Ухвала

від 09.12.2016 по справі 14/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.12.2016 р. Справа№ 14/152

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів : головуючого судді Кітаєвої С.Б., суддів Ділай У.І., Сухович Ю.О., при секретарі судового засідання Зарицька О.Р., розглянув матеріали справи за поданою в порядку ст.121-2 ГПК України скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на дії органу державної виконавчої служби та визнання постанов недійсними, яка розглядається із врахуванням уточнених вимог заявою №б/н і б/д (вх.№10666/16 від 16.03.2016р.) по справі № 14/152 за позовом, ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, до відповідача, ЛМКП «Львівтеплоенерго», м.Львів, про стягнення 50 397 231,15 грн., за участю представника від скаржника (боржника ), ОСОБА_1, від стягувача (Міністерства юстиції України) та від органу державної виконавчої служби - представника ОСОБА_2

Права та обовязки згідно ст. ст. 20 , 22 ГПК України судом роз»яснювались. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго, м. Львів подало на розгляд до господарського суду Львівської області скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнання постанов недійсними. Так, у прохальній частині скарги скаржник просив : визнати дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015 року (ВП №9586191) про стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго виконавчого збору у розмірі 5042 284,91 грн. незаконними; визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн. незаконними; визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго виконавчого збору у розмірі 5 042 284.91 грн., незаконними; визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн. незаконними; визнати незаконною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015 року (ВП№ 9586191) про стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.; визнати незаконною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.; визнати незаконною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 28.10.2015 року (ВП № 48981964); визнати незаконною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року. У скарзі скаржник також просив відновити пропущений строк на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби та визнання постанов недійсними, з мотивів, наведених у клопотанні про відновлення строку.

Ухвалою суду від 28.01.2016р. відновлено строк для подання скарги на дії органу державної виконавчої служби, скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2016 року.

В процесі розгляду скарги, скаржником подавались: заява про уточнення вимог скарги на дії органу Державної виконавчої служби та визнання постанов недійсними №б/н від 23.02.2016р. (вх.№7356/16 від 24.02.2016р.) та заява про уточнення вимог скарги на дії органу Державної виконавчої служби та визнання постанов недійсними №б/н б/д (вх.№10666/16 від 16.03.2016р.).

Із врахуванням заяви про уточнення вимог скарги (вх.№10666/16 від 16.03.2016року) скарга розглядається за наступними вимогами скаржника:

визнати дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015 року (ВП №9586191) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5042 284,91 грн. незаконними;

визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн. незаконними;

визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284.91 грн. незаконними;

визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн. незаконними;

визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015 року (ВП№ 9586191) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.;

визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.;

визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 28.10.2015 року (ВП № 48981964);

визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року.

Подальший рух справи з розгляду скарги (із врахуванням заяви про уточнення заявлених у скарзі вимог вх.№10666/16 від 16.03.16р) висвітлено у відповідних ухвалах суду. З метою всестороннього та об»єктивного вирішення поданої скарги розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 12.04.2016р. призначено колегіальний розгляд справи №14/152 у складі трьох суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.04.2016р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. та Сухович Ю.О. Ухвалою суду від 14.04.2016р. прийнято справу №14/152 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. та Сухович Ю.О. та призначено справу до розгляду в судовому на 18.05.16 р . З підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.2016р., розгляд справи відкладено на 02.06.2016р.

Згідно з Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.06.2016р. у справі № 14/152, у зв'язку з перебуванням суддів Мороз Н.В. та Сухович Ю.О. у відпустці станом на час розгляду справи, введено в склад колегії суддю Щигельську О.І. та суддю Кидисюка Р.А. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду від 02.06.2016р., від 29.06.2016р., від 27.07.2016р.

Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду справи, у зв'язку з перебуванням 03.08.2016р. у відпустці судді Щигельської О.І. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. і ОСОБА_3

Ухвалою суду від 03.08.2016р. розгляд справи відкладено на 19.09.2016р.

У зв'язку з технічними несправностями КП «ДСС» 19.09.2016р. з 09:00 год. по 12:12 год., про що вбачається з акту про технічні несправності від 19.09.2016р., з причин тимчасової непрацездатності судді Кидисюка Р.А. та перебуванням у відпустці судді Мороз Н.В. станом на час розгляду справи, автоматизованою системою документообігу суду здійснено зміну складу колегії суддів о 12:40 год., про що свідчить протокол автоматичної зміни складу колегії суддів, відповідно до якого визначено колегію суддів для розгляду скарги у справі №14/152 в складі: Головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Сухович Ю.О. і ОСОБА_4

Представник скаржника у судовому засідання, з підстав наведених у скарзі та наданих поясненнях, просить заявлені вимоги, які уточнені в заяві вх.№10666/16 від 16.03.2016 р., задоволити.

Представник державного органу, дії якого оскаржуються, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,стягувача, просить у задоволенні скарги відмовити з підстав наведених у долучених до справи поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, у тому числі долучені скаржником та долучені органом, дії якого оскаржуються копії матеріалів виконавчого провадження, заслухавши доводи учасників судового процесу в ході розгляду скарги, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2008 року у справі №14/152 позов Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, задоволено повністю та стягнуто на її користь з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів, 34536671,22 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 3543255,25 грн. пені, 10618796,49 грн. інфляційних втрат, 1698508,19 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 горн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.09.2008 року господарським судом Львівської області видано наказ №14/152 на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2008 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» 50 397 231,15 грн. заборгованості.

19.09.2008 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» сплатило основну суму заборгованості в розмірі 34 536 671,22 грн. в порядку, передбаченому Постановою КМУ №440 від 25.04.2008 року.

17.10.2008 року виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №9586191.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало на адресу ВПВР повідомлення у листі 08 №39-3129 про те, що основна заборгованість по договору поставки природного газу №06/05-2855 ТЕ-21 від 30.12.2005р. оплачена до відкриття виконавчого провадження та долучило до листа платіжне доручення №50 від 19.09.2008 року на суму 34536671,20 грн. ( зазначений лист міститься в матеріалах виконавчого провадження).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач, ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» надіслав на адресу ВПВР у листопаді 2009 року лист за вих.№ 31/10-11568 з повідомленням про те, що розмір заборгованості згідно судового наказу №14/152 станом на 30.09.09р.становить 15886177,93 грн.

У зв»язку із внесенням ЛМКП «Львівтеплоенерго» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, старшим державним виконавцем ВПВР ОСОБА_5 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №9586191 від 30.11.2009 року до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» , прийнято у 2005 році та щороку Верховною ОСОБА_3 України вносилися зміни до даного Закону в частині строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу. Зокрема, такі зміни до пункту 3.4 статті 3 вносились Законом від 28.07.2006 №51-У «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування…» згідно якого продовжувався строк дії процедури погашення заборгованості до 31 грудня 2006 року. Законом від 22.12.2006 №522-У продовжувався строк дії процедури до 1 січня 2008 р. Законом від 03.06.2008 №309-У1 строк дії процедури продовжено до 1 січня 2009 року. Законом від 16.12.2008р. №670-У1 строк дії процедури продовжено до 1 січня 2011 р. Законом від 13.01.2011 №2940-У1 строк дії процедури продовжено до 1 січня 2013 р. Законом від 16.05.2013 №238-У11 строк дії процедури продовжено до 1 січня 2014 р. Законом від 03.07.2014 №1571-18 строк дії процедури продовжено до 1 січня 2016 року. Тобто, Верховна Рада України щороку відповідним Законом продовжувала строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, а відтак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження , виконавче провадження неодноразово зупинялося після поновлення, виконавчі дії виконавчою службою не вчинялися.

Як підтверджують матеріали справи, на момент надходження до ВПВР Департаменту ДВС наказу господарського суду Львівської області від 09.09.2008 року №14/152 вже існували обставини , що зумовлювали обов»язкове зупинення виконавчого провадження.

15.01.2014 року виконавче провадження №9586191 було поновлено. На даний момент заборгованість згідно рішення суду у справі №14/152 в частині основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат була погашена боржником.

Державний виконавець звернувся до боржника з вимогою від 16.01.2014 року №14-0-35-151/5-9 про надання інформації про залишок заборгованості по судовому наказу.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» у наданій ВПВР інформації про виконання судового наказу повідомило, що заборгованість ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед ДК Газ України НАК «Нафтогаз України» згідно судового наказу №14/152 від 09.09.2008 року, згідно положень Закону України від 12.05.2011 року «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. №894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» була списана.

Відповідно до згаданих нормативно-правових актів, підлягала списанню заборгованість за спожитий природний газ, що утворилася станом на 01 січня 2010 р., в т.ч. із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ. Дія цього Порядку поширювалась на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють , транспортують і постачають теплову енергію.

Відповідно до п.5 даного Порядку, учасники процедури списання списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості , який включає загальний обсяг заборгованості.

Такий акт звірки від 18.10.2011 року оформлено ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ДК «ОСОБА_1 України» в загальному на суму 202 975 542,55 грн., в т.ч. і по Договору поставки природного газу №06/05-2855 ТЕ-21. Тобто, на момент його підписання заборгованість по даному договору обліковувалася сторонами. Акт скерований до ВПВР разом із запитуваною інформацією.

Відповідно до п.6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов»язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Згідно абз.2 п.6 Порядку, списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Протокол ЛМКП «Львівтеплоенерго» затверджено 09.11.2011 року. З його тексту вбачається, що списанню підлягає заборгованість (основний борг, штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати) і по згаданому вище договору, згідно рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2008 року №14/152, та заборгованості, охопленої іншими судовими рішеннями.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Відповідно до п.3 Порядку, учасники процедури списання проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 року, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості. З копії долученого до матеріалів справи акту звіряння вбачається, що заборгованість ЛМКП «Львівтеплоенерго» по даному договору, стягнення котрої було предметом спору у справі №14/152, є списаною та сторонами не обліковується.

Документи (акт звіряння і протокол засідання комісії) було долучено скаржником до Інформації по заборгованості згідно судового наказу №14/152 від 09.09.2008 року, надісланої ВПВР.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, стягувач у листі від 17.02.2014 року за вих.№31/10-881, адресованому головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України ОСОБА_6, повідомляв про те, що залишок заборгованості по даному судовому наказу становить 25618,00 грн. (судовий збір та витрати на ІТЗ).

Крім того, додатково про те, що залишок заборгованості за судовим наказом №14/152 становить 25618,00 грн. стягувач інформував ВПВР Заявою про зміну реквізитів та надання інформації про хід виконавчого провадження в липні 2014 року за вих.№31/10-4805.

Як свідчать документи виконавчого провадження, постановою державного виконавця від 21.08.2014 року провадження з виконання судового наказу господарського суду Львівської області №14/152 від 09.09.2008 року було повторно зупинено, у зв»язку з продовженням строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК до 01.01.2016 року.

В матеріалах виконавчого провадження також міститься відповідь стягувача від 17.07.2015 року №31/13-2662 на Вимогу ВПВР, в котрій зазначено, що залишок заборгованості становить 26 618,00 грн.

В листі стягувача від 24.07.2015 року №31/13-2840, наданого в доповнення до відповіді на Вимогу ВПВР, ДК «ОСОБА_1 України» зазначала, що заборгованість на суму 34 536 671,20 грн. погашена згідно з постановою КМУ №440 від 25.04.2008 року шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію. Заборгованість на суму 15 860 559,53 грн. списана відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», що підтверджується протоколом №3 від 02.11.2011 року.

Також в матеріалах виконавчого провадження міститься повідомлення про погашення заборгованості за вих.№31/13-3773 від 06.10.2015р., надіслане стягувачем на адресу ВПВР. У даному повідомленні ДК «ОСОБА_1 України» доводить до відома ВПВР, що заборгованість по ВП №9586191 повністю відсутня. Судові витрати також повністю відшкодовані стягувачу (в сумі 818,73 грн. стягнуто ВПВР (платіжне доручення №1429 від 24.07.2015р.), в сумі 24799,27 грн. сплачено ЛМКП «Львівтеплоенерго» платіжним дорученням від 15.09.15р. №13838).

08.10.2015 року державним виконавцем ВПВР винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв»язку з повним виконанням рішення суду.

09.10.2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР) ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження з виконання Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №9586191 від 17.06.2015 року у розмірі 5 042 284,91 грн.

Термін добровільного виконання даної постанови - до 15.10.2015 року.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

Постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу підприємства 19.10.2015 року, а відправлена 16.10.2015 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті . За допомогою штрихкодового ідентифікатора 0100131680575, який міститься на поштовому конверті та з використанням котрого відстежується пересилання поштових відправлень (офіційний сайт Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта»), підтверджується рух листа з моменту відправлення (16.10.2015 року) і до моменту отримання (19.10.2015 року).

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що ВПВР було порушено встановлений законом термін на відправлення боржнику - ЛМКП «Львівтеплоенерго», постанови про відкриття провадження та позбавлено його можливості у строк до 15.10.2015 року вжити заходів до захисту своїх прав та законних інтересів.

Про існування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №9586191 від 17.06.2015 року у розмірі 5042284,91 грн. ЛМКП «Львівтеплоенерго» дізналося 19.10.2015 року з отриманої Постанови про відкриття виконавчого провадження. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із відзиву на скаргу, орган державної виконавчої служби заперечуючи доводи скаржника посилається на нову редакцію ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», як на підставу для відмови в задоволенні вимог скарги. Зокрема, на абз.2 ч.1 ст.28 Закону, котрий передбачає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Також, за твердженням Відділу ПВР Департаменту ДВС МЮУ, розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, становить 10% від усієї суми заборгованості згідно виконавчого документа, а саме -5042284,91 грн.

Однак, з такою позицією ВПВР суд погодитись не може, виходячи з наступного.

На момент винесення постанови від 17.06.2015 ВП№9586191 про стягнення виконавчого збору діяла Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, положення якої підлягали застосуванню ВПВР при винесенні оскаржуваних постанов.

Як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 17.10.2008 року.

19.09.2008 року, тобто до відкриття виконавчого провадження, ЛМКП «Львівтеплоенерго» сплатило основну суму заборгованості в розмірі 34536671,22 грн. в порядку, передбаченому Постановою КМУ №440 від 25.04.2008 року.

На момент надходження до ВПВР Департаменту ДВС наказу господарського суду Львівської області від 09.09.2008 року №14/152 вже існували обставини, що зумовлювали обов»язкове зупинення виконавчого провадження.

Постанову про зупинення виконавчого провадження було винесено 30.11.2009 року, до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК.

Відповідно до ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» самостійно виконало рішення господарського суду Львівської області у 2011 році в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені в розмірі 15860559,53 грн., до винесення постанови про стягнення виконавчого збору та вчинення будь-яких заходів примусового виконання, та під час того, як воно було зупинене на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи та не оспорюваних органом ДВС.

15.01.2014 року виконавче провадження №9586191 було поновлено. Стягувачем і боржником неодноразово надсилалося інформацію у орган ДВС про часткове погашення заборгованості в добровільному порядку, проте, дані обставини не були взяті до уваги. Постановою державного виконавця від 21.08.2014 року провадження з виконання судового наказу господарського суду Львівської області №14/152 від 09.09.2008 року було повторно зупинено, у зв»язку з продовженням строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК до 01.01.2016 року.

У 2008 році, під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю, постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася, оскільки виконавче провадження було зупинене і заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, вчинено не було, а Закон України «Про виконавче провадження» у редакції від 07.10.2008 року, передбачав винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, перед фактичним стягненням заборгованості, у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору винесена 17.06.2015 року.

На момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015 року несплаченими за виконавчим документом залишалися державне мито та витрати на ІТЗ в розмірі 25 618 грн. (відповідь стягувача від 17.02.2014р. за вих..№31/10-881).

Згідно з пп.3.7.2 п.3.7 Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов»язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г і від 06.07.2015 у справі №6-785цс15).

Із наведених законодавчих норм вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа у строк, встановлений державним виконавцем і лише після початку здійснення примусових дій державним виконавцем та з суми, яка залишилась несплаченою боржником самостійно. Із суми, яка сплачена боржником самостійно до початку здійснення примусових дій державним виконавцем, виконавчий збір не стягується.

Така правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 18.11.2015 року у справі №7/275.

При цьому, відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є : звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З копій матеріалів виконавчого провадження, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем не було вчинено передбачених вказаною вище нормою дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, докази щодо добровільного виконання якого були надіслані боржником та стягувачем до державної виконавчої служби.

Тобто, ЛМКП «Львівтеплоенерго» самостійно виконало рішення господарського суду Львівської області у 2011 році в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені до винесення постанови про стягнення виконавчого збору та вчинення будь-яких заходів виконавчого провадження, та під час того, як воно було зупинене на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Підстав стверджувати, що підприємство пропустило строк на добровільне виконання рішення суду немає, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження існували підстави для обов»язкового його зупинення, про що ЛМКП «Львівтеплоенерго» невідкладно повідомило ВПВР листом. Відповідно до ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

На момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.06.2015 року, несплаченими залишалися державне мито та витрати на ІТЗ в розмірі 25618,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, відповідями стягувача, зокрема листом від 17.07.2015 року №31/13-266.

Судові витрати повністю відшкодовані стягувачу: в сумі 818,73 грн. стягнуто ВПВР платіжним дорученням №1429 від 24.07.2015р., а в сумі 24799,27 грн. сплачено ЛМКП «Львівтеплоенерго» платіжним дорученням від 15.09.15р. №13838.

Положення Інструкції з організації і примусового виконання рішень є спеціальним нормативно-правовим актом, що деталізує положення Закону України «Про виконавче провадження» і не суперечить йому.

З урахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»,пп.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень не можна вважати справедливим і обґрунтованим стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від усієї суми заборгованості згідно рішення суду, а не від тієї, яка не була сплачена боржником самостійно до початку його примусового виконання. Таким чином, Постанова про стягнення виконавчого збору є необгрунтованою та такою, що порушує права боржника, надані боржником докази часткової оплати заборгованості не були враховані державним виконавцем.

Тлумачення органом ДВС положень ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» в тій частині, що 10% виконавчого збору необхідно відраховувати від усієї суми заборгованості, зазначеної у виконавчому документі, а не від тієї, що залишилася непогашеною на початок примусового виконання, є невірною та суперечить нормам матеріального права, зокрема згаданої Інструкції, п.3 ч.1 ст.43 Закону України «Про виконавче провадження». На момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору чи початку примусового виконання, сума, що підлягала до стягнення, була відмінною від тієї, що зазначена у тексті виконавчого документа.

Слід також врахувати, що Закон України від 12.02.2015 №191-У111, яким внесені зміни, зокрема до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених цим Законом, набрав чинності 05.04.2015 року. З урахуванням правової позиції, наведеної в абз.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), на думку суду, неправомірним (некоректним) зі сторони державного виконавця є застосування абз.2 ч.1 ст.28 Закону №606-Х1У в редакції, чинній з 05.04.15р у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання рішення до набрання чинності в новій редакції зазначеної норми Закону, а саме 17.10.2008 року.

Так, Вищий господарський суд України у постанові від 27 квітня 2016 року №908/3263/14, звертає увагу на обов»язковість застосування пп.3.7.2 п.3.7 Інструкції у випадку здійснення боржником часткової оплати заборгованості до початку примусового виконання рішення (виконавче провадження відкрито до внесення змін у ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про стягнення виконавчого збору винесена вже після набрання чинності змінами).

Вищий господарський суд України у постанові також вказав на те, що з огляду на відсутність вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору, здійснення відповідачем по справі часткових проплат відповідно до ухвали про розстрочку виконання рішення, відсутністю у стягувача на момент прийняття оскаржуваної постанови права вимоги сплати всіх грошових коштів, що були стягнуті рішенням господарського суду, державним виконавцем безпідставно стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від усієї суми заборгованості, зазначеної у виконавчому документі.

З огляду на викладені обставини у державного виконавця , згідно з положеннями законодавства, не було правових підстав для стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору в розмірі 5042284,91 грн. За вказаних вище обставин дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 5042284,91 грн. та сама постанова є незаконними.

З урахуванням абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», пп.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень справедливим та обґрунтованим було б стягнення виконавчого збору у розмірі 10% не від усієї суми заборгованості згідно рішення суду, а від тієї, яка не була сплачена боржником самостійно до початку його примусового виконання.

Враховуючи той факт, що постанова про стягнення виконавчого збору, прийнята із порушенням вимог діючого законодавства та, як наслідок, підлягає визнанню судом недійсною,оскільки дії державного виконавця щодо винесення постанови є незаконними, зазначена обставина призводить до визнання дій державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП №48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5042284,91 грн., про арешт коштів боржника від 28.10.2015р. (ВП №48981964) та про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року та самих постанов теж незаконними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ( далі - Постанова № 9) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

Керуючись ст..ст.32,33,43,86,111-28,121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ЛМКП «Львівтеплоенерго», із врахуванням уточнених вимог за заявою вх.№10667/16 від 16.03.16р.), задоволити повністю.

2. Визнати незаконними дії дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 17.06.2015 року (ВП №9586191) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5.042 284,91 грн.

3. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.

4. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284.91 грн.

5. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.

6. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.06.2015 року (ВП№ 9586191) про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.

7. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2015 року (ВП № 48981964) з виконання постанови від 17.06.2015 року про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконавчого збору у розмірі 5 042 284,91 грн.

8. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 28.10.2015 року (ВП № 48981964).

9. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 28.10.2015 року.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.