Постанова

від 12.12.2016 по справі 910/31314/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа№ 910/31314/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря Халько В.А.,

та представників:

від ПО «ОКУАСП» - Сербуль О.Ю. - дов. б/н від 02.06.2016р.,

від ТОВ «Стейки і Бургери» - Теличко А.О. - дов. б/н від 17.04.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Стейки і Бургери» та Приватної організації (далі - ПО) «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016р.

у справі №910/31314/15 (суддя Марченко О. В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік»

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав - ПО «Організація

колективного управління авторськими та суміжними правами»

до ТОВ «Стейки і Бургери»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

приватне акціонерне товариство «Мандарин плаза»

про стягнення 68 900 грн. компенсації за порушення виключних

майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.03.2016р. по справі №910/31314/15 позов задоволено частково. Стягнути з ТОВ "Стейки і Бургери" на поточний рахунок ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь ТОВ "Умиг Мьюзік" 15 158 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 267, 96 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м.Києва, ТОВ "Стейки і Бургери" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким ТОВ "Умиг Мьюзік" у позові відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м.Києва, ПО «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір компенсації за порушення виключних майнових авторських прав до 68 900 грн., тобто: 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - "ОСОБА_6"); 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - "ОСОБА_7"; 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець - "ОСОБА_8"); 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_4" (виконавець - "ОСОБА_9"); 10 мінімальних заробітних плат за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_5" (виконавець - ОСОБА_10).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016р. названі вище апеляційні скарги були прийняті до провадження і розгляд справи призначено на 12.12.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу ПО «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає його доводи необґрунтованими.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.01.2014р. Організацією (організація) і ТОВ "Умиг Мьюзік" (видавник) було укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ003К), за умовами якого:

- видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору №АУ003К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору №АУ003К (пункт 2.1 Договору №АУ003К);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню названими правами (пункт 8.3 Договору №АУ003К);

- Договір №АУ003К набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 11.1 Договору №АУ003К).

Відповідно до пункту 3.1 Договору №АУ003К ТОВ "Умиг Мьюзік" було надано декларацію щодо переданих в управління музичних творів:

- "ІНФОРМАЦІЯ_1"; автори музики та тексту ОСОБА_11, ОСОБА_12; виконавець "ОСОБА_6"; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 50%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50%;

- "ІНФОРМАЦІЯ_2"; автори музики і тексту ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; виконавець "ОСОБА_7"; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 25%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 25%;

- "ІНФОРМАЦІЯ_3"; автор музики та тексту ОСОБА_17; виконавець "ОСОБА_8"; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 50%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50%;

- "ІНФОРМАЦІЯ_5"; автори музики та тексту ОСОБА_18 / ОСОБА_19; виконавець ОСОБА_10; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 50%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50%;

- "ІНФОРМАЦІЯ_4"; автори музики та тексту ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23; виконавець "ОСОБА_9"; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 37,5%; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 37,5%.

Із названої декларації вбачається, що позивачем було отримано від товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2014р. №НЛВ-138/15, чинного до 31.12.2016р.

Отже, на підставі Договору №АУ003К Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_1"; "ІНФОРМАЦІЯ_2"; "ІНФОРМАЦІЯ_3"; "ІНФОРМАЦІЯ_5"; "ІНФОРМАЦІЯ_4".

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011р. №18/2011.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2014р. позивач надав погодження Організації на звернення до суду з позовом до ТОВ "Стейки і Бургери" про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказані об'єкти авторського права.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визнання вказаних договорів недійсними, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що авторами не було передано позивачу та товариству з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" майнові права на спірні музичні твори.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

03.02.2015р. представником Організації Миколенком А.О. було проведено фіксацію фактів використання музичних творів у ресторані "The Burger" (ТОВ "Стейки і Бургери", м. Київ, вул. Червоноармійська, 5), у зв'язку з чим було складено акт №03/02/15, яким зафіксовано факти публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_6", твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_7", твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні "ОСОБА_8", твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5" у виконанні ОСОБА_10, твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ОСОБА_9"; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Судом першої інстанції було встановлено, що акт від 03.02.2015р. №03/02/15 підписаний одноособово представником Організації, проте з відеозапису, наданого позивачем, вбачається, що представник Організації Миколенко А.О. 03.02.2015 перебував у приміщенні ресторану "The Burger", що також підтверджується і фіскальним чеком від 03.02.2015р. №19991.

Відповідач заперечував проти факту відтворення ним спірних музичних творів, а також достовірності відеозапису збереженого на DVD диску.

В матеріалах справи наявний DVD диск на якому було зафіксовано порушення: використання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_4" здійснювалося у приміщенні ресторану "The Burger", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 5, шляхом публічного виконання у приміщенні ресторану; якість відеозапису та безперервна зйомка давала підстави місцевому суду виключити можливість монтажу.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що виключні майнові авторські права на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1"; "ІНФОРМАЦІЯ_2"; "ІНФОРМАЦІЯ_3"; "ІНФОРМАЦІЯ_5"; "ІНФОРМАЦІЯ_4" належать позивачу; докази укладення ТОВ "Стейки і Бургери" угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів відсутні; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Договір оренди від 12.06.2014р. №42С, що було надано місцевому суду ТОВ "Стейки і Бургери" на підтвердження здійснення публічного сповіщення спірних музичних творів ПАТ "Мандарин плаза", є документом, що підтверджує право відповідача здійснювати свою господарську діяльність у орендованому приміщенні.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання ТОВ "Стейки і Бургери" спірних музичних творів, а тому використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

У підпункті 51.3 пункту 51 Постанови № 12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано позов задовольнив частково, стягнувши з ТОВ "Стейки і Бургери" на користь ТОВ "Умиг Мьюзік" 15 158 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача, врахувавши, що ТОВ "Стейки і Бургери" вперше припустилося порушення щодо музичних творів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ТОВ «Стейки і Бургери» та ПО «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 21.03.2016р. по справі №910/31314/15 - без змін.

Справу №910/31314/15 повернути до господарського суду м. Києва

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков