Постанова

від 12.12.2016 по справі 922/2183/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 922/2183/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Полухін А.В., за довіреністю від 01.10.2014р. №5196/01-25/09-14;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка (вх. № 2947Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016р.

у справі № 922/2183/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2016р. у справі №922/2183/16 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ" на користь держави шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 82593,35 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016р. у справі №922/2183/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2016р. у справі №922/2183/16 визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у справі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі п. 3 ч.1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення недоліків вказаних в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка, з рішенням суду першої інстанції не погодилось та вдруге звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016р. у справі №922/2183/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2016р. у справі №922/2183/16 визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у справі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.11.2016р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ" було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.12.2016р.

09.12.2016р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№12458)

12.12.2016р. на адресу суду від представника відповідача Шаповалової В.М., електронною поштою надійшло клопотання (вх.№12472), в якому останній просить справу за його відсутність не розглядати та відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку з хворобою представника.

Також, зазначає про те, що довідка про стан здоров'я буде надана пізніше.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки представником відповідача Шаповаловою В.М. не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин, вказаних у зазначеному клопотанні.

Крім того, відповідач не був позбавлений права забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

У судовому засіданні 12.12.2016р. присутній представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2016р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №610229803639, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ" в 2011 році отримало право постійного користування земельною ділянкою площею 0,79 га за адресою: Зміївський район, с. Таранівка, в'їзд Зміївський, 1а.

Під час здійснення планової перевірки у 2013 році Державною екологічною інспекцією у Харківській області були виявлені порушення природоохоронного законодавства, що підтверджується актом №1254/01-03/06-11 від 08.09-08.10 2013 року, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за № 003023 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 27.11.2013 року № 06-23-790 на енергетика TOB "САН ОЙЛ" ОСОБА_1. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн., який сплачено останнім згідно квитанції від 03.12.2013 року № 16.

Надалі, в період з 02.07.2015 року по 08.07.2015 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до постанови слідчого СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області від 05.06.2015 року та наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 01.07.2015 року № 29/01-04 було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ".

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015 року, який надіслано на адресу ТОВ "САН ОЙЛ" листом з повідомленням від 08.07.2015року за № 2122/01-25/02-09.

Так, Державною екологічною інспекцією у Харківській області було встановлено, що джерелами утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: ємність для приготування гідроокису натрію (2 шт.); апарат для відбілювання (2 шт.); вакумно - відбільна ємність (2 шт.)., та що на підприємстві в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 6321786001-1198 від 07.07.2014 року, терміном дії до 07.07.2024 року.

Дозвіл отримано останнім вперше, отже TOB "САН ОЙЛ" до 07.07.2014 року здійснювало виробничу діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Так, у період з 07.07.2011р. по 07.07.2014р. TOB "САН ОЙЛ" здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутністю відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 10. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

В ході проведення перевірки директором товариства була надана довідка від 03.07.2015 року за № 30/7, згідно якої TOB "САН ОЙЛ" у період з 07.07.2011 р. по 06.02.2013р., а також у березні, квітні, червні, липні, серпні 2013 року не працювало.

Також, відповідачем до зазначеної довідки надана інформація про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2013 рік та 1 квартал 2014 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями, Державною екологічною інспекцією у Харківській області з урахуванням часу роботи обладнання, визначеного у довідці TOB "САН ОЙЛ" та норм передбачених "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за № 48/16064 (далі - Методика №639) розраховано суму шкоди та пред'явлено претензію № 48 від 29.09.2015р., щодо добровільного відшкодування шкоди в розмірі 62883,95 грн., яку було надіслано на адресу TOB "САН ОЙЛ".

10 липня 2015 року, Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено на адресу відповідача припис № 02-25-20, який був оскаржений останнім до Харківського окружного адміністративного суду.

Також, відповідач оскаржував наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області від 01.07.2015 року №59/01-04 про проведення перевірки та дії Державної екологічної інспекції у Харківській області, які полягають у проведенні із 02.07.2015 року по 08.07.2015 року перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ".

17 грудня 2015 року Харківським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу по справі № 820/7601/15, якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року про визнання наказу по Державній екологічній інспекції у Харківській області від 01.07.2015 року №59/01-04 про проведення перевірки законним; визнання законними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області, які полягають у проведенні із 02.07.2015 року по 08.07.2015 року перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", за результатами якої було складено акт №59/01-04/02-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; визнання законним припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10.07.2015 року № 02-25-20, прийнятого за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області із 02.07.2015 року по 08.07.2015 року, залишено без змін.

При проведенні позапланової перевірки ТОВ "САН ОЙЛ", Державною екологічною інспекцією у Харківській області відібрані проби ґрунту на території товариства, промислового майданчика та території прилеглої до нього, про що складений акт від 03.07.2015 року за №08-2015/40-43.

За результатами дослідження проб виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з нормативами гранично-допустимих концентрацій та фоновими значеннями) по таких показниках: амонію (обмінний), у перерахунку на амоній; фосфору рухомому у перерахунку на п'ятиоксид фосфору Р2О5; органічним речовинам, що екстрагуються петролейним ефіром, що відображено у протоколі вимірювання показників складу та властивостей проб ґрунтів від 02.06.2015 року № 08-2015/40-43.

На підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року № 149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2017 року за № 422/13689 (далі - Методика №149), позивачем була розрахована шкода, за забруднення земельних ділянок загальний розмір якої становить 19709,40 грн.

Розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ділянок разом з претензіями за №№ 38, 39, 40 від 08.09.2015року були надіслані відповідачу.

Проте, відповідачем шкоду за забруднення земельних ділянок добровільно не відшкодовано, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ" шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 82593,35 грн., яка складається зі шкоди в розмірі 62883,95 грн. заподіяної внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та 19709,40 грн. шкоди заподіяної внаслідок забруднення земельних ресурсів,

13.09.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди заподіяної державі в розмірі 62 883,95 грн. внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та в частині стягнення 19709,40 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, дійшов висновку про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для стягнення з відповідача такої шкоди, а її розмір підтверджений відповідним розрахунком, проведеним позивачем з дотриманням вимог Методики № 639.

Колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", відповідно до наданих ним довідок, здійснювало господарську діяльність у період з 07.02.2013 року по 28.02.2013 року, з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року за участю джерел забруднення без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області було встановлено, що на підприємстві в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 6321786001-1198 від 07.07.2014 року, терміном дії до 07.07.2024 року.

Дозвіл отримано відповідачем вперше, тобто, TOB "САН ОЙЛ" до 07.07.2014 року здійснювало виробничу діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено ст. ст. 10, 11 Закону "Про охорону атмосферного повітря", а саме допущено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Посилання апелянта на те, що Котлоагрегат ЕІ-0,9 був придбаний останнім в 2014 році та введений в експлуатацію в 2015 році, у зв'язку з чим дані визначені у довідці від 03.07.2015 року не відповідають дійсності, неможливо взяти до уваги, оскільки інформація про час роботи зазначеного обладнання використана позивачем із листа та довідок TOB "САН ОЙЛ" від 03.07.2015р. №30/7, які скріплені печатками підприємства та підписані його директором.

Крім того, відповідно до звіту з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря TOB "САН ОЙЛ" (а.с. 72-73), станом на 03.02.2014р. рік Котлоагрегат Е1-0,9 вже використовувався товариством, оскільки був врахований в інвентаризацію, а у подальшому і у дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №6321786001-1198.

За таких обставин, позивач правомірно використав надану відповідачем інформацію про часи роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2013-2014 роках (а.с. 25-25) при розрахунку шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Окрім того, відповідно до п. 1.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення.

Згідно статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 (далі - Порядок № 464).

Згідно п. 4.13 Порядку № 464, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом 1.4 Порядку № 464 передбачено, що акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно п. 2.2 Методики №639, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Враховуючи те, що відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що підтверджується складеним позивачем актом № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015 року та наданими відповідачем довідками, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про виникнення у останнього зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Пунктом 2.1.2 Методики №639 встановлено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до п. 3.6. Методики №639, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Так, підставою нарахування Державною екологічною інспекцією у Харківській області завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу.

Зазначена обставина правомірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди, оскільки розрахунок належних до сплати збитків здійснений інспектором Державної екологічної інспекції у Харківській області відповідно до наданих безпосередньо відповідачем довідок.

Таким чином, нарахування належних до сплати збитків здійснено на підставі Методики №639 з використанням даних відповідача щодо фактичного часу роботи стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період відсутності дозволу.

Отже, місцевий господарський суд правомірно встановив, що дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), а між цими діями та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Твердження апелянта про те, що акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015 року не може бути доказом вчинення факту порушення природоохоронного законодавства, оскільки містить певні розбіжності, оформлений неналежним чином і не містить інформації, необхідної для висновку про здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин, не приймається до уваги, у зв'язку з тим, що вказаний акт є чинним, у встановленому законом порядку не скасований, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

Крім того, факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства встановлено також приписом Державної екологічної інспекції від 10.07.2015 року №02-25-20, який був оскаржений до Харківського окружного адміністративного суду та залишений без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2016р. у справі № 820/7601/15.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди заподіяної державі в розмірі 62883,95 грн. внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Також, приписами статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Статтею 96 Земельного кодексу України унормовано, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлених гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Приписами статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання псування, забруднення, виснаження природних ресурсів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Приписами статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Так, в ході проведення позапланової перевірки ТОВ "САН ОЙЛ" державною екологічною інспекцією у Харківській області відібрані проби ґрунту на території товариства, промислового майданчика та території прилеглої до нього, про що свідчить акт від 03.07.2015 року за №08-2015/40-43.

За результатами дослідження проб виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з нормативами гранично-допустимих концентрацій та фоновими значеннями) по таких показниках: амонію (обмінний), у перерахунку на амоній; фосфору рухомому у перерахунку на п'ятиоксид фосфору Р2О5; органічним речовинам, що екстрагуються петролейним ефіром, що відображено у протоколі вимірювання показників складу та властивостей проб ґрунтів від 02.06.2015 № 08-2015/40-43.

Пунктом 2 Методики № 149 визначено, що забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон. що призводить до їх кількісних або якісних змін.

На підставі зазначеної Методики №149, Державною екологічною інспекцією у Харківській області була розрахована шкода, за забруднення земельних ділянок загальний розмір якої становить 19709,40 грн.

Також, не приймаються до уваги посилання апелянта на протоколи відбору та дослідження проб ґрунту від 24.06.2015 року за №№ 399, 400, як на доказ відсутності факту забруднення земельних ресурсів та як наслідок шкоди, з огляду на таке.

Так, проби Зміївською міжрайонною філією ДУ "Харківський ОДЦ ДСЕСУ" на TOB САН ОЙЛ" відбиралися 18.06.2016 року, і вони не можуть бути належними доказами у розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки протоколи відбору та дослідження проб ґрунту від 24.06.2015р. за №№ 399, 400 складені та відібрані за місяць до проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області (акт перевірки № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015р.) та через три місяці до нарахування та пред'явлення претензій №№ 38-40 від 08.09.2015р.

Зі змісту протоколів відбору та дослідження проб ґрунту від 24.06.2015р. за №№ 399. 400 вбачається, що місця відбору проб ґрунтів не співпадають із місцями відбору проб ґрунтів відібраних представниками Державної екологічної інспекції у Харківській області та зафіксованих актом відбору проб від 02.07.2015р. № 08-2015/40-43.

Відповідачем, в порушення норм Методики № 149 не надано доказів наявності акредитації у Зміївської міжрайонної філії ДУ "Харківський ОДЦ ДСЕСУ" на проведення відборів проб ґрунту з метою встановлення фактів забруднення земельних ресурсів та на проведення лабораторних досліджень.

Отже, протоколи відбору та дослідження проб ґрунту від 24.06.2015р. за №№ 399, 400 не спростовують порушення, виявлені Державною екологічною інспекцією у Харківській області під час проведення позапланової перевірки.

Як вже було зазначено, акт перевірки № 59/01-04/02-09 від 08.07.2015р., припис Державної екологічної інспекції у Харківській області, акт відбору проб ґрунтів № 08-2015/40-43 від 02.07.2015р. та протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 08-2015/40-43 від 15.07.2015 р. є чинними.

Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 19709,40 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земельних ресурсів.

За таких обставин, з урахуванням встановлених по справі обставин та приписів чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що наявність шкоди, спричиненої відповідачем, протиправність поведінки відповідача у заподіянні шкоди та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяною шкодою є доведеними.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України в постановах від 21.10.2015р. у справі №922/3104/14 та від 17.03.2016р. у справі №922/1848/15.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с. Таранівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016р. у справі №922/2183/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.12.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.