Рішення

від 06.12.2016 по справі 914/2802/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016р. Справа № 914/2802/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«СколетеплоенергоВ» Сколівської міської ради, м.Сколе Львівської області

про стягнення 246245,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність№14-90 від 18.04.2014р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (договір про надання правової допомоги б/н від 02.11.2015.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до ОСОБА_1 підприємства В«СколетеплоенергоВ» Сколівської міської ради про стягнення 246245,98 грн., з яких 111734,78 грн. пені, 128 535,59 грн. інфляційних втрат та 5975,61 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 07.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2016р. Ухвалою суду від 22.11.2016р. розгляд справи відкладено на 06.12.2016р.

Представник позивача в судове засідання 06.12.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2016р. з'явився, просив суд частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме зменшити розмір пені на 50% та здійснити перерахунок інфляційних втрат і 3% річних з підстав зазначених у поданому 17.11.2016р. відзиві (вх.№46099/16) на позовну заяву.

Представник позивача заперечив проти зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій, просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив

08.12.2014р. між Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець) та ОСОБА_1 підприємством В«СколетеплоенергоВ» Сколівської міської ради (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2160/15-БО-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ В«НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 543,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив протягом січня - квітня 2015р., а також протягом жовтня - грудня 2015р. природний газ на загальну суму 1 214 642,82 грн. Розрахунок спожитого природного газу за вказаний природній газ міститься в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору неналежним чином виконав свій обов'язок щодо здійснення оплати за поставлений йому позивачем природний газ.

Отже, позивачем нараховано відповідачу 111 734,78 грн. - пені, 128 535,59 грн. - інфляційних втрат та 5 975,61 грн. - 3% річних.

Відповідач просив суд частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме зменшити розмір пені на 50% та здійснити перерахунок інфляційних втрат і 3% річних з підстав зазначених у відзиві на позовну заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2014р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2160/15-БО-21, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ В«НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Факт поставки відповідачу природного газу за період з січня - квітня 2015р., а також жовтня - грудня 2015р. на суму 1214642,82 грн. підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передач природного газу:

- від 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 492390,62 грн.;

- від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 353293,77грн.;

- від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 139709,78 грн.;

- від 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 19267,68 грн.;

- від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 35906,24 грн.;

- від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 74881,05 грн.;

- від 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 99193,68 грн.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Копії вказаних актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Із матеріалів поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що відповідачу нараховано:

- за зобов'язаннями січня 2015р.: 69241,74 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з 15.02.2015р. по 31.03.2015р.) та 1212,91 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.02.2015р. по 23.04.2015р.);

- за зобов'язаннями лютого 2015р.: 56852,25 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з 15.03.2015р. по 31.07.2015р.) та 2281,37 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.03.2015р. по 19.08.2015р.);

- за зобов'язаннями березня 2015р.: 2431,16 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з 15.04.2015р. по 30.09.2015р.) та 2052,57 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.04.2015р. по 14.10.2015р.);

- за зобов'язаннями квітня 2015р.: 243,88. - 3% річних (нараховані за період з 15.05.2015р. по 15.10.2015р.);

- за зобов'язаннями листопада 2015р.: 80,01 грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.12.2015р. по 27.12.2015р.);

- за зобов'язаннями грудня 2015р.: 5975,61грн. - 3% річних (нараховані за період з 15.01.2016р. по 15.02.2016р.).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9).

Із розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу, включаючи в кожен наступний період нарахування, суму інфляційного збільшення, що була нарахована в попередніх періодах. Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат виходячи лише із суми боргу, який існував у період за який нараховуються інфляційні втрати.

З врахуванням вищенаведеного, на підставі проведеного перерахунку за визначені позивачем періоди, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 128535,59 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 120769,79 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, що позивач просить стягнути на його користь з відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 5975,61 грн. 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 111734,78 грн. пені є обґрунтованою. Однак як зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на важке фінансове становище підприємства, при цьому зазначає, що відповідач фінансується з державного бюджету та немає жодних механізмів для впливу на ситуацію щодо вчасного погашення заборгованості.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, беручи до уваги те, що він вживав заходів щодо погашення заборгованості, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 40 відсотків та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 67 040,87 грн.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №4007983 від 13.10.2016р. на суму 3693,69 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено .

Таким чином, враховуючи вищенаведене, та те, що сума інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3 577,20 грн. судового збору.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Сколетеплоенерго» (82600, Львівська обл., м.Сколе, вул. Стрийська, буд 29-А, код ЄДРПОУ 22391024) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 67040,87 грн. - пені, 120769,79 грн. - інфляційних втрат, 5975,61 грн. - 3% річних та 3577,20 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 12.12.2016р.

Суддя Петрашко М.М.