Рішення

від 05.12.2016 по справі 910/16519/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016Справа №910/16519/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» доТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» простягнення заборгованості в розмірі 85546,04 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Можарова З.М., Марченко О.С. - представники за довіреністю;

від відповідача: Скляренко Р.С. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 85546,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі видаткових накладних №3333 від 0907.2014 на суму 121490,88 грн., №3359 від 11.07.2014 на суму 32236,80 грн та №3375 від 17.07.2014 на суму 43409,64 грн. здійснив поставку узгодженого сторонами товару, втім відповідач свої зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 порушено провадження у справі №910/16519/16 та призначено до розгляду на 10.10.2016.

07.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 10.10.2016 представник позивача подав додаткові документи до матеріалів справи. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» подано заяву №2609-1/16 від 26.09.2016 про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що спірна поставка товару була здійснена на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки від 30.04.2014 №Б2/20. При цьому, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» неналежним чином виконувались умови даного договору, позивач просив стягнути з відповідача 85546,04 грн. основного боргу; 5562,10 грн. 3% річних та 57905,95 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши в судовому засіданні 10.10.2016 заяву позивача про зміну підстави позову, суд дійшов наступного висновку.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, суд відмовляє в її задоволенні та розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.10.2016 судом оголошено перерву до 24.10.2016.

21.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.10.2016 судом оголошено перерву до 07.11.2016.

07.11.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

Крім того, 07.11.2016 сторони подали спільне клопотання про продовження строків розгляду спору на більш тривалий строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; за клопотанням позивача витребувано від Державної податкової інспекції в Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідні докази; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.11.2016.

18.11.2016 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення у справі, в яких вказав, що надати оригінал підписаного сторонами договору позивач не може, оскільки останній залишився у м. Донецьку та на теперішній час позивач не має фізичної змоги його знайти.

У судовому засіданні 21.11.2016 судом оголошено перерву до 05.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2016 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, у період з 09 липня 2014 року по 17 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» товарний бетон на загальну суму 197137,32 грн. марок В20 П4, В25 (350) П4, В25 (350) П3, В 7, 5 П4 у кількості 207,6 м3, про що свідчать видаткові накладні №3333 від 0907.2014 на суму 121490,88 грн., №3359 від 11.07.2014 на суму 32236,80 грн. та №3375 від 17.07.2014 на суму 43409,64 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач здійснив оплату лише частково, сплативши 20.08.2014 лише 50000,00 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» на загальну суму 85546,04 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що стороною позивача не надано в підтвердження заявлених вимог договору поставки №Б2/20 від 30.04.2014, а надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» є Донецька область, місто Донецьк, вул. Артемівська, будинок 379.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р і від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Донецьк.

Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства місто Донецьк, де зареєстрований та знаходився позивач, є частиною території України, тимчасово окупованою незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

З метою підтвердження позовних вимог, позивачем надано суду видаткові накладні №3333 від 0907.2014 на суму 121490,88 грн., №3359 від 11.07.2014 на суму 32236,80 грн. та №3375 від 17.07.2014 на суму 43409,64 грн.; податкові накладні №132 від 09.07.2014, №162 від 11.07.2014 та №174 від 17.07.2014; акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 по 18.06.2014, що підписаний представниками сторін без заперечень, кожен з яких містить посилання на договір поставки №Б2/20 від 30.04.2014.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» за період з 03.06.2014 по 21.08.2014, з яких убачається факт часткових оплат Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» з призначенням платежу «за бетон згідно з договором №Б2/20 від 30.04.2014».

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 №583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, зазначені вище виписки по особовим рахункам позивача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та приймаються до уваги судом.

Отже, у зв'язку з окупацією міста Донецьк, на території якого знаходився позивач та відповідно вся його документація, суд приймає як належний доказ існування договору поставки №Б2/20 від 30.04.2014 видаткові накладні №3333 від 0907.2014, №3359 від 11.07.2014 та №3375 від 17.07.2014; податкові накладні №132 від 09.07.2014, №162 від 11.07.2014 та №174 від 17.07.2014; акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 по 18.06.2014, а також банківські виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР», з яких вбачається часткове виконання відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №0508/1-16 від 05.08.2016, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» просило протягом 7 календарних днів від дати отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 85546,04 грн.

Відповідачем вказана претензія отримана 22.08.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений відповідно до накладних №3333 від 0907.2014, №3359 від 11.07.2014 та №3375 від 17.07.2014 товар, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 85546,04 грн.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити товар, а його посилання на невідповідність видаткових накладних вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до преамбули цього Закону, він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В той час, як спір у даній справі виник не у зв'язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЛРОС» (03038, м. Київ, вулиця Лінійна, будинок 17; ідентифікаційний код 32255426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР» (83077, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артемівська, будинок 379; ідентифікаційний код 32794459) 85546 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 04 коп. основного боргу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя О.А. Грєхова