Постанова

від 07.12.2016 по справі 915/946/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р.Справа № 915/946/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф,

секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 07.12.2016:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2016

по справі № 915/946/16

за позовом: Державного підприємства В«Хлібна база № 76В» Державного агентства резерву України

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ»

про стягнення основного боргу та пені у загальній сумі 20818,62 грн.

У судовому засіданні 07.12.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Державне підприємство В«Хлібна база № 76В» Державного агентства резерву України (далі також - ДП В«Хлібна база № 76В» , Підприємство, позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, з урахуванням заяви від 10.10.2016 про зменшення позовних вимог, до Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ» (далі також - ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» , Товариство, відповідач) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 20818,62 грн., з яких: 19212,74 грн. - основний борг, 1605,88 грн. - пеня.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна від 08.10.2015 № 73, а саме зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати послуг ДП В«Хлібна база № 76В» з приймання, зберігання, відвантаження, аналізу на показники безпеки, очищення олійних та видачі складської квитанції на соняшник нестандартний, унаслідок чого утворився основний борг у вказаній вище сумі, на яку позивачем нараховано пеню на підставі п. 7.3 вказаного договору.

У правове обґрунтування позову ДП В«Хлібна база № 76В» послалось на ст. ст. 629, 957 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2016 по справі № 915/946/16 (суддя Коваль Ю.М.) позов Державного підприємства В«Хлібна база № 76В» Державного агентства резерву України задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ» на користь Підприємства 11270,16 грн. основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ДП В«Хлібна база № 76В» про стягнення з ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» 19212,74 грн. основного боргу та 1605,88 грн. пені доведені Підприємством лише в частині стягнення 11270,16 грн. основного боргу.

Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, скаржник зазначив, зокрема, що судом невірно здійснено розподіл судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ДП В«Хлібна база № 76В» та ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання від 23.11.2016, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відмітками підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, не з'явились, а отже, не скористались своїм процесуальним правом прийняти учать у даному судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про те, що витрати ДП В«Хлібна база № 76В» на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок ПАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» в сумі 1378,00 грн., що призвело до невірного розподілу судового збору.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» , не маючи угоди на зберігання зерна з ДП В«Хлібна база № 76В» , доставило на елеватор останнього зерно соняшнику за товарно-транспортними накладними: від 03.10.2015 № 0086507 - на 17520 кг, від 04.10.2015 № 0086508 - на 14860 кг та від 06.10.2015 № 0086509 - на 16620 кг, а всього - 49000 кг, вказавши у цих накладних вантажоодержувачем ТОВ В«Інтертрейд ОСОБА_1В» і маючи намір укласти з останнім договір на поставку соняшника, за твердженням відповідача.

Отримане від відповідача зерно соняшника ДП В«Хлібна база № 76В» зарахувало на особову картку ТОВ В«Інтертрейд ОСОБА_1В» на підставі укладеного між ними договору складського зберігання зерна від 28.09.2015 № 69 та виписало на ім'я ТОВ В«Інтертрейд ОСОБА_1В» складські квитанції від 03.10.2015 АЦ № 153055, від 04.10.2015 АЦ № 153056, від 06.10.2015 АЦ № 153131.

08.10.2015 між ДП В«Хлібна база № 76В» (Зерновий склад) та ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 73 (далі також - Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язався передати на зберігання Зерновому складу зерно, а Зерновий склад зобов'язався за плату прийняти зерно на зберігання та повернути на умовах та в строк, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору Зерновий склад проводить сушіння, очищення в межах кондиції та зберігання зерна за рахунок Поклажодавця.

За умовами п. 3.6 Договору Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження.

У пункті п. 3.7 Договору сторони погодили, що після закінчення строку зберігання зерна Поклажодавець зобов'язаний забрати зерно у Зернового складу.

У пункті 4.3 Договору передбачено, що Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання.

У силу п. 5.4 Договору відвантаження зерна проводиться тільки після повного відшкодування витрат, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна .

Відповідно до п. 7.3 Договору оплата послуг Зернового складу за Договором проводиться Поклажодавцем до 15 числа наступного місяця у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зернового складу згідно рахунку, що виставляється Зерновим складом, щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Рахунок повинен містити найменування кожної сільськогосподарської культури, яка знаходиться на зберіганні, період і об'єм її зберігання в тонно-місяцях (з урахування здійсненого відвантаження), вартості зберігання та кінцеву суму. У разі порушення термінів оплати Зерновий склад має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за Договором.

Згідно п. 9.1 Договору строк зберігання зерна - до 01.06.2016.

За умовами п. 9.2 Договору зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, без укладення додаткової угоди сплачується за подвійним тарифом.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.2 Договору).

В межах кримінального провадження № 12015150130000494, порушеного за заявою директора ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» , слідчим Арбузинського районного відділу УМВС України в Миколаївській області 22.10.2015 винесено постанову, якою насіння соняшнику у кількості 49000 кг визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ДП В«Хлібна база № 76В» до вирішення питання по суті.

У період знаходження зерна під арештом сторони у справі з'ясовували обставини права власності на спірне зерно соняшнику.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2016 у справі № 915/274/16 задоволено позов ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» - визнано за даним товариством право власності на зерно соняшнику вагою 49000 кг, передане ДП В«Хлібна база № 76В» на підставі товарно-транспортних накладних від 03.10.2015 № 0086507, від 04.10.2015 № 0086508 та від 06.10.2015 № 0086509.

На підставі вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, згідно наказу ДП В«Хлібна база № 76В» від 10.05.2016 № 68-р переведено спірне зерно соняшнику на особовий рахунок ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» ; погашено складські квитанції від 03.10.2015 АЦ № 153055, від 04.10.2015 АЦ № 153056, від 06.10.2015 АЦ № 153131, виписані на ім'я ТОВ В«Інтертрейд ОСОБА_1В» ; виписано на ім'я ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» складську квитанцію серії АЦ № 153465 від 10.05.2016 за № 15038 на 49000 кг зерна соняшнику.

Підприємство звернулось до Товариства з листом від 24.05.2016 № 321/2, в якому просило вирішити питання про відвантаження зерна, з урахуванням необхідності здійснення оплати за виставленим рахунком, або укласти додаткову угоду від 31.05.2016 № 1 до договору, проект якої додано до листа. У вказаній додатковій угоді передбачалось продовження строку зберігання зерна до 01.07.2016, однак відповідачем ця додаткова угода не була підписана.

Постановою слідчого СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 26.05.2016 закрито кримінальне провадження № 12015150130000494 та вирішено повернути речовий доказ - зерно соняшнику вагою 49000 кг, що було передане на відповідальне зберігання ДП В«Хлібна база № 76В» , власнику - ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» .

З посиланням на прийняття зазначеного вище рішення від 06.05.2016 у справі № 915/274/16 Товариство 26.05.2016 звернулось до Підприємства з листом № 27, в якому просило відвантажити 49000 кг соняшнику ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» протягом семиденного терміну з дня отримання даного листа. У відповідь на цей лист ДП В«Хлібна база № 76В» повідомила (лист від 26.05.2016 № 380/2) відповідача про те, що згідно п. 5.4 укладеного між ними договору складського зберігання зерна від 08.10.2015 № 73 відвантаження зерна проводиться тільки після повного відшкодування витрат, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна. До цього листа позивачем додано рахунок-фактуру від 26.05.2016 № У-00003873, в котрий включено, зокрема витрати з відвантаження олійних у сумі 4766 грн.

У подальшому сторони обмінювалися листами щодо відвантаження зерна соняшнику, проте ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» вказаний рахунок від 26.05.2016 та інші виставлені рахунки з оплати послуг, у тому числі щодо відвантаження зерна, відмовлялось оплачувати, а позивач не відвантажував зерно соняшника.

У зв'язку з утворенням заборгованості за укладеним між сторонами договором ДП В«Хлібна база № 76В» направило претензію від 26.07.2016 № 453/2 з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги та сплату здійснених позивачем нарахувань, але відповідачем відхилено дану претензію згідно листа від 12.08.20016 № 108.

У ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Як визначено ч. 1 ст. 961 названого Кодексу товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч.ч. 1, 2 ст. 594 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» не оплатило вартості відвантаження зерна соняшника згідно рахунку від 26.05.2016, відмовилося від укладення додаткової угоди щодо продовження строку зберігання зерна, строк зберігання якого, згідно п. 9.1 Договору, закінчився 30.05.2016, не оплатило послуги зі зберігання ДП В«Хлібна база № 76В» зерна соняшнику, у зв'язку з чим останнє, відповідно до п. 5.4 Договору, відмовилося відвантажити зерно соняшника на вимоги ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» .

Врахувавши наведені обставини справи, господарський суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими позовні вимоги Підприємства про стягнення заборгованості з оплати за зберігання зерна у період з 27 травня по 25 серпня 2016 року, правильно задовольнивши позовну вимогу про стягнення основного боргу в сумі 11270,16 грн., що складається з вартості зберігання зерна в період з 27 по 30 травня 2016 року та подвійної вартості зберігання в період з 1 червня по 25 серпня 2016 року у відповідності до п. 9.2 Договору.

У задоволенні інших позовних вимог місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено через їх недоведеність з посиланням на наступне.

У період з 3 по 22 жовтня 2015 року позивач власником зерна визнавав іншу особу - ТОВ В«Інтертрейд ОСОБА_1В» . ДП В«Хлібна база № 76В» оформлено спірне зерно соняшника за відповідачем лише складською квитанцією від 10.05.2016 після прийняття судом рішення про визнання права власності на спірний соняшник за ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» . Дані обставини суд визнав як прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

Суд вірно відхилив вимоги позивача щодо стягнення з ПАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» оплати за приймання олійних, аналізу зерна на показники безпеки та очищення зерна, як безпідставні, оскільки на момент надання позивачем указаних послуг ним ще не був укладений договір між ДП В«Хлібна база № 76В» та ПАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» , стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі.

Суд підставно визнав недоведеними вимоги щодо оплати відповідачем послуг за виписку складської квитанції, так як Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах та наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198 В«Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерноВ» , застосування яких у своїй діяльності підтверджується ДП В«Хлібна база № 76В» , передбачено, що на кожну продукцію, котра надходить для зберігання на склад по товарно-транспортній накладній, оформляється окрема складська квитанція.

Щодо вимог про стягнення з ПАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» пені за прострочення виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами у справі Договором, господарський суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цієї вимоги з огляду на те, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку суми пені, навіть на виконання відповідної вимоги в ухвалі суду від 02.09.2016. З розрахунку пені, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що позивачем було безпідставно включено в цей розрахунок нарахування пені за період, у який ДП В«Хлібна база № 76В» не визнавало відповідача як власника зерна, а у розрахунках пені за період прострочення з 27 травня по 28 серпня 2016 року в суми основного боргу, на який нараховувалася пеня, включено суми нарахованої пені за попередній період.

Відтак судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ДП В«Хлібна база № 76В» доведено свої позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу за період з 27 травня по 28 серпня 2016 року в сумі 11270,16 грн., у зв'язку з чим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині та відмовлено у задоволенні решти вимог.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області, що 1378,00 грн. судового збору, сплаченого ДП В«Хлібна база № 76В» за подання позову, слід стягнути з ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» на користь названого підприємства в повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності до вимог пп. 1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 встановлений Законом України В«Про Державний бюджет України на 2016 рікВ» та становить 1378 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 19 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" 1161 Вищий господарський суд України на запитання, чи підлягає зменшенню пропорційно розмірові задоволення позовних вимог сума державного мита, сплаченого за мінімальною ставкою, а також сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповів таке. Згідно з частиною першою статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено державне мито.

Відтак, колегія суддів вважає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог, навіть якщо при поданні позову сплачено судовий збір у мінімальному розмірі.

Місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 11270,16 грн.

ДП В«Хлібна база № 76В» при поданні позову сплачено судовий збір, згідно платіжного доручення від 29.08.2016 № 745 у сумі 1378,00 грн., враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та предмет спору.

Відтак, з ПрАТ В«Єланецька сільгоспхіміяВ» на користь ДП В«Хлібна база № 76В» слід стягнути 746,05 грн. судового збору.

Інші доводи Товариства, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 11270,16 грн. заборгованості за Договором.

З огляду на викладене, наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2016 по справі № 915/946/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ» на користь Державного підприємства В«Хлібна база № 76В» Державного агентства резерву України грошові кошти в сумі 11270,16 грн. - основний борг та 746,05 грн. судового збору, сплаченого за подання позову.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.»

Стягнути з Державного підприємства В«Хлібна база № 76В» Державного агентства резерву України на користь Приватного акціонерного товариства В«Єланецька сільгоспхіміяВ» 303,16 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено 12.12.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький