Ухвала

від 06.12.2016 по справі 820/2497/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 820/2497/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 820/2497/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс - Харків"

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 09.03.2016 року, № НОМЕР_2 від 09.03.2016 року, № НОМЕР_3 від 18.12.2015 року.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначив, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, до перевірки не надано жодного первинного документа на підтвердження укладених договорів постачання електроенергії між ТОВ «Кронекс-Харків» та його контрагентами АК «Харківобленерго», ТОВ «Енергосервіс Плюс», господарські операції з контрагентами ТОВ «А.П.» за серпень 2014р., ПП «Три С-Фелікс» за вересень 2014р., ТОВ «К.Ф.С.» за жовтень 2014р. не мали реальний характер. Крім того, вказує, що при перевірці підприємства позивача встановлено, що сума податкового кредиту включена в податкову декларацію без розподілу її використання в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Також перевіркою встановлено не проведення коригування позивачем податкового кредиту на підставі перерахунку частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях та не проведення перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Між іншим, позивачем не надано податкову накладну ТОВ Фірми «Гіппократ» на підтвердження правомірності віднесення суми 305,0грн до податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

працівниками Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2013 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки було складено акт від 11.12.2015 № 284/20-20-22-08/38933788, яким встановлені порушення ТОВ В«Кронекс ХарківВ» пп.138.1.1 п. 138.1 п.138.2, п.138.4, п.138.8.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.152.1 ст. 152, п.185.1 ст.185, п.198,6 ст.198, п.199.1, п.199.4, п.199.5, ст..199 Податкового кодексу України.

На підставі вище зазначено акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.12.2015 № НОМЕР_4 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 146 466,0 грн. (основний платіж - 97 644,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48 822,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 № НОМЕР_3 збільшено на суму 471 727,0 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Позивач з ними не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення від 24.02.2016 № 1118/10/20-40-10-04-14 від 24.02.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДНІ ГУ ДФС у Харківській області від 18.12.2015 № НОМЕР_4 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 146 466,0 грн. (основний платіж - 97 644,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48 822,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 № НОМЕР_3 збільшено на суму 471 727,0 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

За результатами розгляду скарги винесені податкові повідомлення-рішення від 09.03.2016 №0000221400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 450 192,50 та № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 471 727,25.

Не погодившись із оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності винесених ним рішень, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 09.03.2016 року, № НОМЕР_2 від 09.03.2016 року, № НОМЕР_3 від 18.12.2015 року підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» мало господарські взаємовідносини із ПП В«Три С-ФеліксВ» , ТОВ В«А.П.В» , ТОВ В«Комерційна фірма В«СвітанокВ» , АК В«ХарківобленергоВ» та ТОВ В«Енергосервіс ПлюсВ» , за результатами яких віднесено до витрат по взаємовідносинам з ТОВ В«А.П.В» (код 39206155) за серпень 2014р. у сумі 300'000,00грн. та з ПП В«Три С-ФеліксВ» (код 36032461) за вересень 2014 р. у сумі 1 297 500,00грн та ТОВ В«Комерційна фірма В«СвітанокВ» та включено до складу собівартості реалізованої продукції суму 8'635'329грн., в т.ч. по сплаченим коштам АК В«ХарківобленергоВ» в сумі 5'848'580грн., та ТОВ В«Енергосервіс ПлюсВ» в сумі 2'786'749грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів поруки, укладених між ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» (поручитель), АК В«ХарківобленергоВ» (кредитор) (код 00131954) та ТОВ В«Кронекс-УкраїнаВ» (боржник) (код 30192967), підприємством ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» були сплачені кошти підприємству АК В«ХарківобленергоВ» за поставлену електроенергію підприємству позивача.

Також на підставі договорів поруки, укладених між ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» (поручитель), ТОВ В«Енергосервіс ПлюсВ» (кредитор) (код 37874376) та ТОВ В«Кронекс-УкраїнаВ» (боржник) (код 30192967), підприємством ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» були сплачені кошти підприємству ТОВ В«Енергосервіс ПлюсВ» за поставлену електроенергію підприємству ТОВ В«Кронекс-У країнаВ» .

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано договори поруки банківські виписки про сплату коштів, акти прийому-передачи послуг і угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 5 л.с.48-107)

Матеріалами справи також встановлено, що ТОВ В«Кронекс-ХарківВ» мало взаємовідносини з ПП В«Три С-ФеліксВ» (код 36032461) та ТОВ В«А.П.В» , ТОВ В«Комерційна фірма В«СвітанокВ» (код 39206155). Відповідно до договору поставки ПП В«Три С-ФеліксВ» , ТОВ В«А.П.В» та ТОВ В«Комерційна фірма В«СвітанокВ» поставляло смолу поліамідна, клей АКД.

Факт отримання та сплату за вище зазначеними угодами сторонами не заперечується та підтверджується податковими та видатковими накладними, ТТН та приходними ордерами (т. 1 а.с.165-250, т.2 а.с. 1 -9,56-69, 72-85, 182-219)

Факт використання вище зазначених ТМЦ підтвреджується наявними в матеріалах справи накладними на передачу матеріалів на виробництво (т. 2 а.с. 11-55)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому висновки податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, щодо порушення позивачем положень пп.138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п.138.4, п.138.8.1, п.138.8 ст..138, пп.139.1.1., пп.139.1.9. п.139.1 ст..139 Податкового кодекс щодо взаємовідносин з ПП В«Три С-ФеліксВ» , ТОВ В«А.П.В» , ТОВ В«Комерційна фірма В«СвітанокВ» , АК В«ХарківобленергоВ» та ТОВ В«Енергосервіс Плюс, є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми витрат та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Висновки відповідача про безпідставне віднесення операції з постачання паперу підприємствам: ПРАТ В«УкрполіграфпостачВ» , ТОВ В«ВКФ В«ГрифВ» , Дочірне підприємство з іноземними інвестиціями В«Книжковий клуб В«Клуб сімейного дозвілляВ» , ТОВ В«Іст-ЛайнсВ» , ТОВ Компанія В«Лотос»» та ТОВ В«АСС-Трейд В» , які, на думку відповідача, не здійснюють виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників до звільнених від оподаткування ПДВ колегія суддів оцінює критично, оскільки в судовому порядку факт того, що позивач реалізував свою продукцію саме підприємствам які не здійснюють виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників встановлено не було. Належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Твердження відповідача про те, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в частині використання придбаної сировини, товарно-матеріальні цінності та послуг часткового в оподатковуваних операціях, часткового - в неоподатковуваних операціях не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції

Крім цього судова колегія зазначає, що акт перевірки не містить у собі конкретних посилань на відповідні операції та товарно-матеріальні цінності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 820/2497/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.