Постанова

від 23.05.2017 по справі 910/16519/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/16519/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Можарова З.М. - представник, дов. б/н від 09.01.2017;

від відповідача: Скляренко Р.С. - представник, дов. б/н від 01.12.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016

у справі № 910/16519/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос"

про стягнення заборгованості в розмірі 85 546,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 85 546,04 грн. основного боргу та 1 378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16, у позовних вимогах відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16; розгляд справи № 910/16519/16 призначено на 16.02.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 розгляд справи № 910/16519/16 призначено на 06.04.2017.

У зв'язку із перебуванням судді-доповідача Корсакової Г.В. на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи 07.04.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 прийнято матеріали справи № 910/16519/16 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16 до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.05.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 23.05.2017 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав їх необґрунтованими та недоведеними, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, вказав на те, що судом не враховано того, що позивач надає в підтвердження поставки лише видаткові накладні на суму 197 137,32 грн., а відповідачем на рахунок позивача, за період з 03.06.2014 по 21.08.2014, перераховані грошові кошти у розмірі 1 376 717,56 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16819/16 скасувати, у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 85 546,04 грн. та судового збору.

Також позивачем подано заяву №2609-1/16 від 26.09.2016 про зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що спірна поставка товару була здійснена на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки від 30.04.2014 № Б2/20. При цьому, оскільки відповідачем неналежним чином виконувались умови даного договору, позивач просив стягнути з відповідача 85 546,04 грн. основного боргу, 5 562,10 грн. 3% річних та 57 905,95 грн. інфляційних втрат.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача та розглядати по суті раніше заявлені позовні вимоги, оскільки заява позивача направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем за період з 09.07.2014 по 17.07.2014 відвантажено відповідачу товарного бетону на загальну кількість 197 137,32 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3333 від 09.07.2014 на суму 121 490,88 грн., № 3359 від 11.07.2014 на суму 32 236,80 грн. та № 3375 від 17.07.2014 на суму 43 409,64 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

У зазначених вище видаткових накладних вказано договір № Б2/20 від 30.04.2014.

Однак, відповідач заперечує проти факту укладення договору № Б2/20 від 30.04.2014.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Донецький завод будівельних матеріалів АСТОР є Донецька область, місто Донецьк, вул. Артемівська, будинок 379.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р і від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Донецьк.

Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства місто Донецьк, де зареєстрований та знаходився позивач, є частиною території України, тимчасово окупованою незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

У матеріалах справи відсутній договір № Б2/20 від 30.04.2014, однак, з матеріалів справи, а саме: із листів відповідача від 13.06.2014 № 13/06, від 20.06.2014 № 20/06, від 25.06.2014 № 25/06 (а.с. 133-135), вбачається, що відповідачем змінюється призначення платежів на призначення платежу: "Оплата за бетон согл дог № Б2/20 от 30.04.2014, в т.ч. ПДВ 20%...".

Отже, у зазначених листах саме відповідачем не заперечується укладення договору № Б2/20 від 30.04.2014, тому твердження відповідача про відсутність договору №Б2/20 від 30.04.2014, є безпідставним.

У зв'язку із окупацією міста Донецьк, на території якого знаходився позивач та відповідно вся його документація, апеляційний господарський суд приймає як належний доказ існування договору поставки № Б2/20 від 30.04.2014 - видаткові накладні № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014; податкові накладні № 132 від 09.07.2014, № 162 від 11.07.2014 та №174 від 17.07.2014 та листи відповідача про зміну призначення платежу.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надіслано на адресу відповідача (03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17) претензію № 0508/1-16 від 05.08.2016, у якій повідомив відповідача, що фактом отримання відповідачем товару є видаткові накладні № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014, однак відповідачем здійснено оплату лише частково, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 85 546,04 грн. та просив відповідача протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії сплатити існуючу заборгованість перед позивачем у розмірі 85 546,04 грн.

Зазначена претензія була надіслана відповідачу 06.08.2016 та отримана останнім 22.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0303804547900 (а.с. 9).

Відповіді на претензію № 0508/1-16 відповідачем не надано, також не надано заперечень щодо отримання товару згідно із видатковими накладними № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014.

Доказів повної оплати за поставлений позивачем бетон згідно із видатковими накладними № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014 у розмірі 85 546,04 грн., відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 85 546,04 грн., за поставлений товар згідно із видатковими накладними № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Щодо твердження відповідача про те, що ним сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 376 717,56 грн., апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником не спростовано того, що всього за договором поставки від 30.04.2014 № Б2/20 позивачем було поставлено, а відповідачем було отримано бетону на загальну суму 1 462 263,60 грн.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи були надані лише ті видаткові накладні, часткова оплата яких призвела до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем на суму у розмірі 85 546,04 грн.

Скаржником не спростовано доказів, наданих позивачем, які свідчать про отримання бетону відповідачем згідно із видатковими накладними № 3333 від 09.07.2014, № 3359 від 11.07.2014 та № 3375 від 17.07.2014.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржника не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілрос" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/16519/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/16519/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 01.06.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич