Рішення

від 12.12.2016 по справі 148/2859/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2859/15-ц Провадження № 22-ц/772/3242/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Марчук В.С., Стеблюк Л.П., секретар - Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3, а також представника ПрАТ - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Тульчинська центральна районна аптека № 90» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Тульчинська центральна районна аптека № 90» про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним, -

встановила:

В грудні 2015 року ПрАТ «Тульчинська центральна районна аптека №90» звернулось до суду із позовом, в якому, відповідно до останніх позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ заборгованість за договором оренди в сумі 91 301,49 грн., з яких: 61 384,14 грн. - заборгованість за договором; 5 299,68 грн. - нарахована пеня; 19 093,20 грн. - інфляційні втрати; 5 524,47 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що 1 листопада 2012 року між ПрАТ «Тульчинська центральна районна аптека № 90» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого ПрАТ «Тульчинська центральна районна аптека № 90» передає, а ОСОБА_2 приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 120 м2, що знаходиться за адресою: вул.. Леніна, 58, т. Тульчин, Вінницька обл.

Згідно п. 4.1.договору, його строк дії встановлено до 31.12.2015 року.

Сторонами погоджено орендну плату за користування приміщенням у розмірі 1200,00 грн. на місяць з ПДВ, також узгоджено спосіб та порядок її сплати.

В порушення умов договору, ОСОБА_2 не виконує взятих на себе обов'язків зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідно до п. 9.2. договору оренди, у випадку прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. В досудовому порядку спір врегулювати не вдалось.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати договір нежитлового приміщення від 01.11.2012 року недійсним.

Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що 1 листопада 2012 року між ПрАТ та ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення строком на 3 роки і 2 місяці. Приміщення позивачу передано не було і орендарем не використовувалось через пошкодження паливної системи з вини власника. Крім того, укладений договір мали посвідчити нотаріально, проте цього зроблено не було, що в силу вимог законодавства підтверджує нікчемність договору.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 борг за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 56220,19 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, посилання суду на завдані ПрАТ збитки є необґрунтованими, оскільки їх завдано не було, а акт звірки та графік погашення заборгованості було складено під впливом обману представником ПрАТ. Решта мотивів співпадає із мотивами зустрічного позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2012 року, між ПрАТ «Тульчинська центральна районна аптека № 90», та ОСОБА_2, укладено договір оренди нежитлового приміщення строком до 31.12.2015.

Відповідно до п.5.2 договору, сторонами погоджено орендну плату за користуванням приміщенням в сумі 1200 грн. на місяць.

Нотаріального посвідчення договору здійснено не було.

Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в задоволені зустрічного суд першої інстанції виходив з міркувань того, що оскільки договір не був посвідчений нотаріально він є неукладеним і нікчемним, а тому його недійсність правочину встановлювати не потрібно, але оскільки ОСОБА_2 фактично використовувала орендоване приміщення, то заборгованість судом розцінюється як збитки завдані позивачу за первісним позовом, а отже, вона підлягає стягненню.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

За правилом ч. 4 ст. 203 ЦК України (в редакції чинній на час укладення спірного договору), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Встановлено, що оспорюваний договір укладено 01.11.2012 року до 31.12.2015 року, тобто строком на 3 роки та 2 місяці.

Згідно ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

В частині 2 ст. 793 ЦК України, вказується, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний договір оренди є нікчемним, а отже, в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України, зустрічний позов задоволенню не підлягає, так як не потребує визнання правочину недійсним, при встановленні його нікчемності.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі цієї норми, вимоги первісного позову не підлягають до задоволення, так як не можна стягувати кошти (заборгованість) за договором який є нікчемним з моменту його укладання.

Висновок суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_2О, підлягає стягненню сума збитків за фактичне користування підвальним приміщенням є неправильним, оскільки, ПАТ «Тульчинська центральна районна аптека № 90» просила стягнути кошти, на підставі умов договору, і ці кошти є заборгованістю саме за договором оренди, а не збитки, за фактичне користування приміщенням.

Враховуючи, що вимоги про стягнення основної заборгованості не підлягають задоволенню, то не підлягають розгляду та задоволенню і вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте рішення.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

В даному випадку суд першої інстанції, розглядаючи справу, вийшов за межі вимог позову в частині підстав позову, що, в силу статей 10 та 31 ЦПК України, являється прерогативою позивача, що потягло за собою незаконність судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2016 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Тульчинська центральна районна аптека № 90» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Тульчинська центральна районна аптека № 90» про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: