЦ-5В» були залучені працівники вищезгаданих субпідрядних організацій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органну про невідповідність кількості виданих перепусток, оскільки перепустки працівникам підрядних та субпідрядних організацій, які видавались протягом 2013 року були зафіксовані у книзі видачі тимчасових перепусток за 2012-2013 р.р. У відповідній графі книги обліку було зазначено строк дії кожної окремої тимчасової перепустки

Як вбачається з зазначеної глави тимчасової перепустки, які видавались на ім'я фізничих осіб за зверненням ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп", ТОВ "Інвестхолд" в 2013 році продовжували строк дії на 2014 рік.

Крім того, висновком від 18.01.2016 року № 73/74/16-43/799ч816/16-43 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення будівельно-технічного дослідження встановлена відповідність переліку та об'ємів фактично виконаних будівельних робіт за договорами підряду, які були предметом перевірки з боку Відповідача, переліку та об'ємам робіт, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі досліджених доказів та обставин справи необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що укладений позивачем правочин з ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп" є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржений, та у судовому порядку не визнаний недійсними.

Про факт виконання договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Так, відповідно до ст. 1 розділу 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару, в т.ч. перебування за місцезнаходженням та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме з висновками у справі "БУЛВЕС проти Болгарії".

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Техно-Промкомплекс", визнаний нікчемними у порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, спростовуючи висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 99/28-09-22-02-04/05471230 від 27.10.2015 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000372202, №0000382202 від 10.11.2015 р., належним чином не довів.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року по справі № 820/12028/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016р. по справі № 820/12028/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.