Рішення

від 12.12.2016 по справі 904/8909/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.16р. Справа № 904/8909/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (м. Київ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ОСОБА_2" (м. Дніпро)

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 220805-О від 22.08.2005 у загальному розмірі 2 826 606 грн. 31 коп. та 268 158, 85 доларів США (еквівалент складає 6 944 867 грн. 46 коп.)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 701 від 28.12.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ОСОБА_2" (далі - відповідач-2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (далі - відповідач-3) про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафту № 220805-О від 22.08.2005 у загальному розмірі 2 826 606 грн. 31 коп. та 268 158, 85 доларів США (еквівалент складає 6 944 867 грн. 46 коп.).

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 умов договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафту № 220805-О від 22.08.2005 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, а відповідачем-2 - договору поруки № 211209-П від 21.12.2009 та відповідачем-3 - договору поруки № 301213-П від 30.12.2013, відповідно до умов яких відповідачі-2,3 зобов'язалися солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх обов'язків по кредитному договору.

Ухвалою суду від 10.10.2016 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" було повернуто без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 по справі № 904/8909/16 було скасовано та матеріали справи № 904/8909/16 направлено на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2016, розгляд справи призначено судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 порушено провадження у справі № 904/8909/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2016.

Від позивача надійшла заява (вх.суду 76252/16 від 12.12.2016), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, виписки по рахункам відповідача-1.

У судове засідання 12.12.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2,3 у судове засідання 12.12.2016 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 53, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача-1 (а.с.151 том 1).

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-2 є: 49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 121, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача-2 (а.с.152 том 1).

На підтвердження адреси відповідача-3 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-2 є: 49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 116, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача-3 (а.с.153 том 1).

При цьому, конверти з ухвалами суду як першої так і апеляційної інстанції від 28.11.2016 та від 28.10.2016 не були повернуті за зворотною адресою, не повернулися також і поштові повідомлення про їх отримання відповідачами-1,2,3.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень , який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідачів-1,2,3 про час та місце розгляду справи, а саме: юридичні адреси, на які надсилалась кореспонденція суду, підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; судом було здійснено відстеження поштових відправлень суду на адресу відповідачів-1,2,3, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 270 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Дніпру від 29.11.2016, які долучені до матеріалів справи. При цьому, відповідно до вказаних документів поштові відправлення з ухвалами суду від 28.11.2016 також не були вручені відповідачам-1,2,3.

Суд наголошує на тому, що, зокрема, ухвала суду від 28.11.2016 була надіслана відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідачів-1,2,3 за їх юридичними адресами, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачами відбулося саме з їх вини. Відповідачі-1,2,3, у разі незнаходження за їх юридичними адресами, повинні були докласти зусиль про отримання поштових відправлень за ціїми адресами. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачами у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Крім того, суд враховує, що позовна заява позивача надійшла до господарського суду 07.10.2016. При цьому, під час розгляду як апеляційним так і господарським судом справи судами здійснювалось належне повідомлення відповідачів-1,2,3 про час та місце розгляду даної справи, однак жодна з ухвал не була отримана відповідачами з причин, що не залежали від суду та внаслідок недобросовісної поведінки самих відповідачів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2,3 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду від 28.11.2016 була надіслана на адреси відповідачів, які підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців завчасно, та не отримані відповідачами внаслідок їх недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідачі-1,2,3 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .

Представником позивача у судовому засіданні 12.12.2016 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування. Так, представник позивача повідомив, що станом на теперішній час заборгованість відповідача-1 перед позивачем не змінилися, будь-яких погашень відповідачі-1,2,3 не здійснювали.

Крім того, представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що інфляційні процеси в економіці держави негативним чином відображаються на його фінансовому стані, а затягування моменту прийняття рішення, з урахуванням вказаних обставин, порушує його права, оскільки у даній справі заявлений до стягнення лише основний борг. Крім того, у судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі, а дії відповідачів-1,2,3 свідчать про затягування процесу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідачі протягом тривалого часу не погасили існуючу заборгованість, що в свою чергу, призводить до подальшого порушення прав позивача.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 22.08.2005 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ОСОБА_1 Дніпро", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр" (далі - позичальник, відповідач-1) було укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафту № 220805-О (далі - кредитний договір, а.с.39-43 том 1), відповідно до умов якого банк, починаючи з 22.08.2005 надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафту для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 1 500 000 грн. 00 коп. (пункт 1.1. кредитного договору).

Так, в процесі виконання вказаного кредитного договору його умови неодноразово змінювалися сторонами, про що укладалися договори, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 44-76 том 1).

Так, останньою додатковою угодою - договором № 140612 про зміну кредитного договору № 220805-КЛМ від 22.08.2005 сторони досягли згоди викласти кредитний договір № 220805-КЛМ від 22.08.2005 в новій редакції, зокрема пункт 1.1. в такій: банк, на умовах договору, відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України (гривні) та в іноземній валюті (долари США) з лімітом кредитування у сумі 5 450 000 грн. 00 коп. Позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 15.06.2013 та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених договором (а.с.77-83 том 1).

У пунктах 9.1. та 9.2. кредитного договору (з урахуванням їх подальших змін) сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в пункті 1.1. договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 22.08.2005 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання пункту 1.1. кредитного договору відкрив відповідачу-1 відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в національній валюті України та в іноземній валюті - доларах США та перераховував відповідачу-1 кредитні кошти в гривні та доларах США, що підтверджується меморіальними ордерами, які долучені до матеріалів справи, а саме:

- меморіальним ордером № К/41750 від 23.02.2011 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 3 320 000 грн. 00 коп. (а.с.37 том 1);

- меморіальним ордером № К/41751 від 23.02.2011 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 268 158,85 доларів США (а.с.38 том 1).

При цьому, в процесі виконання кредитного договору сторонами змінювалися терміни повернення вказаного кредиту, в останній раз у договір № 140612 про зміну кредитного договору № 220805-КЛМ від 22.08.2005 банк та позичальник склали та затвердили графік зниження ліміту кредитування в сумі 5 450 000 грн. 00 коп., до кредитного договору № 220805-КЛМ від 22.08.2005, а саме:

- з 26.01.2014 - 5 390 000 грн. 00 коп.;

- з 26.02.2014 - 5 330 000 грн. 00 коп.;

- з 26.03.2014 - 5 270 000 грн. 00 коп.;

- з 26.04.2014 - 5 210 000 грн. 00 коп.;

- з 26.05.2014 - 5 150 000 грн. 00 коп.;

- з 26.06.2014 - 5 090 000 грн. 00 коп.;

- з 26.07.2014 - 5 030 000 грн. 00 коп.;

- з 26.08.2014 - 4 970 000 грн. 00 коп.;

- з 26.09.2014 - 4 910 000 грн. 00 коп.;

- з 26.10.2014 - 4 850 000 грн. 00 коп.;

- з 26.11.2014 - 4 790 000 грн. 00 коп.;

- з 26.12.2014 - 0,00, всього - 5 450 000 грн. 00 коп. (а.с.87-88 том 1).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, у терміни, погоджені сторонами у договорі (з урахуванням усіх змін), отримані кредити відповідачем-1 у повному обсязі повернуті не були.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-1 було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитом, отриманим у гривні в загальній сумі 493 393 грн. 69 коп., наступним чином:

- 30.05.2013 в сумі 13 393 грн. 69 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.177 том 1);

- 30.05.2013 в сумі 120 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.177 том 1);

- 24.10.2013 в сумі 120 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.178 том 1);

- 07.11.2013 в сумі 120 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.207 том 1);

- 27.01.2014 в сумі 60 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.179 том 1);

- 26.02.2014 в сумі 60 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 (а.с.180 том 1).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок по валютним рахункам відповідача-1, платежів на погашення тіла кредиту, отриманого в доларі США, відповідач-1 не здійснював .

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суд виходив також із наступного.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В свою чергу, відповідачем-1 зобов’язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- 2 826 606 грн. 31 коп.;

- 268 158, 85 доларів США.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідач-1 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідач-1 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Так, станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення відповідачем 2 826 606 грн. 31 коп. та 268 158, 85 доларів США заборгованості за кредитом.

При цьому, розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту станом на 05.10.2016 (а.с. 29-34 том 1), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 2 826 606 грн. 31 коп. та 268 158,85 доларів США заборгованості за кредитом суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Так, 21.12.2009 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр ОСОБА_2" (далі - поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр" (боржник) було укладено договір поруки № 211209-П (далі - договір поруки-1) (а.с.89-90 том 1), предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 220805-О від 22.08.2005, а саме:

- по поверненню кредитних коштів наданих в межах кредитної лінії в сумі 3 250 000 грн. 00 коп., наданих зі строком повернення отриманих кредитів до 15.03.2010, відповідно до пункту 1.1. кредитного договору;

- по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами у розмірі 26% річних, відповідно до пункту 1.3. кредитного договору;

- по сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами за ставкою, яка встановлена у розмірі 35% річних у разі прострочення повернення кредиту, відповідно до пункту 1.4.;

- по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій, відповідно до розділів 7.8. та 10 кредитного договору (пункт 1.1. договору пруки-1).

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору поруки-1 підставою для договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника, що встановлена кредитним договором. Поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки-1 поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно розділу 1 договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість боржника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги.

Умови вказаного договору в подальшому змінювалися сторонами.

Так, у договорі № 301213 про зміну договору поруки № 211209-П від 21.12.2009 сторони дійшли згоди викласти договір поруки в новій редакції, зокрема, вказали, що предметом договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником, а саме:

- по поверненню кредитів в сумі 5 450 000 грн. 00 коп. в строки встановлені графіком зниження ліміту кредитування (додаток № 1 до кредитного договору), але не пізніше 25.12.2014, відповідно до пунктів 1.1. та 1.7. кредитного договору, зі строком дії кредитного договору до 25.12.2014, відповідно до пункту 5.1. кредитного договору, а також по сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування кредитами у випадках передбачених пунктами 3.1.11, 3.1.12, 3.1.14. кредитного договору.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору поруки-1 (з урахуванням змін) підставою для договору є дійсна вимога кредитора до позичальника, що встановлена кредитним договором. Строк договору поруки - 10 років.

Згідно з пунктом 3.3. договору поруки-1 поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями позичальники перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання позичальником вказаних зобов'язань. Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і позичальник.

У пунктах 6.1. та 6.2. договору поурки-1 сторони визначили, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора і діє до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами. Всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі підписання уповноваженими на те представниками сторін. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в пункті 1.3.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу відповідача-2 було направлено письмову вимогу № 6/21-1694/1 від 16.03.2015 щодо сплати заборгованості за кредитним договором (а.с.105-106 том 1).

Однак, зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами відповідачем-2 не виконано.

Крім того, 30.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (далі - поручитель, відповідач-3) було укладено договір поруки № 301213-П (далі - договір поруки-2, а.с.102-104 том 1), предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі цього у майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником, а саме:

- до поверненню кредитів в сумі 5 450 000 грн. 00 коп. в строки встановлені графіком зниження ліміту кредитування (додаток № 1 до кредитного договору), але не пізніше 25 грудня 2014 року, відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. кредитного договору, зі строком дії кредитного договору до 25.12.2014, відповідно до пунктів 5.1. кредитного договору, а також по сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування кредитами у випадках передбачених пунктів 3.1.11, 3.1.12., 3.1.14. кредитного договору.

Відповідно до пунктів 1.3. та 3.3. договору поруки-2 строк договору поруки - 10 років. Поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов'язаннями позичальники перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання позичальником вказаних зобов'язань. Поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і позичальник.

У пунктах 6.1. та 6.2. договору поруки-2 сторони визначили, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора і діє до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами. Всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі підписання уповноваженими на те представниками сторін. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в пункті 1.3. договору.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу відповідача-3 було направлено письмову вимогу № 6/21-1694 від 16.03.2015 щодо сплати заборгованості за кредитним договором (а.с.107-108 том 1).

Однак, зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами відповідачем-3 не виконано.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-2 та відповідача-3 підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі судом також було враховано наступне.

Відповідно до пункту 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 192, частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість частково в іноземній валюті - доларах США.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів-1,2,3, які відповідають перед позивачем солідарно, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів-1,2,3 пропорційно вині кожного у виникненні спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 66, 67, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (49050, м.Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 53; ідентифікаційний код 30404186) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ОСОБА_2" (49050, м.Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 121; ідентифікаційний код 35737974) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м.Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) - 2 826 606 грн. 31 коп. заборгованості за кредитом, 268 158,85 доларів США заборгованості за кредитом.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (49050, м.Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 53; ідентифікаційний код 30404186) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 116; ідентифікаційний код 32130719) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) - 2 826 606 грн. 31 коп. заборгованості за кредитом, 268 158,85 доларів США заборгованості за кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 53; ідентифікаційний код 30404186) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 48 857 грн. 37 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ОСОБА_2" (49050, м.Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 121; ідентифікаційний код 35737974) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м.Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 48 857 грн. 37 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (49050, м. Дніпро, площа Академіка Стародубова, будинок 1, офіс 116; ідентифікаційний код 32130719) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 48 857 грн. 36 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_4