Постанова

від 27.06.2017 по справі 914/2802/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 914/2802/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівДемидової А.М., Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішенняГосподарського суду Львівської області від 06.12.2016 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі№ 914/2802/16 господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради простягнення 246 245,98 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Безпалюк О.Л., дов. № 14-72 від 14.04.2017

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради про стягнення 246 245,98 грн., з яких 111 734,78 грн. пені, 128 535,59 грн. інфляційних втрат та 5 975,61 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2016 у справі №914/2802/16 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 67 040,87 грн. пені, 120 769,79 грн. інфляційних втрат, 5 975,61 грн. 3% річних та 3577,20 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" 44 693,86 грн. пені на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на безпідставному зменшенні заявленого до стягнення розміру пені.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.12.2014 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради (Покупець) укладено Договір № 2160/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір) (а.с. 16-21), відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 543,0 тис.куб.м.

У відповідності до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу 6 384,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ 7 661,64 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 11. Договору).

Як з'ясовано судами, на виконання умов Договору, Постачальник поставив, а Споживач прийняв, природний газ на загальну суму 1 214 642,82 грн. за період з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року, що підтверджується належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу:

від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 492 390,62 грн.;

від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 353 293,77грн.;

від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 139 709,78 грн.;

від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 19 267,68 грн.;

від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 35 906,24 грн.;

від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 74 881,05 грн.;

від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 99 193,68 грн.

Судами також встановлено, що відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у визначеному договором розмірі, у зв'язку з чим в Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради утворилася заборгованість, яка складає 1 214 642,82 грн. Разом з цим, станом на 16.02.2016 згадана заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 29, 30).

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення пені у розмірі 111 734,78 грн., 3% річних у розмірі 5 975,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 128 535,59 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 08.12.2014 № 2160/15-БО-21, зокрема щодо своєчасності внесення плати за поставлений газ.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем відповідачу нараховано:

за зобов'язаннями січня 2015р.: 69241,74 грн. інфляційних втрат (нараховані за період з 15.02.2015р. по 31.03.2015р.) та 1212,91 грн. 3% річних (нараховані за період з 15.02.2015р. по 23.04.2015р.);

за зобов'язаннями лютого 2015р.: 56852,25 грн. інфляційних втрат (нараховані за період з 15.03.2015р. по 31.07.2015р.) та 2281,37 грн. 3% річних (нараховані за період з 15.03.2015р. по 19.08.2015р.);

за зобов'язаннями березня 2015р.: 2431,16 грн. інфляційних втрат (нараховані за період з 15.04.2015р. по 30.09.2015р.) та 2052,57 грн. 3% річних (нараховані за період з 15.04.2015р. по 14.10.2015р.);

за зобов'язаннями квітня 2015р.: 243,88. 3% річних (нараховані за період з 15.05.2015р. по 15.10.2015р.);

за зобов'язаннями листопада 2015р.: 80,01 грн. 3% річних (нараховані за період з 15.12.2015р. по 27.12.2015р.);

за зобов'язаннями грудня 2015р.: 5975,61грн. 3% річних (нараховані за період з 15.01.2016р. по 15.02.2016р.).

Місцевим господарським судом, позицію якого підтримав апеляційний суд, перераховано наданий ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства у зв'язку з невірним визначенням позивачем суми, з якої обчислюються інфляційні втрати. Позивачем помилково включено в кожен наступний період нарахування суму інфляційного збільшення, що була нарахована в попередніх періодах. Судами попередніх інстанцій здійснено перерахунок інфляційних втрат виходячи лише із суми боргу, який існував у період за який нараховуються інфляційні втрати, в результаті чого суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з КП "Сколетеплоенерго" інфляційних втрат на суму 120 769,79 грн., з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Водночас розрахунок суми 3% річних, здійснений позивачем правильно, відповідає вимогам чинного законодавства та, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, підлягає стягненню у повному розмірі 5 975,61 грн., з чим також погоджується колегія суддів Вищого господарського суду.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 111 734,78 грн. пені.

Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Я встановлено судами пунктом 7.2. Договору № 2160/15-БО-21 сторони погодили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені до 40%.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором має місце лише з урахуванням об'єктивних та незалежних від відповідача факторів, а саме: різниці у тарифах, невідшкодування такої різниці з місцевого бюджету, значної заборгованості населення, що підтверджується, зокрема, фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (а.с. 60); в матеріалах справи відсутні, а сторонами не наведені доводи та не подані докази, що встановлене судом порушення відповідачем зобов'язання потягло значних втрат для позивача; пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Крім стягнення пені позивач нараховує та стягує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується сплатою основної суми заборгованості; Договір №2160/15-БО-21 на купівлю-продаж природного газу укладений з метою постачання теплової енергії, яка споживається населенням, навчальними та медичними закладами; додаткові збитки Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради призводять до суттєвого фінансового навантаження на теплогенеруюче підприємство, що, в свою чергу, негативно впливає на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності підстав для зменшення розміру пені. Судами обґрунтовано зауважено, що стягнення пені у розмірі 60 % є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому. При цьому, наведені підстави слугуватимуть фінансовою сатисфакцією для позивача за неналежне виконання відповідачем умов договору.

Враховуючи зазначене судова колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України при зменшенні штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання з боку КП "Сколетеплоенерго" грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2160/15-БО-21 від 08.12.2014, не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2016 у справі № 914/2802/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.О. Євсіков