Рішення

від 05.12.2016 по справі 902/819/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2016 р. Справа № 902/819/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.,

позивача: ОСОБА_1, довіреність №Юр/65 від 16.01.2016р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

до : приватного підприємства "Валестар" (проспект Космонавтів, 7, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 41569 грн 64 коп.,

В С Т А Н О В И В :

комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено позов до приватного підприємства "Валестар" про стягнення 41569 грн 64 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.09.2016р. (суддя Говор Н.Д.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/819/16.

04.10.2016р. відповідно до повторного автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/819/16, в зв'язку зі звільненням судді Говор Н.Д. з посади судді, передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 06.10.2016р. вказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ухвал суду від 25.10.2016р. та 17.11.2016р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин (через неявку в судове засідання представників сторін, відповідача та неподання ним витребуваних доказів по справі).

В судовому засіданні (05.12.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримала з урахуванням заяви від 05.12.2016р. (вх. 06-52/11428/16 від 05.12.2016р.), в якій остання зменшила позовні вимоги в частинні стягнення основної суми боргу на 1648 грн 33 коп., у зв"язку зі частковою сплатою відповідачем заборгованості в цій частинні та відмовилася від позову в частинні стягнення 18244 грн 57 коп. пені, 739 грн 80 коп. - 3% річних та 4340 грн 70 коп. інфляційних втрат, відтак просила стягнути з відповідача на користь позивача 16596 грн 24 коп. основного боргу та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України, заява представника позивача від 05.12.2016р. судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність спору в частинні стягнення 1648 грн 33 коп. основного боргу, у зв"язку із частковою сплатою відповідачем вказаної суми основою боргу, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині в зв'язку із відсутністю предмету спору та заява про відмову від позову в частинні стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач правом участі в судовому засіданні повторно не скористався не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою від 17.11.2016р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 25.10.2016р. та 17.11.2016р. Поряд з цим направлені судом на адресу відповідача ухвала від 25.10.2016р. отримана відповідачем 04.11.2016р., а ухвала від 17.11.2016р. поштовим відділенням не повернута, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвали здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.09.2014р. між комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник, позивач) та приватним підприємством "Валестар" (споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №168 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Згідно із п. 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по Договору (п. 6.5. Договору).

У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 6.6. Договору).

Цей договір набуває чинності з 01.09.2014р. та діє до 31.12.2014р. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.1., 11.4. Договору).

У Додатках 1, 2, 4, 5 до Договору сторони визначили обсяг постачання теплової енергії споживачу; встановили форму акту розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін; встановили тарифи на теплову енергію; визначили температурний графік роботи теплових мереж.

На виконання умов Договору позивачем у період березня 2015р.-серпня 2016р. здійснено постачання теплової енергії відповідачу в приміщення за адресою: просп. Космонавтів, 7, м. Вінниця на загальну суму 20795 грн 40 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), наявних в матеріалах справи, які відповідно до п. 6.5. та 6.6. Договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 2550 грн 83 коп., що стверджується наявними в справі випискою з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2007р. по вересень 2016р. по особовому рахунку відповідача, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 18244 грн 57 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з попередженнями щодо оплати суми заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №168 від 30.09.2014р.

Однак, як слідує з матеріалів справи, заборгованість за теплову енергію відповідачем залишилась не погашеною, що стало підставою звернення комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №168 від 05.09.2014р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину основного боргу в сумі 1648 грн 33 коп. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, що стверджується наявними в матеріалах справи випискою з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2007р. по листопад 2016р. по особовому рахунку відповідача та відомістю про платежі.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 1648 грн 33 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 16596 грн 24 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Разом з тим відносно вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 18244 грн 57 коп. пені, 739 грн 80 коп. - 3% річних та 4340 грн 70 коп. інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні (05.12.2016р.) подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Ознайомившись з заявою позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вказана відмова підлягає прийняттю судом на підставі положень ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частинні стягнення 18244 грн 57 коп. пені, 739 грн 80 коп. - 3% річних та 4340 грн 70 коп. інфляційних втрат підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення решти суми основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно в частині відмови від позовних вимог, в частинні стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Валестар" (проспект Космонавтів, 7, м. Вінниця, 21021, код. ЄДРПОУ 31189384) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 16596 грн 24 коп. основного боргу та 604 грн 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 1648 грн 33 коп. основного боргу припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Провадження у справі в частині стягнення 18244 грн 57 коп. пені, 739 грн 80 коп. - 3% річних, 4340 грн 70 коп. інфляційних втрат припинити відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 грудня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (проспект Космонавтів, 7, м. Вінниця, 21021)