Рішення

від 09.12.2016 по справі 438/462/14-ц

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/462/14-ц

Номер провадження 2/438/28/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року Бориславський міський суд

Львівської області

в складі головуючого-судді: Посисень Л.М.,

при секретарі: Гадубяк О.В.,

за участю адвоката Чугунова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПП «Галич-Авто», треті особи: Фізична особа-приватний підприємець ОСОБА_4, ПП «Автовир», Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності та про поділ спільного майна колишнього подружжя;

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

В С Т А Н О В И В :

Позивач-відповідач ОСОБА_2, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить суд:

визнати автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ВІА №980317 від 22.04.2015 року, виданої приватним підприємством «АВТОВИР» (код ЄДРПОУ 39527139), про відчуження 1/20 ідеальної частки автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3, як відчужувачем, з однієї сторони, та ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565), як набувачем, з іншої сторони;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), про відчуження 19/20 ідеальних часток автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3, як відчужувачем, з однієї сторони, та ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565), як набувачем, з іншої сторони, після державної реєстрації якого даному транспортному засобу присвоєно д.р.н. НОМЕР_3;

Скасувати державну реєстрацію транспортного засобу - автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_3, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, здійснену на підставі договору купівлі-продажу згідно довідки - рахунку серії ВІА №980317 від 22.04.2015 року, виданої приватним підприємством «АВТОВИР» (код ЄДРПОУ 39527139), та договору купівлі-продажу згідно довідки - рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), за ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565, юридична адреса: м.Дрогобич, вул.Федьковича, 7/1).

Поділити майно, набуте ОСОБА_2, за час шлюбу з ОСОБА_3, наступним чином:

припинити за ОСОБА_3 право власності на автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку та право власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку в автобусі марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 без його реального поділу і залишити зазначений транспортний засіб у їхній спільній частковій власності;

припинити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку та право власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку в автомобілі «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 без його реального поділу і залишити зазначений транспортний засіб у їхній спільній частковій власності.

Відповідач - позивач ОСОБА_3, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить суд розділити майно подружжя - визнати грошові кошти, у сумі 36 310,87 грн. (15 361,12 грн. + 20949,75 грн.), які знаходились на рахунку № НОМЕР_6 в період 12.09.2005 р. по 04.12.2006 р. та 20949.75 грн., та з 13.09.2006 р. по 14.07.2007 р., що було відкрито на ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» спільним майном подружжя.

Визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину грошових коштів у сумі 36 310,87 грн. : 2 = 18 155,43 грн. які знаходились на рахунку № НОМЕР_6, що було відкрито на ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль».

Стягнути з відповідачки на його користь 18 155, 43 грн.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, допитаний як свідок, пояснив, що 06 жовтня 1994 року позивач-відповідач ОСОБА_2 уклала шлюб з відповідачем-позивачем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вони зареєстрували у відділі РАЦС Бориславського міського управління юстиції (актовий запис №245 від 06.10.1994 року).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року у них з ОСОБА_3 народився перший син - ОСОБА_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 22.08.1995 року), а ІНФОРМАЦІЯ_5 року другий син - ОСОБА_8 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 15.08.2003 року).

З моменту одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_3 разом із її батьками: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і знаходились на їх утриманні. В 2000 році ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та сином ОСОБА_11 поселились в квартирі АДРЕСА_1, яка була одержана її матір'ю - ОСОБА_9 від Бориславського БЦБВО, а в 2005 році приватизована нею та усіма зареєстрованими членами сім»ї, в тому числі і ОСОБА_2 (свідоцтво про право власності на квартиру від 25.11.2005 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9490468 від 03.01.2006 року).

Відповідач ОСОБА_3 в зазначеній квартирі ніколи не був зареєстрований (будинкова книга на квартиру АДРЕСА_1), з 18.08.1995 року і по даний час він зареєстрований за місцем проживання своїх батьків - в квартирі АДРЕСА_2 (паспорт громадянина України на ім»я ОСОБА_3 серії НОМЕР_9, виданий Бориславським МВ ГУМВСУ у Львівській області 18.08.1998 року).

За час будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_4, прийняття його в експлуатацію, встановлення усіх лічильників, відключення від системи опалення, проведення поточних ремонтів в квартирі і т.п. усі пов'язані з цим матеріальні витрати несла виключно мати ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та батько - ОСОБА_10, що незаперечно підтверджується договорами-зобов'язаннями №1 від 30.09.1997 року, №2 від 10.10.1997 року, №1 від 29.10.1997 року, квитанцією до прихідного касового ордеру №228 від 11.11.1997 року, квитанціями від 12.09.2007 року, від 08.10.2007 року, від 05.11.2007 року №39, від 06.11.2007 року, робочим проектом відключення від системи опалення квартири АДРЕСА_1, актами від 22.06.1999 року, 19.03.2003 року, 22.10.2007 року, 05.11.2007 року.

Також, виключно за рахунок коштів матері та батька ОСОБА_2 був збудований гараж на території гаражного товариства «Фанта» по вулиці Шкільній в місті Бориславі, де саме на ім»я матері ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 16 м.2 (рішення виконкому Бориславської міської ради №300 від 18.08.1998 року). На даний час зазначений гараж в експлуатацію не зданий, право власності на нього не оформлено.

В той самий час, за рахунок їхніх /ОСОБА_2/ із ОСОБА_3 коштів, як подружжя, був побудований металічний гараж біля будинку АДРЕСА_5 де проживають батьки ОСОБА_3, право власності на який також не оформлено.

Джерелом доходів матері ОСОБА_2 - ОСОБА_9 була зарплата в Бориславській ЦБВО, пенсія, а також доходи від продажу продуктів домашнього господарства, яке вона вела по АДРЕСА_6 (вирощувала худобу, птицю, городовину, садовину і т.п.). Джерелом доходів батька ОСОБА_2 - ОСОБА_10 була заробітна плата в підрозділі НГВУ «Бориславнафтогаз» та з 1989 року - пенсія.

Сам ОСОБА_3, а також і ОСОБА_2 будь-якої участі у здійсненні покращень квартири АДРЕСА_1, придбанні меблів, посуди, побутової техніки та інших предметів домашнього вжитку, а також в будівництві зазначеного вище гаражу по вулиці Шкільній в місті Бориславі не приймали.

Усе вищевикладене в своїй сукупності являється спільною сумісною власністю її, ОСОБА_2, матері - ОСОБА_9 та уже покійного батька - ОСОБА_10, що повністю відповідає вимогам ст.57 СК України.

З лютого 2013 року ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, а з березня 2013 року спільного господарства з ОСОБА_2 не веде, що підтверджується рішенням Бориславського міського суду від 10.01.2014 року у цивільній справі №438/1458/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Так, судом було встановлено, що: «позивач ОСОБА_3 остаточно припинив подружні стосунки та ведення спільного господарства з відповідачем ОСОБА_2». Вказане рішення суду набрало законної сили, а отже у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України зазначена обставина щодо припинення сторонами з березня 2013 року ведення спільного господарства є встановленою і не підлягає додатковому доказуванню.

При цьому, за весь час спільного проживання з ОСОБА_3 вони усі зароблені гроші відкладали, щоб придбати транспортний засіб для перевезення пасажирів.

Так, ОСОБА_3 працював водієм вантажного автомобіля «КАМАЗ» в Бориславському ЕЛМЗ, потім працював в санаторії «Карпатські Зорі», а з 2005 року - був водієм маршрутного таксі.

В той самий час, ОСОБА_2 впродовж 2003-2005 років доглядала за ОСОБА_12 і одержувала гідну платню (еквівалентну 100 Євро в місяць), після чого до 2007 року працювала в Бориславському медучилищі, впродовж всього часу ОСОБА_2 матеріально допомагали батьки. Також на рахунку ОСОБА_2 в Бориславському відділенні АППБ «АВАЛЬ» знаходились її особисті кошти, які вона накопичила ще до одруження.

За рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_2 з ОСОБА_3 спочатку придбали 1/2 ідеальну частку мікроавтобуса «MERCEDEC» (фотографія від 26.10.2005 року), потім викупили увесь цей автомобіль.

В подальшому їм вдалось зібрати кошти та придбати автобус «Богдан», д.р.н. НОМЕР_11 (технічний паспорт ВСС 206329), а після його продажу - автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, вартістю на час придбання - 70 000 грн., власником якого за згодою подружжя був зареєстрований ОСОБА_3 Зазначені транспортні засоби весь час передавались в оренду ТЗОВ «Борислававтотранс», ПП «Дрогобич-Автотранс» і ними керував на маршрутах в якості водія ОСОБА_3 (договори оренди транспортного засобу від 06.11.2007 року та 27.12.2010 року).

В лютому 2013 року за рахунок спільних коштів подружжя вони придбали автомобіль «MERCEDEC VITO», д.р.н. НОМЕР_5, вартістю на час придбання - 40 000 грн., який за згодою подружжя був зареєстрований за ОСОБА_2 (висновок №141570 від 18.02.2013 року, заява №1371229 від 23.02.2013 року, поліс обов'язкового страхування №АЕ/1159983 від 07.02.2013 року).

Для придбання зазначеного майна в тому числі були використані накопичені ними кошти на банківському рахунку НОМЕР_12 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на загальну суму 36 310, 87 грн., які були зняті з рахунку в повному обсязі (виписка з рахунків долучена до матеріалів справи) в 2007 році, тобто на час ведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного господарства.

Отже, зазначені кошти були використані ними за взаємною згодою виключно в інтересах та на потреби їхньої сім»ї і подібні доводи відповідачем ОСОБА_3 не спростовані.

Відповідно до п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, з врахуванням наведених фактичних обставин справи та вимог закону (ст.57 СК України, ст.ст.60-74 СК України), предметом поділу могли бути лише транспортні засоби: автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VІТО», д.р.н. НОМЕР_5.

В той самий час, відповідно до ч.1, ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, яка відповідає змісту ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними або законом.

При цьому, на переконання ОСОБА_2, на даний час відсутні обставини, які б впливали на рівність поділу описаного вище майна між нею та відповідачем.

Так, рішенням Бориславського міського суду з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 800 грн. щомісячно, які вона реально одержую. Отже, ОСОБА_3 приймає участь в утриманні їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, ідеальна частка в описаному ОСОБА_2 вище майні, придбаному за рахунок спільних коштів подружжя, повинна складати ?.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно вимог ч.4, ч.5 ст.71 СК України, ч.2 ст.365 ЦК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми (що також виключається в даному конкретному випадку).

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в даному конкретному випадку, коли ОСОБА_2 не погоджується на виплату та одержання грошових компенсацій, ні вона, ні ОСОБА_3 не звернулись до суду з позовом з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, а неподільні речі - автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VITO», д.р.н. НОМЕР_5 не могли бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток.

А тому, суд мав визнати їхні ідеальні частки, як подружжя, в цьому майні (неподільні речі) - автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10. жовтого кольору. 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VITO». д.р.н. НОМЕР_5 без їх реального поділу і залишити зазначені транспортні засоби у їхній спільній частковій власності.

В той самий час, в судовому засіданні 04.09.2015 року відповідачем подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13, згідно якого на підставі довідки-рахунку серії ВІА №980317 від 15.04.2015 року, виданої ПП «АВТОВИР», ОСОБА_3 продано ПП «Галич-Авто» (код ЭДРПОУ 32216565) 1/20 частину автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, номер шасі НОМЕР_1.

При цьому, із змісту згаданої довідки - рахунку вбачається, що відчуження 1/20 ідеальної частки спірного транспортного засобу було здійснено відповідачем ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2, як законного співвласника.

Таким чином, частка ОСОБА_3 у спільній сумісній власності - автобусі марки «БАЗ», модель А079.14 жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 зменшилась з 1/2 (10/20) до 09/20.

При цьому, 25.09.2015 року ВДВС Бориславського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Бориславського міського суду від 14.09.2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1. Проте, зазначена ухвала суду ВДВС Бориславського МУЮ не була своєчасно скерована в Центр ДАІ №4603 з обслуговування м.Дрогобич, м.Трускавець, м.Борислав та Дрогобицького району (82100 м.Дрогобич, вул.Трускавецька, 64).

Скориставшись цим, відповідач ОСОБА_3, з метою укриття майна від розподілу з ОСОБА_2, достовірно знаючи про винесення ухвали суду про забезпечення позову, на підставі договору купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), без відома ОСОБА_2 і усного та письмового дозволу відчужив 19/20 ідеальних часток зазначеного автобуса співвласнику - ПП «Галич-Авто» (код ЭДРПОУ 32216565), із яких 10/20 ідеальних часток належить ОСОБА_2, як члену колишнього подружжя.

Таким чином, ПП «Галич-Авто», службові особи якого достовірно знали про наявність спору (07.09.2015 року ПП «Галич-Авто» залучено до справи), з моменту здійснення 21.10.2015 року державної реєстрації незаконно став власником всього автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_15, якому присвоєно новий д.р.н. НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14, видане Центром ДАІ №4603 21.10.2015 року).

Викладене ОСОБА_2 стало відомо із заяви про зменшення позовних вимог, поданої ОСОБА_3 в судовому засіданні 26.10.2015 року.

У відповідності до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Так, ст.369 ЦК України передбачається, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Такі ж норми містяться і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ №20/5 від 03.03.2004 року.

Далі представник позивача-відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 пояснив, що предметом поділу майна може бути тільки майно, яке залишилось на час припинення подружніх відносин.

Відповідачем - позивачем ОСОБА_3 не доведено, що кошти, які знаходились на банківських рахунках та зняті з рахунків, були використані всупереч інтересам сім»ї.

Позов ОСОБА_2 просить задоволити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3, допитаний як свідок, пояснив, що він з відповідачкою з 06 жовтня 1994 року знаходився у шлюбі, який рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 січня 2014 року було між ними розірвано, судова справа 438/1458/13.

Ними під час подружнього життя було накопичено грошові кошти у сумі 15 361,12 грн. за період 12.09.2005 р. по 04.12.2006 р. та 20949,75 грн., за період 13.09.2006 р. по 14.07.2007 р., що знаходились на рахунку № НОМЕР_6, що відкрито на ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». У сумі зняті з банківських рахунків кошти складають 36 310,87 грн. Куди витратила ОСОБА_2 ці кошти йому не відомо. Про те, що нею було відкрито депозитні банківські рахунки йому також не було відомо, бувша дружина його про це до відома не ставила. Тільки під час судового розгляду справи він про ці кошти довідався коли за ухвалою суду було витребувано з банку інформацію про наявність депозитних рахунків та рух грошових коштів по них. На момент його звернення до суду з позовом про розірвання між ними шлюбу ОСОБА_2 рахунок був закрито. Він також претендує на 1\2 частку грошових коштів що було на банківських рахунках ОСОБА_2, а саме на 18 155,43 грн.

Спірні грошові кошти відповідачкою накопичено за рахунок їхніх спільних сімейних доходів. Крім того, ним у період 2010 - 2013 р.р. відповідачці було передано для зберігання грошові кошти у сумі 7500 дол. Витрати цих коштів ними не здійснювались.

Заявлений до нього позов за останніми позовними вимогами він визнає частково в частині позовних вимог позивачки про припинення за позивачкою, ОСОБА_2, право власності на автомобіль марки «Mercedec-Benz Vito 110 CDI» фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 та визнання за позивачкою право власності на 1\2 ідеальну частку та за ним право власності на 1\2 ідеальну частку в автомобілі Mercedec-BenzVito 110 CDI» фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 без його реального розподілу і залишення зазначеного транспортний засобу у їхній спільній частковій власності.

Позовні вимоги позивачки в частині визнання автобусу марки «БАЗ» модель А079.14 д.р.н. НОМЕР_17 жовтого кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставні з наступних міркувань:

Згідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України статус спільної сумісної власності подружжя визначається по двох критеріях: 1) час придбання майна; 2) грошові кошти за які це майно було придбано (джерело придбання). Норма ст.60 СК вважається застосованою вірно, якщо придбане майно відповідає цим факторам. В разі придбання майна хоча у час шлюбу, та за особові кошти одного з подружжя, це майно не може вважатись об'єктом спільної сумісної власністю подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на чиї особові кошти воно придбано. Тому сам по собі факт придбання спірного майна під час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

За позовом, позивачка свої позовні вимоги, у цій частині позову, обґрунтовує виключно часом придбання спірного автобуса - під час шлюбу, а джерело коштів, за які він був придбаний, не вказує. З урахуванням пояснень, позивачка як у судовому засіданні так і у позові стверджує за спільні кошти було здійснено будівництво незареєстрованого гаражу та металічного гаражу.

У 2002 році ним було придбано автомобіль мікроавтобус «Мерседес» спочатку 1/2 його частка - вартістю 2500 ам.дол. Цей автобус було придбано за його особисті кошти, які він отримав як належну йому 1/4 частку від квартири АДРЕСА_7, та допомогли його батьки у сумі 500 ам.дол. Власниками цієї квартири були його батьки, він та його брат. Квартира за договором купівлі-продажу від 29.05.1998 року була продана за 16 000 грн. що відповідало 8 000 ам.дол. Кошти від продажу квартири ними, батьками та ним, було конвертовано у валюту по курсу 2,04 грн. за 1 ам.дол. Ці кошти знаходились на зберіганні у його батьків до моменту коли виникла в них потреба. У 2004 році ним було викуплено другу половину вказаного автобусу «Мерседес». На цю половину кошти надала йому мама, ОСОБА_13 добавила з власних грошей у сумі 2 500 ам.дол. У подальшому ним цей автобус у 2007 році було продано за 7500 ам.дол. (кошти від його реалізації він витратив на купівлю у 2007 році автобус марки Богдан за суму 8 000 ам.дол., який через деякий час у 2010 також було продано за 8 000 ам.дол. і придбано на ці кошти спірний автобус марки Еталон. Він коштував трохи дорожче - 10 000 ам.дол., а тому решту коштів - 2000 ам.дол. йому також надали його батьки - його тато ОСОБА_14 Транспортні засоби купувались за валюту.

Спільних коштів у будь якій сумі на купівлю спірного автобусу не було витрачено. На спільні кошти ними у 2012 році було придбано автомобіль марки «Mercedec-Benz Vito 110 CDI» фургон малотоннажний-В за 40 000 грн. що було еквівалентно 5 000 ам.дол.

Вважаючи спірний автобус своєю особистою власністю у подальшому, по розірванні між ним та ОСОБА_2 шлюбу частка автобусу була відчужена на користь ПП «Галич-Авто» м.Дрогобича Львівської області. З урахуванням викладено він вважає, що також не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 в частині скасувати державної реєстрації транспортного засобу автобуса марки «БАЗ» модель А079.14 д.р.н. НОМЕР_16, оскільки вона здійснена без порушення діючого законодавства.

А тому він вважає, що позов позивачки, в частині її позовних вимог по спірному автобусі задоволенню не підлягає також з наступних підстав:

Згідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачка посилається у своєму позові на ту обставину, що вона разом з ним та їхніми дітьми проживали у АДРЕСА_1, разом з її батьками, яка була приватизована усіма особами що були в ній зареєстровані, у тому числі і нею. За останнім позовом, як і за попередніми, позивачка стверджує, що по даній квартирі було здійснено відповідні ремонтно-будівельні роботи - встановлення лічильників, відключення системи внутрішньо будинкового опалення, проведення будівельних робіт та інших. Усі будівельні ремонтні роботи було здійснено виключно за рахунок коштів що належали її батькам, матері ОСОБА_9 та батькові ОСОБА_10 Отже подружжя ОСОБА_2 у витратах по цих роботах участі не приймало. У той же час під час судового розгляду даної цивільної справи 23.02.2016 року її представник ОСОБА_6 стверджував, що грошові кошти, які знаходились на банківських рахунках позивачки та які нею було знято у подальшому було витрачено нею саме на ці витрати.

На його думку є не доведеним також ствердження позивачки, про те, що саме за кошти її матері та батька було збудовано гараж на території гаражного кооперативу «Фанта» по вул.Шкільній в м.Бориславі, а також за рахунок спільних коштів подружжя було побудовано металічний гараж біля будинку АДРЕСА_8 - не представлено доказів визначених законом на нерухоме майно - про право власності. До речі цей гараж не є предметом спору.

Викладене вище, на його думку є достатнім підтвердженням того, що грошові кошти з банківського рахунку позивачки нею було використано не в інтересах сім'ї. Позивачкою також у суді та в матеріалах справи не надано підтверджень того, що ці грошові кошти є її особистими і були нею набуті до їхнього шлюбу, тобто до 06 жовтня 1994 року у сумі 36 310,87 грн. Грошові кошти було покладено на банківські рахунки, які було відкрито в період 12.09.2007р. - 04.12.2006 р. та 3.09.2006 р. - 14.07.2007 р.

Ними дійсно було придбано автомобіль - марки «Mercedec-Benz Vito 110 CDI» фургон малотоннажний-В. Будь-яких грошових коштів, з тих що позивачка тримала на банківських рахунках, для купівлі транспортного засобу нею не надавалось, як і для наступних. У обґрунтування своїх позовних вимог позивачка не наводить підстав про те, що спірні грошові кошти нею витрачались на купівлю спірних автомобілів. Отже ці кошти знаходились у її розпорядженні.

Його позов просить задоволити.

Позов позивача ОСОБА_2 визнав частково - в частині поділу майна, набутого між ними за час шлюбу - припинити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку та право власності його, ОСОБА_3, на 1/2 ідеальну частку в автомобілі «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 без його реального поділу і залишити зазначений транспортний засіб у їхній спільній частковій власності.

В решті позову ОСОБА_2 просить відмовити.

Представник відповідача ПП «Галич - Авто» ОСОБА_15, допитана, як свідок, пояснила, що 22.04.2015 року ОСОБА_3 переписав на ПП «Галич-Авто» 1/20 свого автобуса марки «БАЗ».

ОСОБА_3 домовився з директором про капітальний ремонт свого автобуса марки «БАЗ» та позичив у директора гроші на капітальний ремонт цього автобуса. Оскільки ОСОБА_3 сказав, що не зможе вчасно повернути гроші за капітальний ремонт автобуса, тому запропонував переписати решту 19/20 свого автобуса на ПП «Галич-Авто», що і було зроблено 13.10.2015 року.

В позові ОСОБА_2 просить відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача-відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6, пояснення відповідача-позивача ОСОБА_3, пояснення представника відповідача ПП «Галич-Авто» ОСОБА_15, допитаних, як свідків, вислухавши показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, з»ясувавши обставини справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із слідуючих підстав.

С У Д О М В С ТА Н О В Л Е Н О, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 06 жовтня 1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від спільного подружнього життя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народила сина ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року народила сина ОСОБА_16, на утримання якого рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 жовтня 2014 року стягнуто аліменти із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в сумі 800 грн. щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 07 серпня 2014 року до досягнення сином повноліття.

З березня 2013 року ОСОБА_3 остаточно припинив подружні стосунки та ведення спільного господарства з ОСОБА_2 та рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, що стверджено цивільними справами №438/1458/13-ц та №438/1135/14-ц Бориславського міського суду Львівської області.

За час спільного подружнього життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів подружжя придбали спочатку 1/2 ідеальну частку мікроавтобуса «MERCEDEC», потім викупили увесь цей автомобіль.

В подальшому їм вдалось зібрати кошти та придбати автобус «Богдан», д.р.н. НОМЕР_11 (технічний паспорт ВСС 206329), а після його продажу - автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, вартістю на час придбання - 70 000 грн., власником якого за згодою подружжя був зареєстрований ОСОБА_3 Зазначені транспортні засоби весь час передавались в оренду ТЗОВ «Борислававтотранс», ПП «Дрогобич-Автотранс» і ними керував на маршрутах в якості водія ОСОБА_3, що стверджено світлокопіями договорів оренди транспортного засобу від 06.11.2007 року та 27.12.2010 року.

В лютому 2013 року за рахунок спільних коштів подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали автомобіль «MERCEDEC VITO 110», д.р.н. НОМЕР_5, вартістю на час придбання - 40 000 грн., який за згодою подружжя був зареєстрований за ОСОБА_2, що підтверджено висновком №141570 від 18.02.2013 року, заявою №1371229 від 23.02.2013 року, полісом обов'язкового страхування №АЕ/1159983 від 07.02.2013 року.

Для придбання зазначеного майна в тому числі були використані накопичені ними кошти на банківському рахунку НОМЕР_12 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на загальну суму 36 310, 87 грн., які були зняті з рахунку в повному обсязі в 2007 році, тобто на час ведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного господарства, що підтверджено випискою з рахунку. Отже, зазначені кошти були використані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за взаємною згодою виключно в інтересах та на потреби їхньої сім»ї.

Відповідно до п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, з врахуванням наведених фактичних обставин справи та вимог закону (ст.57 СК України, ст.ст.60-74 СК України), предметом поділу можуть бути лише транспортні засоби: автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VІТО 110», д.р.н. НОМЕР_5.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, яка відповідає змісту ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними або законом.

Таким чином, ідеальна частка ОСОБА_2 в майні, придбаному за рахунок спільних коштів подружжя, повинна складати ?.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно вимог ч.4, ч.5 ст.71 СК України, ч.2 ст.365 ЦК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в даному конкретному випадку, коли ОСОБА_2 не погоджується на виплату та одержання грошових компенсацій, ні вона, ні ОСОБА_3 не звернулись до суду з позовом з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, а неподільні речі - автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VITO», д.р.н. НОМЕР_5 не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток.

А тому, їхні ідеальні частки, як подружжя, в цьому майні (неподільні речі) є по ?: автобус марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_10. жовтого кольору. 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль «MERCEDEC VITO». д.р.н. НОМЕР_5 без їх реального поділу та підлягають залишенню зазначені транспортні засоби у їхній спільній частковій власності.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13, згідно якого на підставі довідки-рахунку серії ВІА №980317 від 22.04.2015 року, виданої ПП «АВТОВИР», ОСОБА_3 продано ПП «Галич-Авто» (код ЭДРПОУ 32216565) 1/20 частину автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, номер шасі НОМЕР_1.

Відчуження 1/20 ідеальної частки спірного транспортного засобу було здійснено відповідачем ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_2, як законного співвласника.

Таким чином, частка ОСОБА_3 у спільній сумісній власності - автобусі марки «БАЗ», модель А079.14 жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 зменшилась з 1/2 (10/20) до 09/20.

При цьому, 25.09.2015 року ВДВС Бориславського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Бориславського міського суду від 14.09.2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1. Проте, зазначена ухвала суду ВДВС Бориславського МУЮ не була своєчасно скерована в Центр ДАІ №4603 з обслуговування м.Дрогобич, м.Трускавець, м.Борислав та Дрогобицького району (82100 м.Дрогобич, вул.Трускавецька, 64).

Скориставшись цим, відповідач ОСОБА_3, з метою укриття майна від розподілу з ОСОБА_2, достовірно знаючи про винесення ухвали суду про забезпечення позову, на підставі договору купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), без відома ОСОБА_2 і усного та письмового дозволу відчужив 19/20 ідеальних часток зазначеного автобуса співвласнику - ПП «Галич-Авто» (код ЭДРПОУ 32216565), із яких 10/20 ідеальних часток належать ОСОБА_2, як члену колишнього подружжя. Таким чином, ПП «Галич-Авто», службові особи якого достовірно знали про наявність спору (07.09.2015 року ПП «Галич-Авто» залучено до справи), з моменту здійснення 22.10.2015 року державної реєстрації став власником всього автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_15, якому присвоєно новий д.р.н. НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14, видане Центром ДАІ №4603 22.10.2015 року).

У відповідності до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Так, ст.369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

При встановлених у судовому засіданні обставинах, позов позивача ОСОБА_2 підлягає до задоволення в повному обсязі, а позов ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.

При цьому суд не бере до уваги, як докази, щоб відмовити в позові позивачу-відповідачу ОСОБА_2 предметом якого є і автобус марки «БАЗ», та задоволити позов відповідача-позивача ОСОБА_3, пояснення відповідача-позивача ОСОБА_3, допитаного як свідка, про те, що куди витратила ОСОБА_2 кошти на загальну суму 36 310, 87 грн., які були зняті з рахунку в повному обсязі в 2007 році, тобто на час ведення ними спільного господарства, йому не відомо;

що грошові кошти з банківського рахунку позивачки нею було використано не в інтересах сім'ї;

що ним у період 2010 - 2013 р.р. ОСОБА_2 було передано для зберігання грошові кошти у сумі 7500 ам.дол. і витрати цих коштів ними не здійснювались;

що у 2002 році ним було придбано автомобіль мікроавтобус «Мерседес» спочатку 1/2 його частка - вартістю 2500 ам.дол. Цей автобус було придбано за його особисті кошти, які він отримав як належну йому 1/4 частку від квартири АДРЕСА_9 та допомогли його батьки у сумі 500 ам.дол. Власниками цієї квартири були його батьки, він та його брат. Квартира за договором купівлі-продажу від 29.05.1998 року була продана за 16 000 грн. що відповідало 8 000 ам.дол. Кошти від продажу квартири ними, батьками та ним, було конвертовано у валюту по курсу 2,04 грн. за 1 ам.дол. Ці кошти знаходились на зберіганні у його батьків до моменту коли виникла в них потреба. У 2004 році ним було викуплено другу половину вказаного автобусу «Мерседес». На цю половину кошти надала йому мама, ОСОБА_13 добавила з власних грошей у сумі 2 500 ам.дол. У подальшому ним цей автобус у 2007 році було продано за 7500 ам.дол. (кошти від його реалізації він витратив на купівлю у 2007 році автобус марки Богдан за суму 8 000 ам.дол., який через деякий час у 2010 також було продано за 8 000 ам.дол. і придбано на ці кошти спірний автобус. Він коштував трохи дорожче - 10 000 ам.дол., а тому решту коштів - 2000 ам.дол. йому також надали його батьки - його тато ОСОБА_14 Транспортні засоби купувались за валюту.

Спільних коштів у будь якій сумі на купівлю спірного автобусу не було витрачено.

Показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що їх син ОСОБА_3 сам частково за свої кошти купив спочатку півбуса «Мерседес», решту грошей додавали вони, другу частину буса вони допомогли також грошима купити сину ОСОБА_3

Далі син бус продав і купив автобус, пізніше купив спірний автобус, гроші на покупку якого додавали вони.

Пояснення представника ПП «Галич-Авто» ОСОБА_15, допитаної як свідка, про те, що 22.04.2015 року ОСОБА_3 переписав на ПП «Галич-Авто» 1/20 свого автобуса марки «БАЗ».

ОСОБА_3 домовився з директором про капітальний ремонт свого автобуса марки «БАЗ» та позичив у директора гроші на капітальний ремонт цього автобуса. Оскільки ОСОБА_3 сказав, що не зможе вчасно повернути гроші за капітальний ремонт автобуса, тому запропонував переписати решту 19/20 свого автобуса на ПП «Галич-Авто», що і було зроблено 13.10.2015 року, оскільки показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, пояснення відповідача-позивача ОСОБА_3, пояснення представника відповідача ПП «Галич-Авто» ОСОБА_15, допитаних як свідків, в цій частині є голослівними та не підтверджені належними і допустимими доказами, спростовуються показаннями представника позивача-відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, допитаного як свідка, банківським рахунком НОМЕР_12 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на загальну суму 36 310, 87 грн.

Крім того, відповідачем - позивачем ОСОБА_3 не доведено, що кошти в сумі 36 310, 87 грн., які знаходились на банківському рахунку НОМЕР_12 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та зняті з рахунку за час ведення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільного господарства, були використані всупереч інтересам сім»ї, тому

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, ч.3 ст.209 ЦПК України, ч.ч.1,3 ст.368, ст.369, ч.2 ст.372 ЦК України, ст.ст.60, 65, ч.1 ст.68, ст.70, ч.ч.1,4,5 ст.71, ст.72 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задоволити

Визнати автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ВІА №980317 від 22.04.2015 року, виданої приватним підприємством «АВТОВИР» (код ЄДРПОУ 39527139), про відчуження 1/20 ідеальної частки автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3, як відчужувачем, з однієї сторони, та ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565), як набувачем, з іншої сторони.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу згідно довідки-рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), про відчуження 19/20 ідеальних часток автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3, як відчужувачем, з однієї сторони, та ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565), як набувачем, з іншої сторони, після державної реєстрації якого даному транспортному засобу присвоєно д.р.н. НОМЕР_3.

Скасувати державну реєстрацію транспортного засобу - автобуса марки «БАЗ», модель А079.14, д.р.н. НОМЕР_3, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, здійснену на підставі договору купівлі-продажу згідно довідки - рахунку серії ВІА №980317 від 22.04.2015 року, виданої приватним підприємством «АВТОВИР» (код ЄДРПОУ 39527139), та договору купівлі-продажу згідно довідки - рахунку серії ААЕ №315836 від 13.10.2015 року, виданої фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний НОМЕР_2), за ПП «Галич-Авто» (код ЄДРПОУ 32216565, юридична адреса: м.Дрогобич, вул.Федьковича, 7/1).

Поділити майно, набуте ОСОБА_2, за час шлюбу з ОСОБА_3, наступним чином:

припинити за ОСОБА_3 право власності на автобус марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку та право власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку в автобусі марки «БАЗ», модель А079.14, жовтого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 без його реального поділу і залишити зазначений транспортний засіб у їхній спільній частковій власності;

припинити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 та визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку та право власності ОСОБА_3 на 1/2 ідеальну частку в автомобілі «MERCEDEC-BENZ VITO 110 CDI», фургон малотоннажний-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_4, 2002 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5 без його реального поділу і залишити зазначений транспортний засіб у їхній спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_3 та ПП «Галич-Авто» на користь ОСОБА_2 по 1480 грн. 11 коп. з кожного сплаченого судового збору.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - визнати грошові кошти, у сумі 36 310,87 грн. (15 361,12 грн. + 20949,75 грн.), які знаходились на рахунку НОМЕР_12 в період 12.09.2005 р. по 04.12.2006 р. та 20949,75 грн., та з 13.09.2006р. по 14.07.2007р., що було відкрито на ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» спільним майном подружжя.

Визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на 1\2 частину грошових коштів у сумі 36 310,87 грн. : 2 = 18 155,43 грн. які знаходились на рахунку № НОМЕР_6, що було відкрито на ОСОБА_2 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». Стягнути з відповідачки на його користь 18 155, 43 грн. - в і д м о в и т и.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: