Постанова

від 06.12.2016 по справі 5008/813/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 5008/813/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Берегівське лісове господарство", вих.№370 від 20.10.2016 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2016 року, суддя Кривка В.П.

у справі № 5008/813/2012

за позовом: Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача: Державного підприємства "Берегівське лісове господарство", с. Яноші, Берегівський район

про стягнення 535 765,94 грн.

за участю представників:

від прокуратури - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.10.2016 року в справі № 5008/813/2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" на користь: до спеціальних фондів бюджетів рад Берегівського та Іршавського районів з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків - до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету:

- Великоберезської сільської ради (Берегівський район, село Великі Береги, вул. Ракоці Ф І., будинок 78, Код ЄДРПОУ: 04350317) р/р 33115331700009, назва банку - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37809658 суму 20 664 ( Двадцять тисяч шістсот шістдесят чотири ) грн., 58 коп.

- Кідьошської сільської ради (Берегівський район, село Кідьош, вул. Петефі, будинок 57, Код ЄДРПОУ: 25998608), р/р 33110331700026, назва банку - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37809658 суму 215 539 (Двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять ) грн., 82 коп .

- Берегуйфалівської сільської ради (Берегівський район, село Берегуйфалу, вул. Ференца Ракоці, будинок 103, Код ЄДРПОУ 04349030), р/р 33116331700031, назва банку - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37809658 суму 297 358 (Двісті дев'яносто сім триста п'ятдесят вісім) грн., 88 коп.

- Доробратівської сільської ради Іршавський район, село Доробратово, Вул. Миру, будинок 12, Код ЄДРПОУ: 04349515) р/р 33118331700114, назва банку - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37720989 суму 2 206 (Дві тисячі двісті шість) грн., 66 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, відповідач, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2016 року в справі № 5008/813/2012 скасувати та припинити провадження. При цьому, апелянт, вказує, що прокурором визначено неналежного позивача у даній справі та не обґрунтовано представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, не надано відповідачу на реалізацію акту перевірки винесеного припису. Одночасно на думку апелянта, прокуратурою не було доведено, що стягнення шкоди до спеціальних фондів місцевих бюджетів рад є державним інтересом.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, прокурор заперечив проти її задоволення, просив, суд, рішення господарського суду Закарпатської області від 05.10.2016 року в справі № 5008/813/2012 залишити без змін з підстав того, що судом першої інстанції всебічно та в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Прокурор та представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду даної справи (арк. арк. справи 234 зворот, 235, 236).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Щодо заперечень відповідача, з приводу того, що не обґрунтовано представництво інтересів держави в спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» ).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що В«інтереси державиВ» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері правомірно звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до відповідача Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" про стягнення 535 765,94 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу і зазначений позов відповідає вимогам Законів України В«Про прокуратуруВ» , Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» та Бюджетного кодексу України та підлягає до розгляду по суті.

Предмет спору в даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих лісу, встановлених саме контролюючими органами при проведенні перевірки дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству ДП „Берегівське лісове господарствоВ» території фактів правопорушення.

У листопаді - грудні 2011 року працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за участю прокуратури було проведено позапланову перевірку додержання вимог прироохоронного законодавства у ДП „Берегівське ЛГВ» , за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.2011 року, який було підписано відповідачем без жодних заперечень та застережень (а.с. 7-11).

Як вбачається з вказаного акту, відповідачем при веденні лісового господарства не дотримано вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, зокрема, виявлено ряд порушень Закону України „Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України у лісовому фонді, а саме: пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконна рубка дерев на лісосіці, порушення термінів проведення санітарних рубок.

Вказані обставини встановлено та зафіксовано працівниками Державної екологічної інспекції в Закарпатській області в акті за участі та присутності уповноважених представників відповідача, прокуратури та достовірно підтвердженні поданими суду складеними і узгодженими відповідальними працівниками відповідача документами відомостями переліку дерев, відомостями попневого переліку, протоколом про адміністративне правопорушення №004257 від 30.11.2011 року, постановою про накладення штрафу на старшого майстра лісу ДП „Берегівське ЛГВ» (а.с. 169-168), тощо.

Надалі за результатами перевірки, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 „Про затвердження санітарних правил в лісах УкраїниВ» , постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 В«Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісуВ» , ст. 20 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , нараховано ДП „Берегівське лісове господарствоВ» майнові стягнення за порушення вимог лісового законодавства в сумі 535 765,94 грн. (розгорнутий розрахунок збитків нанесених ДП „Берегівське лісове господарствоВ» в матеріалах справи, а.с. 12).

Не погоджуючись з проведенням інспекцією позапланової перевірки, відповідач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Закарпатської області, м. Ужгород про визнанням протиправними дій з проведення даної перевірки та оформлення результатів перевірки актом від 02.12.2011 року. Вказаний позов було прийнято судом до провадження, при цьому, ухвалою від 22.12.2011 року адміністративним судом було вжито заходів до забезпечення позову по справі №2а - 0770/4201/11, шляхом заборони Державній екологічній інспекції в Закарпатській області видавати будь - які розпорядчі документи на підставі оскаржуваного акту. Постановою від 24 жовтня 2012 року по справі №2а - 0770/4201/11 адміністративний позов Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" було задоволено повністю (а.с.34-35). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року № 181115/12/9104, апеляційні скарги Державної екологічної інспекції Закарпатської області та Заступника прокурора Закарпатської області задоволено, постанову Закарпатського окружного суду від 24.10.2012 року по справі № 2а - 0770/4201/11 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. При цьому, скасовано заходи до забезпечення адміністративного позову у справі № 2а - 0770/4201/11 (а.с. 51-55). Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 21.07.2016 року по справі №К/800/22393/14 касаційну скаргу ДП "Берегівське ЛГ" залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року № 181115/12/9104 без змін (а.с. 120-122).

У зв'язку з цим, виходячи з приписів ст. 20 2 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» позивач 15.09.2016 року звернувся до останнього з претензією № 2405/09 про відшкодування вищевказаної заподіяної шкоди (а.с. 148). Однак, відповідач в установленому порядку на вказану претензію не відреагував, нараховану суму заподіяних збитків не відшкодував. У ході судового засідання уповноважений представник відповідача факт отримання ДП "Берегівським ЛГ" вимоги не заперечував, викладені обставини щодо невідшкодування нанесеної шкоди не спростовував.

Відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 та ч.ч.1,5 ст.86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

За приписами статей 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Вищевказані факти, свідчать про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою службових осіб відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків та завданням шкоди лісовим ресурсам, при цьому зазначені факти відповідачем не спростовані та не заперечені належними і допустимими доказами і в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.

Факт незаконної порубки та пошкодження дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом. Даний акт перевірки є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та інших матеріалах перевірки, а також сам факт незаконного вирубування дерев на лісосіках та пошкодження дерев, порушення термінів проведення санітарних рубок - в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовані.

Згідно з ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території, а також відсутність вини в такій бездіяльності (діях) його працівників.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги, належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані та не заперечені, тому підлягають до задоволення судом повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь спеціальних фондів бюджетів рад Берегівського та Іршавського р-нів, а саме:

20 664,58 грн. до Великоберезської сільської ради,

215 539,82 грн. до Кідьошської сільської ради

297 358,88 грн грн. до Берегуйфалівської сільської ради,

2 202,66 грн.. до Доробратівської сільської ради

Зазначені кошти, згідно листа головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області від 05.12.2013 року №06-08/535-7071 підлягають зарахуванню в ГУДКСУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача -812016 із зазначенням коду платежу 24062100, який у відповідності до вимог п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України розподіляє зазначені кошти в автоматизованому режимі наступним чином: 30 відсотків зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків зараховуються до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету (а.с.75).

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду господарського суду Закарпатської області від 05.10.2016 року в справі № 5008/813/2012 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2016 р.

Головуючий -суддя Малех І. Б.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.