Постанова

від 29.11.2016 по справі 910/8145/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/8145/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від Позивача: Івашин О.Є.,

від Відповідача 1: Радівіловський Б.І.

від Відповідача 2: не з'явився,

від Третіх осіб: не з'явились,

розглядаючи апеляційну скаргу Громадська організація "Об'єднання громадян "Лісове" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. у справі №910/8145/16 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Фастівського місцевого прокурора Київської області в інтересах держави

до Київської обласної ради, Громадської організації "Об'єднання громадян "Лісове"

третя особа 1 Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

третя особа 2 Державне підприємство "Київське лісове господарство"

про визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом до Відповідачів про визнання незаконним та скасування пунктів 2, 2.4, 4, 4.1, 5, 5.1 рішення Відповідача 1 №132-10-ХХIV від 20.11.2003р. "Про надання в користування мисливських угідь" в частині надання Відповідачу 2 у користування мисливських угідь площею 3,9 тис. га та укладення договору про умови ведення мисливського господарства, а також визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 17.02.2004р., укладеного між Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс" та Відповідачем 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. у справі №910/8145/16 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 2, 2.4, 4, 4.1, 5, 5.1 рішення Відповідача 1 №132-10-ХХIV від 20.11.2003р. "Про надання в користування мисливських угідь" в частині надання Відповідачу 2 у користування мисливських угідь площею 3.9 тис. га та укладення договору про умови ведення мисливського господарства. Визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 17.02.2004р., укладений між Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс" та Відповідачем 2.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки на момент прийняття Відповідачем 1 рішення №132-10-ХХIV від 20.11.2003р. про надання в користування Відповідачу 2 мисливських угідь терміном на 25 років, площею 3.9 тис. були відсутні відповідні погодження власників та користувачів земельних ділянок, чим були порушені норми ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а також не були укладені Відповідачем 2 передбачені ч.6 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" договори з власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться ці мисливські угіддя, суд прийшов до висновку про незаконність спірного рішення Відповідача 1. Також, визнанню недійсним підлягає договір про умови ведення мисливського господарства від 17.02.2004р., укладений між Відповідачем 2 та Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс", оскільки він не відповідає положенням Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання".

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не застосовано строк позовної давності, хоча Відповідачем 2 була подана відповідна заява, а також лист Генеральної прокуратури України від 2006р., який свідчить про обізнаність прокуратури про спірне рішення Відповідача 1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2016р.

Розпорядженням від 21.09.2016р. у зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Корсакової Г.В.

Також, наказом в.о. голови Київського апеляційного господарського суду №96-а від 21.09.2016р. суддя Власов Ю.Л. був відряджений до міста Одеса на 5 календарних днів з 26.09.2016р. по 30.09.2016р., у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 27.09.2016р. не відбулось.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 18.10.2016р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08.11.2016р.

Розпорядженням від 08.11.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. справу прийнято до свого провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги було призначено на 08.11.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. відкладено розгляд скарги на 29.11.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням Відповідача 1 №132-10-ХХIV від 20.11.2003р. "Про надання в користування мисливських угідь" надані у користування Відповідачу 2 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років площею 3,9 тис. га в межах згідно з додатком 4.

У додатку 4 до вказаного рішення визначено межі мисливських угідь Відповідача 2, які знаходяться в адміністративних межах Фастівського та Васильківського районах: з заходу від с. Бортники автодорогою до перетину з автодорогою с. Кожанка - м. Фастів; з півночі далі цією автодорогою до перетину з високовольтною лінією електропередачі (330 кВт); зі сходу високовольтною лінією електропередачі (330 кВт) в напрямку м. Біла Церква до перетину з автодорогою с. Устимівка - с. Гребінки; з півдня цією автодорогою через с. Устимівка до р. Кам'янка, далі проти течії р. Кам'янка до с. Бортники.

Відповідно до п.3, 4.1. зазначеного рішення зобов'язано Відповідача 2 забезпечити на мисливських угіддях, наданих у користування, проведення необхідних заходів, передбачених Законом України "Про мисливське господарство та полювання", а Київське державне лісогосподарське об'єднання "Київліс" укласти в установленому порядку договір з Відповідачем 2 про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надані у користування.

Як вбачається з протоколу десятої сесії Відповідача 1 від 20.11.2003 на засіданні Відповідача 1, на якому було прийняте спірне рішення, був присутній прокурор області Гайсинський Ю.О.

17.02.2004р. між Відповідачем 2 та Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс" був укладений договір про умови ведення мисливського господарства, за умовами якого рішенням Відповідача 1 від 20.11.2003р. №132-10-XXIV «Про надання в користування мисливських угідь» надано Відповідачу 2 терміном до 20.11.2028р. мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 3,9 тис. га, у тому числі: лісові угіддя 799 га, польові 2900 га, водно-болотні 173 га. Карта-схема угідь і опис меж додаються користувачем.

04.09.2006р. Генеральна прокуратура України у своєму листі №07/2/2-15773-Св, направленого на адресу Верховної Ради України, за результатами проведеної перевірки щодо отримання, в тому числі Відповідачем 2, у користування земельної ділянки, погодження державними органами їх відведення, надання дозволів на здійснення будівельних робіт повідомила, що порушень не встановлено.

На підставі оспорюваних Прокурором рішення Відповідача 1 та договору з Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс" Відповідач 2 з 2004 року по даний час, протягом 12 років, належним чином користується мисливськими угіддями для ведення мисливського господарства загальною площею 3,9 тис. га.

Доказів, підтверджуючих інше, а також доказів порушень Відповідачем 2 умов укладеного з Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс" договору про умови ведення мисливського господарства суду не подано.

У 2016 році (через 12 років після отримання Відповідачем 2 угідь в користування) Прокурор направляє Фастівській міській раді, Паляничинській сільській раді, Бортниківській сільській раді та Червоненській сільській раді та СТОВ «Кам'янка» запити щодо надання Відповідачу 2 погоджень щодо надання йому мисливських угідь у користування.

Відповідно до листів Фастівської міської ради №06-16/400 від 28.01.2016р., Паляничинської сільської ради №19 від 29.01.2016р., Бортниківської сільської ради №02-20/10 від 29.01.2016р., Червоненської сільської ради №02-20/7 від 27.01.2016р. та СТОВ «Кам'янка» №17 від 16.03.2016 звернень від Відповідача 2 щодо погодження надання йому в користування мисливських угідь вони не отримували та відповідних рішень не приймали, погоджень не надавали.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року тощо) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" визначається одна із обов'язкових умов правомірності втручання у здійснення права власності - його пропорційності. Відновлення абстрактної "законності" саме по собі не може виправдати втручання. Пропорційність, або наявність "справедливого балансу" слід встановлювати стосовно кожної конкретної ситуації. Втручання не може вважатися виправданим, якщо порушення закону має суто формальний характер. Позбавлення особи майна виключно на тій підставі, що орган публічної влади порушив закон (при відсутності неправомірності у діях такої особи), є неприпустимим.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Згідно з ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

З наведених норм права вбачається, що спірні мисливські угіддя у 2003 році мали надаватись у користування рішенням Відповідача 1 за поданням місцевого органу Державного комітету лісового господарства України, яке мало бути погоджене з Київською обласною державною адміністрацією, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Вказаними нормами права не передбачено, що погодження зазначеного подання місцевого органу Державного комітету лісового господарства України з власниками або користувачами земельних ділянок є обов'язком Відповідача 2.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що передача Відповідачем 1 мисливських угідь Відповідачу 2, давало право останньому розраховувати, що він діє правомірно, отримуючи зазначені угіддя для ведення мисливського господарства. Отже, апеляційний суд вважає, що в даній ситуації Відповідач 2 діяв добросовісно та правомірно.

Як встановлено судом у 2004 році Відповідач 2 отримав у користування мисливські угіддя на підставі спірного рішення Відповідача 1 та договору, укладеному з Київським державним лісогосподарським об'єднанням "Київліс". З того часу Відповідач 2, протягом 12 років, користувався даними угіддями, належно виконуючи свої договірні зобов'язання. Доказів протилежного суду не подано.

Апеляційний суд вважає, що право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.190 Цивільного кодексу України. Право на користування даним майном Відповідач 2 отримав у 2004 році, та з того часу мирно володіє ним протягом 12 років. Суду не подано будь-яких доказів недобросовісності Відповідача 2 під час набуття та використання вказаного права.

Суд не заперечує право Прокурора втручатись у мирне володіння Відповідачем 2 вказаним майном на захист інтересів держави, проте таке втручання має бути законним, пропорційним та мати на меті задоволення публічного інтересу.

Обгрунтовуючи законність втручання Прокурор посилається на недотримання ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а саме не погодження надання в користування мисливських угідь з Фастівською міською радою, Паляничинською сільською радою, Бортниківською сільською радою, Червоненською сільською радою та СТОВ «Кам'янка», як власниками або користувачами земельних ділянок на яких розташовані спірні угіддя. На підтвердження, що вказані особи є власниками та користувачами цих земельних ділянок Прокурором подано лист від 28.01.2016 Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області. Проте, в даному листі управління вказані землекористувачі станом на 01.01.2016 року, та відсутні дані про осіб, які були власниками або користувачами земельних ділянок станом на листопад 2003 року, коли Відповідачем 1 приймалось спірне рішення. Також Прокурором не подано суду самої справи надання спірних угідь у користування, зокрема заяви Відповідача 2, самого подання місцевого органу Державного комітету лісового господарства України та його погоджень. Клопотання про витребування цих доказів до суду також не заявлялось. Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що законність втручання у право мирного володіння майном Відповідача 2 та порушення ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" Прокурором не доведена.

Також, Прокурором не доведено суду, що дане втручання здійснюється з метою задоволення публічних інтересів. Як встановлено судом Відповідач 2 вже протягом 12 років мирно володіє спірними угіддями, за цей час жодних заперечень ніякими особами не заявлялось. Навіть вказані Прокурором міські, сільські ради та СТОВ «Кам'янка» протягом цих 12 років не звертались з запереченнями щодо користування Відповідачем 2 спірними угіддями. Лише за запитом Прокурора через 12 років ці особи повідомили, що Відповідач 2 до них за погодженням не звертався (при цьому Прокурором не встановлювалось, чи звертався за таким погодженням місцевий орган Державного комітету лісового господарства України, який готував подання). Прокурором не обґрунтовано та не доведено суду, яким чином позбавлення Відповідача 2 права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу. Відновлення абстрактної "законності" саме по собі не може виправдати втручання. Втручання не може вважатися виправданим, якщо порушення закону мало суто формальний характер.

Апеляційний суд вважає, що скасування оскаржуваного рішення Відповідача 1 та визнання недійсним спірного договору за вказаних обставин справи позбавить Відповідача 2 права користування мисливськими угіддями, якими він володіє протягом 12 років, що призведе до порушення визначених Конвенцією принципів законності та суспільного інтересу втручання, та порушить право Відповідача 2 на мирне володіння майном, передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неповним з'ясуванням обставин справи, їх недоведеністю та неправильно застосуванням норми матеріального права, що є підставою для його скасування, відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню, у позові Прокурору слід відмовити.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Об'єднання громадян "Лісове" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. у справі №910/8145/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. у справі №910/8145/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Фастівської місцевої прокуратури Київської області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Суворова, 3, код ЄДРПОУ 02909996) на користь Громадської організації "Об'єднання громадян "Лісове" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Придніпровська, 2; код ЄДРПОУ 26246885) витрати по сплаті судового збору в сумі 3031 (три тисячі тридцять одна) грн. 60 коп.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

А.Г. Майданевич