Рішення

від 22.11.2016 по справі 911/3933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" листопада 2016 р. Справа № 911/3933/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«КрокусВ» , м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Яготин,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Яготин,

про визнання недійсним рішення та визнання укладеною додаткової угоди.

Головуючий суддя О.В. Конюх;

Судді В.М. Бабкіна та П.В. Горбасенко

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_3 , уповноважений, довіреність від 10.10.2016 №17.;

ОСОБА_4 , уповноважена, довіреність від 10.10.2016 №17;

від відповідача: ОСОБА_5 , уповноважений, довіреність від 09.12.2015;

від третьої особи: ОСОБА_6 , уповноважений, довіреність від 21.03.2016 № 342;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус», м. Київ 31.08.2015 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 міської ради Київської області, в якому просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ «Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 та внесення змін до нього»

визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» право оренди земельної ділянки площею 242,89 га (112,19 га - рілля, 13,91 га - сіножаті, 10,14 га - пасовища, 78,94 га - під господарськими будівлями та дворами, 4,40 га - під шляхами, 23,20 га - ліси та лісовкриті площі, 0,11 га - землі комерційного призначення) в адмінмежах ОСОБА_1 міської ради, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 (зареєстрований в книзі записів від 29.07.2003 №24) пролонгованим на строк, визначений в договорі оренди, а саме по 17.06.2022.

Позов обґрунтований тим, що в 2001 році за договорами купівлі-продажу позивач придбав у Державного підприємства племптахозавод «Яготинський» нерухоме майно, розташоване в с. Червоне Заріччя Яготинського району без визначення долі земельної ділянки, на якій це майно розташовано. 17.06.2002 між ОСОБА_1 міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 242,89 га терміном до 17.06.2012 та строком на 10 років. 13.03.2012 позивач звернувся до відповідача з листом про продовження договору оренди на 49 років. За результатами розгляду даного звернення було прийняте оскаржуване рішення від 10.05.2012 №989-22-VІ, яким вирішено продовжити строк договору оренди на 1 рік з одночасним покладенням на позивача обов'язку проведення державної реєстрації земельної ділянки у встановленому законодавством порядку. Додаткова угода до договору оренди відповідно до вказаного рішення укладена не була, державна реєстрація змін до договору оренди не проводилась. Позивач твердить, що орендована земельна ділянка продовжувала знаходитись в користуванні позивача, за що позивач продовжував сплачувати орендну плату. Крім того, позивачем вживались заходи щодо розроблення в установленму законом порядку документації із землеустрою, однак, у зв'язку із значними змінами у земельному законодавстві вона не була розроблена. 08.05.2013 позивач повторно звернувся до ОСОБА_1 міської ради про продовження строку договору оренди, а також ним було завершено розробку технічної документації із землеустрою, а земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери.

Позивач твердить, що договір оренди вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах в порядку частини 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки на орендованій земельній ділянці знаходиться належне позивачу нерухоме майно, а відтак, згідно ст. 377 ЦК України до позивача перейшло право користування на землю від попереднього користувача. Земельна ділянка продовжує знаходитись у фактичному користуванні позивача, який продовжує сплачувати належну орендну плату, а відповідач протягом місяця з дня закінчення договору оренди (з 18.06.2012 по 18.07.2012) не заперечував проти використання земельної ділянки товариством «Крокус», у зв'язку з чим оскаржуване рішення прийняте з порушенням законних інтересів позивача та всупереч ст. 24, 30, 33 Закону України «Про оренду землі», тому, посилаючись на ст. 27 Закону України «Про оренду землі» та ст. 152 Земельного кодексу України просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від від 10.05.2012 №989-22-VІ, а також визнати своє право оренди земельної ділянки продовженим на строк, зазначений у договорі оренди (10 років), тобто до 17.06.2022.

Ухвалою від 01.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/3933/15, та призначено справу до розгляду.

01.10.2015 від відповідача - ОСОБА_1 міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в позові повністю. Заперечення мотивовані тим, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/4873/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» до ОСОБА_1 міської ради встановлено, що переважне право позивача на укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі) припинилося. Зазначеним рішенням, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015, позивачу відмовлено в позові про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.08.2014р. № 2783-5-V «Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради за №14 від 03.07.2002».

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Відповідач зазначає, що в період з 10.05.2012 до 17.07.2012 позивач не вчинив будь - яких дій, спрямованих на укладення та державну реєстрацію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди, а також не звертався зі скаргою до судових органів з питанням щодо наявного зволікання ОСОБА_1 міської ради в укладенні такої угоди.

Поряд із цим відповідач твердить, що позивач звертався до відповідача з листом від 13.03.2012 про продовження строку дії договору оренди землі на новий строк, однак, всупереч вимогам частини 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до вказаного листа також не було додано проект додаткової угоди. Приймаючи оскаржуване рішення, ОСОБА_1 міська рада як особа, що здійснює повноваження власника щодо спірної земельної ділянки, скористалася своїм правом, встановленим частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» змінювати умови договору, та не погодилася із запропонованим орендарем новим строком оренди - 49 років, визначивши строк оренди терміном на 1 рік.

Також відповідач твердить, що застосування ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України щодо ріллі, сіножатей, пасовищ, шляхів та лісовкритих площ, які є у складі орендованих земель, є неправомірним, оскільки на цих землях об'єкти нерухомого майна позивача не розташовуються.

15.10.2015 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ «Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 та внесення змін до нього» в частині пункту 1 щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 на один рік;

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус» та ОСОБА_1 міською радою 17.06.2002 (зареєстрованого 03.07.2002 за №14) в редакції, що наведена у заяві про зміну позовних вимог. Зокрема позивач пропонував розділ предмет договору доповнити абзацом наступного змісту: «Кадастрові номери земельних ділянок 3225510101:03:001:0006, 3225510100:04:003:0006; 3225510100:04:001:0031; 3225510100:04:003:0007; 3225510100:04:003:008; 3225510100:04:002:0008; 3225510100:04:001:0034; 3225510100:04:003:0005; 3225510100:01:001:0001; 3225510100:08:019:0106», а також пунктом 1 додаткової угоди пропонував зазначити про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 10 років.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2015, повний текст якого складено 20.10.2015, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано пункт 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 17.06.2002 в редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2. Так, судом встановлено, що згідно договорів оренди землі від 25.12.2014 ОСОБА_2 є орендарем земельних ділянок площею 68,6462 га кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 та площею 35,1956 га кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 для ведення фермерського господарства, які сформовані за рахунок орендованих позивачем земель за договором оренди від 17.06.2002.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 рішення господарського суду Київської області від 15.10.2015 у справі № 911/3933/15 залишено без змін. При цьому колегією апеляційного суду не прийнято клопотання відповідача про застосування у справі позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 та рішення господарського суду Київської області від 15.10.2015 скасовано з направленням справи № 911/3933/15 на новий розгляд. Постанова обґрунтована тим, що судами при прийнятті рішень не взято до уваги, що вирішуючи спір про визнання актів індивідуальної дії органів місцевого самоврядування суд має установити: чи прийнято Радою оскаржуване рішення з перевищенням її повноважень; чи суперечить зміст рішення законодавству; чи порушено рішенням права або законні інтереси особи, котра з ним не згодна. При цьому обов'язок доведення порушених прав і інтересів покладається саме на позивача. В свою чергу Рада має довести законність рішення. Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має суб'єкт таке право або інтерес та чи були вони порушені, або було необхідним їх правове визначення. При цьому вимагати усунення порушених прав на землю шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування можуть саме власники земельних ділянок або землекористувачі.

При цьому судами не установлено, у кого у користуванні перебувають спірні земельні ділянки і на яких із ділянок знаходиться нерухомість позивача.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому, частина 1 наведеної норми регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, частина 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У розумінні зазначених приписів для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець упродовж місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25.05.16 у справі №911/1707/15, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15, від 25.02.15 у справі №6-219цс14. Поряд з цим судами не установлено і те, чи повертались спірні землі, передані в користування на умовах договору від 17.06.02 за актом приймання - передачі після закінчення строку дії угоди у 2012 році.

Ухвалою від 02.08.2016 справа прийнята до провадження суддею Конюх О.В. Цією ж ухвалою суд відповідно до вказівок Вищого господарського суду України, які в порядку ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, та в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язав позивача визначитися з підставами позову (переважне право добросовісного землекористувача на укладення договору на новий строк (частини перша ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» ) або продовження користування земельною ділянкою після закінчення терміну оренди за відсутності заперечень від жодної із сторін (частина шоста ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» ); зобов'язав позивача зазначити, підтвердивши відповідними письмовими доказами та посиланнями на норми закону, яке саме право позивача та яким чином порушує оскаржуване рішення відповідача від 10.05.2012р. № 989-22-VІ, яким чином визнання недійсним вказаного рішення призведе до поновлення права позивача (та якого саме права); зобов'язав позивача подати станом на час розгляду справи витяги з Державного земельного кадастру та викопіювання з кадастрової карти щодо спірних земельних ділянок (всіх, загальною площею 242,89 га), які є предметом оренди за договором від 17.06.2002р.; докази направлення або вручення відповідачу додаткової угоди у запропонованій редакції; зобов'язав позивача та відповідача подати додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 19.07.2016р. та із додаванням відповідних письмових доказів, зі графічними матеріалами, зокрема (але не виключно) щодо наступного: 1) чи продовжує позивач користування орендованими за договором від 17.06.2002р. земельними ділянками, або відбулося повернення орендованих земельних ділянок орендодавцю із складенням відповідного акту після закінчення строку дії угоди у 2012 році, чи продовжує позивач сплачувати обумовлену договором орендну плату за землю, якими доказам и це підтверджується; 2) на яких саме земельних ділянках знаходиться нерухоме майно позивача, якими доказами це підтверджується; 3) у кого фактично у користуванні перебувають спірні земельні ділянки (всі, загальною площею 242,89 га), які є предметом оренди за договором оренди землі від 17.06.2002р., якими доказами це підтверджується; зобов'язав відповідача подати письмові докази (з додаванням графічних матеріалів та з посиланням на норми чинного законодавства) права розпорядження відповідача спірними земельними ділянками, які є предметом договору оренди землі від 17.06.2002р., укладеного з позивачем.

У зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду розгляд справи неодноразово відкладався.

17.08.2016 від відповідача ОСОБА_1 міської ради надійшла заява від 16.08.2016 №03-25/777 про застосування у справі позовної давності. Так, відповідач, посилаючись на частину восьму ст. 33 Закону України «Про оренду землі» твердить, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Відповідно до ст. 257 ЦК України у зобов'язальних відносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконано, а отже, позивач підписав позовну заяву (27.08.2015) та звернувся з позовом до суду після закінчення встановленого трирічного строку позовної давності.

Також від відповідача 05.09.2016 до суду надійшли додаткові письмові пояснення №03-25/832, згідно яких відповідач твердить, що повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі спірним договором оренди землі від 17.06.2012 передбачено не було, відповідно зазначений акт не складався, а факт користування відповідачем земельними ділянками, на яких розташоване належне йому нерухоме майно не свідчить про законність такого користування. Дві земельні ділянки із складу спірних земель, а саме площами 68,6462 га та 35,1956 га, на яких об'єкти нерухомості позивача відсутні, передані в оренду третій особі ОСОБА_2, щодо решти земельних ділянок площею 139,0482 ОСОБА_1 міською радою рішень про передачу у власність або в користування не приймалося. Пролонгація договору оренди на той самий строк на тих самих умовах не є можливою, оскільки фактично відбулася зміна цільового призначення, площ та меж орендованих земельних ділянок з присвоєнням їм у встановленому порядку кадастрових номерів, і різниця в площах, зазначених у договорі, складає 1,0233 га. Також не є можливим пролонгація договору на тих самих умовах і в частині орендної плати, оскільки договором від 17.06.2002 орендна плата була визначена в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, що суперечить ст. 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої розмір орендної плати не може бути меншим 3% нормативної грошової оцінки.

30.09.2016р. від позивача надійшла заява про збільшення та уточнення позовних вимог, у якій позивач, посилаючись на ст. 22 ГПК України змінює позовні вимоги та просить суд:

1) визнати рішення ОСОБА_1 міської ради Київської області від 10.05.2012р. № 989-22-VІ В«Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002р. №14 та внесення змін до ньогоВ» частково недійсним та скасувати в частині пункту 1 щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2002 року №14 на один рік;

2) визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ В«КрокусВ» від 17.06.2002р. (зареєстрований за №14 від 03.07.2002р.), поновленим з 18.06.2012р. на той самий строк на тих самих умовах;

3) визнати додаткову угоду від 18.06.2012р. до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ В«КрокусВ» 17.06.2002 (зареєстрованого за №14 від 03.07.2002) укладеною в редакції, наведеній позивачем у заяві, зокрема щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки на 10 років та залишення без змін всіх інших умов договору незмінними та обов'язковими для сторін.

Заява направлена учасникам провадження у справі, про що свідчать оригінали накладних кур'єрської служби.

04.10.2016 від позивача надійшли письмові пояснення з доданими до них письмовими доказами, зокрема копіями договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за якими позивач в 2001 році придбав у Державного підприємства племптахозавод «Яготинський» об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, копії технічних паспортів на будівлі тощо. В поясненнях позивач зазначає, що повернення орендованих земельних ділянок орендодавцю не відбулось, позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, переданою йому за договором оренди землі від 17.06.2002 та сплачувати орендну плату; в оренду позивачу була передана земельна ділянка площею 242,89 га, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, що також підтверджує факт продовження користування позивачем земельною ділянкою.

05.10.2016 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач твердить, що до правовідносин сторін слід застосовувати положення ст. 764 ЦК України та частин 6-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 12.03.2011). Позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду України згідно постанов від 25.02.2015 у справі № 6-219цс та від 09.09.2015 у справі №6-531цс15 твердить, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Позивач твердить, що продовжує користуватись наданою йому земельною ділянкою, належним чином виконуючи обов'язки орендаря, і матеріали справи доказів протилежного не містять, відповідач не виконав імперативного обов'язку повідомити орендаря про незгоду на поновлення договору оренди на той самий строк на тих самих умовах листом-повідомленням у місячний строк після закінчення договору оренди, а укладення додаткової угоди є обов'язком обох сторін, після спливу місячного строку після закінчення договору оренди настало порушення імперативного спільного обов'язку, яке є триваючим правопорушенням, відтак, строк позовної давності позивачем не порушено.

Ухвалою від 10.10.2016 призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою від 13.10.2016 справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: суддя Конюх О.В. - головуючий, судді А.Ю. Кошик та О.В. Щоткін; цією ж ухвалою колегія суддів прийняла до провадження заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог, яка надійшла 30.09.2016.

Так, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про В«доповненняВ» або В«уточненняВ» позовних вимог, або заявлення В«додатковихВ» позовних вимог і т.п., в тому числі законом не передбачено і можливості викладення позовної заяви в новій редакції. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування господарсько-процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Розглянувши заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог, врахувавши зміст поданого у справі позову, суд встановив, що зазначена заява є по суті заявою про зміну предмету позову. Оскільки позивач не змінив підстави поданого позову, належним чином направив учасникам провадження зазначену заяву, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Київської області від 07.11.2016р. здійснено автоматичну заміну у складі колегії суддів (протокол автоматичної заміни складу колегії суддів від 07.11.2016р.) судді Кошика А.Ю. та Щоткіна О.В. на суддів Бабкіну В.М. та Горбасенка П.В., відповідно ухвалою від 07.11.2016 справа прийнята до провадження колегією суддів у вищезазначеному складі.

В судове засідання 22.11.2016 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, які надали суду свої пояснення по суті позову. Представники позивача в усних поясненнях позов підтримали та просили суд його задовольнити. Представники відповідача та третьої особи просили суд в позові відмовити.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Крокус», позивач) до ОСОБА_1 міської ради Київської області, м. Яготин (далі по тексту - ОСОБА_1 міськрада, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Яготин (далі по тексту ОСОБА_2, третя особа), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2001 та 14.12.2001 між ТОВ В«КрокусВ» та державним сільськогосподарським підприємством племптахозавод В«ЯготинськийВ» було укладено ряд договорів купівлі-продажу відповідно до яких, позивач придбав у державного підприємства племптахзавод В«ЯготинськийВ» нерухоме майно, розташоване в с. Червоне Заріччя, Яготинського району Київської області по вул. Зарічанська та по вул. Робітнича, м. Яготин, Київська область. На підставі зазначених договорів ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації за ТОВ В«КрокусВ» зареєстровано право власності на зазначені об'єкти нерухомості.

Як вбачається з даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2016, юридичну особу Державне сільськогосподарське підприємство племптахозавод «Яготинський» припинено 31.07.2012 за судовим рішенням у зв'язку із визнанням банкрутом.

17.06.2002 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач згідно рішення №21-01-XXIV від 23.04.2002 передає, а позивач приймає у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах ОСОБА_1 міської ради Київської області.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 242,89 га (в тому числі ріллі - 112,19 га, сіножаті - 13,91 га, пасовища - 10,14 га, під господарськими будівлями і дворами - 78,94 га, шляхами - 4,40 га, ліси та лісовкриті площі - 23,20 га, землі комерційного призначення - 0,11 га) за рахунок земель ДППЗ В«ЯготинськийВ» (абз. 2 п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачено статутом позивача.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що договір укладається по 17.06.2012. По закінченні терміну договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, крім випадків визначених ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» , а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту позивача, відповідача, третіх осіб (абз. 3 п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3 договору права та обов'язки сторони набувають у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України В«Про оренду земліВ» , даного договору та іншого чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є, зокрема, закінчення його строку дії (абз. 2 п. 4 договору). У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, в якому він отримав її в оренду. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем без згоди або за згодою власника землі відшкодуванн не підлягають.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку (абз. 5 п. 4 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації згідно з діючим законодавством.

Даний договір посвідчено 17.06.2002 приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі правочинів за №3665 та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради Яготинського району Київської області за №14 від 03.07.2002.

23.07.2003 між сторонами укладено угоду про зміну умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 17.06.2002 за реєстровим номером 3665, якою сторони домовились внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 в частині сплати орендної плати. А саме встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі: 1рік - 3 ставки, 2 рік - 2 ставки, 3 рік - 5 ставок, наступні 7 років - 10 ставок земельного податку на поточни рахунок власника, щомісячно до 30 числа наступного місяця, інші умови вказаного договору залишилися незмінними та обов'язковими для сторін.

Позивач вважає порушеним своє право оренди землі, засноване на зазначеному договорі, оскільки, відповідно до частин шостої-девятої ст. 33 Закону України «Про оенду землі» вважає, що оскільки він 1) належним чином виконував умови договору оренди, 2) продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, на якій до того ж розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, після закінчення строку договору, тобто після 17.06.2012, 3) протягом місяця після закінчення строку договору оренди (з 18.06.2012 по 18.07.2012) не отримав письмових заперечень орендодавця щодо продовження користування земельною ділянкою то договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк на тих самих умовах, тобто до 17.06.2022. Оскільки укладення відповідної додаткової угоди у цьому випадку є спільним обов'язком обох сторін договору, він просить суд вважати її укладеною. Оскільки оскаржуване рішення ОСОБА_1 міськради від 10.05.2012 №989-22-VІ в частині пункту 1 - продовження дії договору на один рік - суперечить вищенаведеним посиланням, позивач просить суд визнати пункт 1 вказаного рішення недійсним.

Вказані твердження є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому, частина перша наведеної норми регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, частина шоста - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У розумінні зазначених приписів для застосування положень частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк ; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець упродовж місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди , а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25.05.16 у справі №911/1707/15, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15, від 25.02.15 у справі №6-219цс14.

На підставі викладеного суд звертає увагу сторін, що частини перша-п'ята ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (переважне право добросовісного орендаря на укладення договору на новий строк) та частини шоста-дев'ята цієї статті (поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах), регламентують різні за змістом та взаємовиключні відносини та одночасне їх застосування є некоректним.

У відповідності до пункту 2.2 договору позивач 14.03.2012 звернувся до відповідача з листом №11 від 13.03.2012 про продовження на 49 років договору оренди земельної ділянки площею 242,89 га (в тому числі ріллі - 112,19 га, сіножаті - 13,91 га, пасовища - 10,14 га, під господарськими будівлями і дворами - 78,94 га, шляхами - 4,40 га, ліси та лісовкриті площі - 23,20 га, землі комерційного призначення - 0,11 га), зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради Київської області за № 14 від 03.07.2002 року із змінами та доповненнями.

Тобто фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом добросовісного орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк , що регламентується частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції Закону від 07.07.2011), що виключає застосування до відносин сторін механізму, передбаченого частинами шостою-дев'ятою цієї статті .

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Пунктом 2.2 договору оренди землі, який був джерелом зобов'язальних відносин сторін і який в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, передбачено, що зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовження договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Тобто звернення позивача 14.03.2012 до відповідача з листом №11 від 13.03.2012 про про продовження на 49 років договору оренди відповідає умовам договору.

Разом із тим, відповідно до частини третьої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. До листа №11 від 13.03.2012 проект додаткової угоди доданий не був, що зокрема встановлено під час розгляду справи №911/4873/14, сторонами не заперечується і в порядку ст. 35 ГПК України не потребує додаткового доведення.

10.05.2012 ОСОБА_1 міською радою Київської області було прийнято рішення № 989-22-VI В«Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 та внесення змін до ньогоВ» , яким відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» , Земельного кодексу України, Закону України В«Про оренду земліВ» , постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 В«Про затвердження тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянціВ» , розглянувши клопотання ТОВ В«КрокусВ» , ОСОБА_1 міська рада вирішила: продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 на 1 рік; встановити річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю В«КрокусВ» провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договорі оренди від 03.07.2002 № 14, в порядку, встановленому законодавством; зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства. Термін дії вказаного рішення встановлено 6 місяців.

Відповідно до частини четвертої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Так, Законом України від 07.07.2011 р. N 3613-VI до статті 15 Закону України «Про оренду землі» було внесено зміни, відповідно до яких кадастровий номер земельної ділянки було віднесено до обов'язкових істотних умов договору оренди.

Крім того, набрав чинності Закон України № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ст.. 4 якого право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягало обов'язковій державній реєстрації.

За таких обставин, прийняття оскаржуваного рішення з метою приведення у відповідність умов договору оренди до чинного законодавства є правомірним та обґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлює Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

Стаття 10 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 розділу Х В«Перехідні положенняВ» ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» було скасовано Закон України В«Про розмежування земель державної та комунальної власностіВ» , внаслідок чого з 01.01.2013 вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України.

Так, згідно частин 1 , 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За таких обставин, судом встановлено, що як на момент укладення договору оренди землі від 17.06.2002 так і на момент прийняття оскаржуваного рішення та на момент розгляду справи відповідач є органом, якому законом надано право здійснення повноважень власника відносно спірних земельних ділянок. За таких обставин, оскаржуване рішення № 989-22-VI від 10.05.2012 зокрема і в частині пункту 1 ОСОБА_1 міською радою прийняте у межах до наданої законом компетенції, у спосіб, передбачений чинним законодавством, не суперечить закону та не порушує законних прав та інтересів позивача, а відтак, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення в частині пункту 1 є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та не належать до задоволення.

Сторонами не заперечується, що на виконання вказаного рішення сторонами додаткова угода до договору оренди укладена не була, відповідно зміни до договору оренди, зокрема в частині строку його дії у встановленому порядку та у належній формі внесені не були.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/4873/14 (том 1 арк справи 126-130), встановлено, що ОСОБА_1 міськрада 25.04.2013 звернулася до позивача з листом № 03-25/286 про повернення земельної ділянки у зв'язку з невиконанням останнім рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.05.2012 № 989-22-VI та закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002.

В свою чергу позивач, у відповідь на вищезазначений лист відповідача, повідомив останнього листом вих. № 05-1/13 від 08.05.2013 (том 1 арк справи 24), що він замовив виготовлення технічної документації, щоб провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договорі оренди від 03.07.2002 № 14, в порядку встановленому законодавством, проте вона ще не виготовлена, та просив продовжити на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 242,89 га (в тому числі ріллі - 112,19 га, сіножаті - 13,91 га, пасовища - 10,14 га, під господарськими будівлями і дворами - 78,94 га, шляхами - 4,40 га, ліси та лісовкриті площі - 23,20 га, землі комерційного призначення - 0,11 га), зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради Київської області за № 14 від 03.07.2002 із змінами та доповненнями.

28.08.2014 ОСОБА_1 міською радою Київської області прийнято рішення № 2783-50-VI В«Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ В«КрокусВ» , зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради за № 14 від 03.07.2002, в зв'язку з закінченням його строку діїВ» , яким вирішено договір оренди землі від 17.06.2002, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради за № 14 від 03.07.2002, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ В«КрокусВ» , вважати припиненим з моменту закінчення строку, на який його було укладено .

Позивач, посилаючись на те, що відповідач, приймаючи вищезазначене рішення, порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, звернувся з позовом до суду про визнання рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.08.2014 № 2783-50-VI В«Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради за № 14 від 03.07.2002, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КрокусВ» незаконним та скасування його.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/4873/14, повний текст якого складено 09.02.2015, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 в позові товариству «Крокус» відмовлено повністю. Зокрема судом встановлено, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору.

За таких обставин, враховуючи що

звернення позивача до орендодавця про укладення договору оренди землі на новий строк, що регламентується частинами першою-п'ятою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції Закону від 07.07.2011), виключає застосування до відносин сторін механізму, передбаченого частинами шостою-дев'ятою цієї статті,

судом у справі №911/3933/15 встановлений факт недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору і як наслідок припинення переважного права позивача,

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 28.08.2014 № 2783-50-VI про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, яке недійсним не визнано та є чинним

суд робить висновок про те, що договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 за реєстровим номером 5665, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 міської ради за №14 від 03.07.2002 є припиненим. За таких обставин, вимоги позивача про визнання договору оренди поновленим з 18.06.2012р. на той самий строк на тих самих умовах в порядку частин шостої-дев'ятої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та не належать до задоволення.

Вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, також не належать до задоволення.

По-перше, у зв'язку із встановленням факту відсутності поновлення договору оренди на тих самих умовах на той самий строк вимоги щодо укладення додаткової угоди є необґрунтованими. По-друге, згідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється (в даному випадку договір оренди, як і додаткова угода, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації). Відповідно до частин 2 та 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з відповідним проектом додаткової угоди.

По-третє, загальні принципи господарювання (ст. 6 ГК України) виходять із свободи підприємницької діяльності та заборони незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. Частиною другою статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Добровільної згоди сторонами не досягнуто, а відтак у суду відсутні права та повноваження втручатися у відносини сторін та рішенням суду вважати додаткову угоду, щодо якої сторонами не досягнуто згоди, укладеною.

Разом із тим, суд звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з Акту встановлення меж на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, плану-схеми земельної ділянки, переданої в оренду, предметом договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 були наступні земельні ділянки: №1 - площею 2,62 га, №2 - 149,91 га, №3 - площею 69,14 га, №4 - площею 17,96 га, №5 - площею 0,17 га, №6 - площею 0,09 га, №7 - площею 0,04 га, №8 - площею 009 га, №9 площею 0,71 га, №10 площею 2,16 га.

Зазначене спростовує твердження позивача про те, що земельна ділянка виділена єдиним масивом площею 242,89 га під об'єктами нерухомого майна позивача.

Разом і тим, на виконання рішення від 10.05.2012 ОСОБА_1 міської ради №989-22-VI позивачем було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, про що було видано витяги з Державного земельного кадастру (том перший, аркуші справи №25-55).

Так, земельній ділянці №1 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:001:0034 площею 2,0115 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 0,8829 га ;

земельній ділянці №2 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:002:0008 площею 149,9886 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) загалом 61,2309 га , та 43,0243 га ріллі;

земельній ділянці №3 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 площею 68,6462 га (об'єкти нерухомого майна відсутні);

земельній ділянці №4 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:003:0005 площею 17,9632 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 16,4653 га ;

земельній ділянці №5 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:003:0007 площею 0,1685 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

земельній ділянці №6 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:03:001:0006 площею 0,0870 га, в тому числі під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна 0,0080 га ;

земельній ділянці №7 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:001:0031 площею 0,0388 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

земельній ділянці №8 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:003:0008 площею 0,0885 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

земельній ділянці №9 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:08:019:0106 площею 0,7140 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

земельній ділянці №10 відповідала земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:003:0006 площею 2,1609 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 0,16 га .

За таких обставин, на орендованих земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна, належні позивачу, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналогічна норма міститься в ст. 120 Земельного кодексу України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку. (абзац другий підпункту 2.10 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

За таких обставин, позивач не позбавлений права в установленому законом порядку оформити право на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна.

Суд звертає увагу на те, що 27.11.2014р. ОСОБА_1 міською радою прийняте рішення №2866-51-VІ «Про передачу земельних ділянок в оренду гр. України ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в м. Яготині, в межах населеного пункту в адмінмежах ОСОБА_1 міської ради», яким рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на 5 років ОСОБА_2, передати йому в оренду земельні ділянки на 5 років земельні ділянки кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 площею 35,1956 га та кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 площею 68,6462 га, віднести земельну ділянку загальною площею 103,8418 га до земель сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства та доручити міському голові укласти відповідний договір оренди землі (том 2 аркуш справи 86).

Між орендодавцем ОСОБА_1 міською радою та орендарем ОСОБА_2 25.12.2014р. було укладено договори оренди на земельні ділянки кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 площею 35,1956 га та кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 площею 68,6462 га, які передані в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано в установленому законом порядку, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії витягів на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 2 аркуші справи 78-99)

Як вбачається з листа Управління Держгеокадастру в ОСОБА_1 районі від 22.07.2016р. а також копій документів з проекту землеустрою), земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 площею 35,1956 га була сформована за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3225510100:04:002:0008 площею 149,9886 га (частини її, вільної від об'єктів нерухомого майна), у зв'язку з чим земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:002:0008 автоматично перенесена до архіву, що не суперечить закону та інтересам позивача у зв'язку із встановленим судом фактом припинення договору оренди від 17.06.2002.

За таких обставин судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 Акт повернення земельних ділянок від орендаря до орендодавця не складався, позаяк його складення не передбачено пунктом 2.4 Договору оренди; позивач продовжує використовувати земельні ділянки під розташованими на них об'єктами нерухомого майна (відповідні площі земельних ділянок судом наведені вище), однак право на зазначені земельні ділянки позивачем в установленому порядку не оформлено; земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 площею 68,6462 га яка відповідає земельній ділянці №3, орендованій позивачем за Договором оренди від 17.06.2002, на якій обєкти нерухомості, належні позивачу, відсутні, перебуває у користуванні третьої особи ОСОБА_2; також в користуванні третьої особи знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 площею 35,1956 га, яка була сформована за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3225510100:04:002:0008 площею 149,9886 га, що відповідає земельній ділянці №2 (частини її, вільної від об'єктів нерухомого майна позивача). Щодо інших площ спірних земельних ділянок ОСОБА_1 міською радою рішення про розпорядження не приймалися.

Враховуючи, що в оренду третій особі ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства відведені землі сільськогосподарського призначення, на яких будь-які об'єкти нерухомого майна, в тому числі і належні позивачу, відсутні, оформлення права оренди ОСОБА_2 на земельні ділянки кадастровий номер 3225510100:04:002:0009 площею 35,1956 га та кадастровий номер 3225510100:01:001:0001 площею 68,6462 га не перешкоджає реалізації позивачем права оформити своє право на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна, відповідно до закону.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши обставини справі та наявні у справі докази, суд приймає рішення про відмову в позові товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус» повністю. У зв'язку із відмовою в позові судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК Укрїни суд покладає на позивача, при цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 12, 32-34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус» відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд.124, ідентифікаційний код 31351731) на користь ОСОБА_2 (07700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2679,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2923,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги;

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд.124, ідентифікаційний код 31351731) на користь ОСОБА_1 міської ради (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Незалежності буд. 67, ідентифікаційний код 05408823) 2679,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2923,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Накази видати після набрання рішенням законної сили;

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.12.2016.

Головуючий суддя О.В. Конюх

Суддя В.М. Бабкіна

Суддя П.В. Горбасенко