Постанова

від 07.12.2016 по справі 916/1476/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р.Справа № 916/1476/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участю представників сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 044623, дата видачі : 20.10.16;

від Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області - ОСОБА_2, довіреність № 02-19/754, дата видачі: 26.09.16;

від Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області - ОСОБА_3, довіреність № 02-19/230, дата видачі : 22.03.16;

від Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси - ОСОБА_4, довіреність № 3245, дата видачі: 06.12.16;

від Міністерство оборони України - ОСОБА_5, довіреність № 220/830/д, дата видачі: 30.12.15;

від ОК "ДБК" "Чорноморська Рів'єра" - ОСОБА_6, довіреність № б/н, дата видачі: 25.08.16;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18)

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року

у справі № 916/1476/13

за позовом: Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_7 (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13)

до відповідача: Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (67570, Одеська обл. Комінтернівський р-н., смт. Чорноморське, буд. 19)

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: обслуговуючого кооперативу В«Чорноморська Рів'єраВ» (67570, Одеська обл. Комінтернівський р-н., смт. Чорноморське, вул. Уютна,буд. 1)

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_7 (Далі - КЕВ м.Одеси), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 28 грудня 2011 року №194-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території смт. Чорноморське, с. Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області" в частині, що стосується віднесення земельних ділянок №№ 189, 190, 191, 195 загальною площею - 16,6318 га до земель комунальної власності;

- зобов'язати Чорноморську селищну раду повернути належному землекористувачу - КЕВ м. Одеси земельні ділянки №№189, 190,191, 195 загальною площею - 16,6318 га вартістю - 53 298 266 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2013 року до участі у справі №916/1476/13 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Чорноморська Рів'єраВ» .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року (Колегія суддів у складі: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді: Д'яченко Т.Г., Зайцев Ю.О.) по справі №916/1476/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що у свою чергу призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про законність вилучення із земель оборони земельних ділянок №№ 189, 190, 191, 195 та їх зарахування до земель запасу Чорноморської селищної ради на підставі згоди Міністра оборони України та рішення Чорноморської селищної ради №304 від 12.10.2004 року.

Крім того, на думку скаржника, Господарський суд Одеської області помилково послався на постанову Вищого господарського суду України від 07.07.2016 року по справі № 916/5113/15 в частині віднесення земельних ділянок №№ 189, 190, 191, 195 площею 136,76 га до земель комунальної власності, оскільки під час розгляду даної справи судами надавалась оцінка законності передачі Чорноморською селищною радою в оренду ТОВ „Чорноморська Рів'єраВ» лише земельних ділянок №190, 191, 195.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд в процесі розгляду справи не вжив належних заходів для встановлення всіх обставин, що мають значення для даної справи, з метою забезпечення всебічного, повного, об'єктивного вирішення спору.

Представник Міністерства оборони України надав письмові пояснення Одеському апеляційному господарському суду по справі №916/1476/13, в яких підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на скасуванні рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року.

Відповідач надав колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошував на необґрунтованості доводів апелянта та зазначав, що суд урахував всі існуючі обставини справи, з огляду на що прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області вважає, що обставини законного віднесення спірних земель до комунальної власності не підлягають повторному доказуванню, оскільки вже були предметом дослідження, зокрема ВГСУ, а тому є преюдиціальними фактами.

У судовому засіданні представники позивачів підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягали на її задоволенні та просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача заперечував проти апеляційної скарги і наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача також заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 1983 році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста ОСОБА_7) було видано Державний акт на право постійного користування землею серії Б №031728.

Відповідно до зазначеного Державного акту, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району було надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

22.09.2004 року Міністр оборони України ОСОБА_8 звернувся до відповідача листом №220/2022, яким повідомив, що Міністерство оборони України на підставі Державного акту 1983 року №031728 є землекористувачем земельних ділянок, які розташовані за адресою Одеська обл., Комінтернівський район смт. Чорноморське, а саме:

№11,12 - дизельна та ВКГ Чорноморської КЕЧ (0,65 та 0,67 га);

№18 - прибережна зсувна смуга від забудови вільна (16,9 га);

№21, 22 - зелені насадження, від забудови вільні (20,31 га);

№25 - озеро (7,42 га)

№41 - схили озера, від забудови вільні (60,5 га);

№37 - рілля, від забудови вільна (27,31 га).

У зв'язку з відсутністю необхідності у використанні для потреб оборони вищезазначених земельних ділянок Міністерство оборони України повідомило про свою відмову від права користування цими ділянками на підставі положень, передбачених ст.ст.141, 142 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, Міністерство оборони України просило прийняти зазначені земельні ділянки до земель запасу Чорноморської селищної ради.

Відповідно до листа директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України №227/4604 від 07.10.2004 року, командувача військами Південного оперативного командування було повідомлено про необхідність здійснення передачі земельних ділянок до земель запасу у відповідності до чинного законодавства.

11.10.2004 року листом №№31/1/705 т.в.о. начальника КЕУ Південного ОК на адресу начальника Чорноморської КЕЧ району повідомлено про необіхдність передачі земельних ділянок після винесення рішення Чорноморської селищної ради з посиланням на прийняття 22.09.2004 року міністром оборони України рішення про передачу до земель запасу земельних ділянок загальною площею 136,76 га із земель Чабанського полігону.

Рішенням Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області "Про прийом до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності, загальною площею 136,76 га та розпорядження цими земельними ділянками" №304 від 12.10.2004 року вирішено:

1. Прийняти до земель запасу Чорноморської селищної ради земельні ділянки державної власності, загальною площею 136,76 га, що знаходяться в межах смт. Чорноморське, а саме:

№11,12 - дизельна та ВКГ Чорноморської КЕЧ (0,65 та 0,67 га);

№18 - прибережна зсувна смуга від забудови вільна (16,9 га);

№21, 22 - зелені насадження, від забудови вільні (20,31 га);

№25 - озеро (7,42 га)

№41 - схили озера, від забудови вільні (60,5 га);

№37 - рілля, від забудови вільна (27,31 га).

2. Здійснити розпорядження прийнятими земельними ділянками загальною площею 136,76 га згідно до раніше прийнятих рішень сесії Чорноморської селищної ради №285, 286, 287, 289 від 30.07.2004 року та рішень прийнятих цією сесією.

Вищевказане рішення №304 від 12.10.2004 року було прийняте за заявою Міністерства оборони України від 22.09.2004 року № 220/2022 про відмову від права користування у порядку ст.ст.141, 142 Земельного кодексу України, акта прийому-передачі восьми земельних ділянок загальною площею 136,76 га із земель Чабанського полігону, рішення виконкому Ради №106 від 05.10.2004 року та на підставі ст.12 ЗК України, п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України №427 від 31.03.2004 року "Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів".

12.10.2004 року на підставі акту прийому-передачі восьми земельних ділянок загальною площею 136,76 га із земель "Чабанського полігону" начальник Чорноморської КЕЧ району підполковник ОСОБА_9 здав, а голова Чорноморської селищної ради ОСОБА_7 прийняв землі запасу Чорноморської селищної ради земельні ділянки державної власності, що знаходяться у межах смт. Чорноморське:

№11,12 - дизельна та ВКГ Чорноморської КЕЧ (0,65 та 0,67 га);

№18 - прибережна зсувна смуга від забудови вільна (16,9 га);

№21, 22 - зелені насадження, від забудови вільні (20,31 га);

№25 - озеро (7,42 га)

№41 - схили озера, від забудови вільні (60,5 га);

№37 - рілля, від забудови вільна (27,31 га).

загальною площею 136,76 га із земель "Чабанського" полігону, які не використовуються для потреб оборони.

Вказаний акт підписаний начальником Чорноморської КЕЧ району та Чорноморським селищним головою і скріплений печатками юридичних осіб.

На замовлення ТОВ "Чорноморська Рів'єра" ПП "Земконсалт" розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Чорноморська Рів'єра" у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об'єктів на території смт. Чорноморське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

29 вересня 2006 року між Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Рів'єра" (Орендар) було укладено договір оренди землі, згідно п.1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 31,25 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об'єктів, за рахунок земель рекреаційного призначення не наданих у власність або користування, що перебувають в запасі Чорноморської селищної ради (в межах смт. Чорноморське) Комінтернівського району Одеської області, Україна (надалі - "Об'єкт оренди").

Відповідно до п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,25 га, у тому числі: під ярами 31,25 для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних об'єктів, на території смт. Чорноморське, Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, за рахунок земель рекреаційного призначення.

Згідно з п.2.2. Договору на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна а також інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Даний договір укладений на 49 років (відповідно до п.3.1 Договору).

На підставі акту приймання-передачі, 29.09.2006 року Чорноморська селищна рада передала, а товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Рів'єра" прийняло земельні ділянки загальною площею 31,25 га за адресою: Україна, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське.

На виконання приписів ч.1 ст.9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області звернулась до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" щодо розробки проекту землеустрою з розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів смт. Чорноморське, с. Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області

В 2011 році державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" розроблено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів смт. Чорноморське, с. Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

28.12.2011 року Чорноморська селищна рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення №194-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в межах населених пунктів смт. Чорноморське та с. Гвардійське", яким:

- затверджено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території смт. Чорноморське, села Гвардійське Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області;

- розмежовано землі державної та комунальної власності на території Чорноморської селищної ради, в тому числі в межах населеного пункту смт. Чорноморське, в тому числі:

1) 362,1904 га земель комунальної власності;

2) 210,6917 га земель державної власності;

- надано згоду на отримання у комунальну власність земель, загальною площею 484,5762 га.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови;

землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення;

землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Норми ст. 77 Земельного кодексу України передбачають, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Також відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами ст.84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність, зокрема, у разі передачі їм земель державної власності.

Відповідно до приписів ст.14 Закону України "Про Збройні ОСОБА_9 України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За приписами ст.1 Закони України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що уповноваженими органами держави не приймалося рішення про припинення права користування спірним земельними ділянками, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства, чинного на час виникнення правовідносин сторін.

Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.3 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у п.4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, яким встановлено, що передача військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів;

Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна, житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів (п.4 Порядку в редакції, чинній на момент укладення договору оренди).

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

За таких обставин, умовою припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування, є отримання на це згоди Міністра оборони України. При цьому, рішення Кабінету Міністрів України для передачі майна не є обов'язковим, у випадку не віднесення переданого до майнового комплексу.

Водночас особливості користування земельними ділянками, наданими для потреб Збройних Сил України, визначені Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483.

Відповідно до п.44 Положення, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст.27 Земельного Кодексу України.

Пунктом 45 Положення визначено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно з п.46 Положення, своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів.

Відповідно до п.47 Положення, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування і відповідні управління центрального апарату Міністерства оборони України узагальнюють відомості про наявність земель, що не використовуються для бойової підготовки військ, та надають їх до Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Відомості надаються разом з топографічними картами масштабу 1:25000 чи 1:50000, на яких нанесені земельні ділянки з координатами (землі, що розташовані в містах наносяться на плани міст), що пропонуються для передачі місцевим органам влади.

За приписами п.48 Положення перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.

Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України (п. 50 положення).

Таким чином, Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483, передбачено певну процедуру відмови від користування землею, наданою для потреб Збройних Сил України, за відсутністю потреби та передачі цієї землі місцевим органам влади згідно з ст.27 ЗК України.

У відповідності до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами ст.142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не доведено ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України твердження щодо незаконного прийняття рішення Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області в межах населених пунктів смт. Чорноморське та с. Гвардійське" №194-VI від 28.12.2011 року та перевищення останнім повноважень при його прийнятті, а також докази спричинення шкоди державі.

Зокрема, матеріали справи містять докази передачі в комунальну власність земель Міністерства оборони України саме на підставі звернення вищевказаного Міністерства.

Посилання скаржника на те, що ці землі передаються з дозволу не Міністерства оборони України, а Кабінету Міністрів України судовою колегією не прийняті до уваги, як такі, що спростовуються матеріалами справи. До того ж, у даній справі прокурором визначено в якості особи, яка є позивачем, не Кабінет Міністрів України, а Міністерство оборони України.

Оскільки відповідач довів суду наявність всіх необхідних умов для прийняття спірного рішення, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх вимог з врахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2016 року у справі №916/5113/15.

Посилання скаржника на помилковість прийняття до уваги судом висновків касаційної інстанції судовою колегією відхилені, оскільки вищезазначена справа стосувалась саме аналогічної передачі земельних ділянок Міністерства оборони України.

Також відхилені посилання скаржника на висновок судової експертизи №191/15, наявної в матеріалах справи, оскільки господарський суд оцінює його у сукупності з іншими доказами по справі відповідно до норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і він не є обов'язковим та не має заздалегідь встановленої сили. Судова колегія вважає, що позивачем не доведено відсутність повноважень Чорноморської селищної ради на право розпорядження спірними земельними ділянками, зокрема, у випадку часткового не входження переданих земель до Державного акту 1983 року.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року у справі №916/1476/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року по справі №916/1476/13 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року по справі №916/1476/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016 року по справі №916/1476/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І Діброва

ОСОБА_10