Ухвала

від 08.12.2016 по справі 820/4365/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р.Справа № 820/4365/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. по справі № 820/4365/16

за позовом Приватного підприємства "Технобазіс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Технобазіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення - рішення №0001091402 від 05.08.2016 року та № 0001101402 від 05.08.2016 року, прийняті ГУ ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. по справі № 820/4365/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ПП "Технобазіс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На обліку як платник податків ПП "Технобазіс" перебуває в Чугуївській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області у період з 23.05.2016 року по 10.06.2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Технобазіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2013 по 31.12.2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 314/20-40-14-02-07/38630430 від 17.06.2016 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Технобазіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.04.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2013 року по 31.12.2015 року (а.с. 28-62).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, враховуючи п.4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" із змінами та доповненнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018, ст.1 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", занижено різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) (рядок 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств), а саме різниці, на які збільшується фінансовий (Резерв сумнівних боргів) на загальну суму 2400000 грн., що призвело завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 407397 грн. за 2015 рік та заниження податку на прибуток на 358669 грн. за 2015 рік.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав заперечення на нього, листом від 02.08.2016 року № 4461/10/20-40-14-02-16 ПП "Технобазіс" було повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечень, висновки Акту залишаються незмінними.

На підставі акту перевірки № 314/20-40-14-02-07/38630430 від 17.06.2016 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення: форма "Р" № 000110402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 358669,00 грн.; форма "П" № 0001091402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оплакування податком на прибуток у сумі 407397,00 грн. (а.с. 92-93).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про те, що у перевіряємому періоді ПП «Технобазіс» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «АСТЕРА ГРУПП», ТОВ «ІНДІГО КОМПАНІ», за договорами поставки, в яких постачальником виступав ПП «Технобазіс», а покупцями вказані контрагенти. За вказаними договорами поставки контролюючим органом встановлено прострочення сплати контрагентами за поставлені товари, оскільки за умовами договорів поставки оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу в десять календарних днів з моменту поставки товару, а, враховуючи, що по контрагентах позивача: ТОВ «АСТЕРА ГРУПП», ТОВ «ІНДІГО КОМПАНІ» розпочато процедуру припинення та ліквідації вказаних підприємств, наявність на момент проведення перевірки заборгованості перед позивачем за договорами. Вказане та відсутність даних про вжиття позивачем відповідних заходів по забезпеченню виконання зобов'язань боржниками, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що така заборгованість не може визнаватись активом та є сумнівною. З урахування вказаних обставин на підставі положень п.139.2 ст.139 ПК України ПП "Технобазіс", на думку ГУ ДФС у Харківській області, повинен був сформувати резерв сумнівної заборгованості та збільшити суму податку на прибуток прибутку на 2400000 грн.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138, п. 139.2 ст. 139 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що ПП "Технобазіс" (Постачальник) уклало договір поставки від 15.06.2015 № 15/06-15 з ТОВ "АСТЕРА ГРУПП" (Покупець).

За умовами вказаного договору Постачальник поставляє Покупцю товари у кількості, якості, асортименті, і за ціною, зазначених у видаткових накладних. Поставка товару здійснюються на умовах міжнародних правил "Інкотермс". Місце поставки "склад постачальника". Оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу в десять календарних днів з моменту поставки товару, можлива повна /часткова передплата вартості партії товару, що планується до постачання. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору ПП "Технобазіс" поставив на адресу ТОВ "АСТЕРА ГРУПП" товар (текстильний матеріал, тканини), та виписав відповідну податкову та видаткову накладні.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Дт361 Кт702 - 1000000 грн.

Покупцем - ТОВ «Астера групп» сплачено за поставлений товар суму у розмірі 600000 грн., а саме: 08.07.2015 року - 300000 грн., 20.08.2015 року - 300000 грн.

Станом на 31.12.015 року заборгованість за поставлений товар складає 400000 грн.

Також судом встановлено, що ПП "ТЕХНОБАЗІС" (постачальник) уклало договір поставки від 17.06.2015 № 17/06-1 з ТОВ "ІНДІГО КОМПАНІ", код 39461534 (покупець) про поставку товарів у кількості, якості, асортименті, і за ціною, зазначених у видаткових накладних. Поставка товару здійснюються на умовах міжнародних правил "Інкотермс". Місце поставки "склад постачальника". Оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу в десять календарних днів з моменту поставки товару, можлива повна/часткова передплата вартості партії товару, що планується до постачання. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016року.

На виконання умов Договору ПП "ТЕХНОБАЗІС" поставило на адресу ТОВ "ІНДІГО КОМПАНІ" товар (вишивки, полотно трикотажне) та виписало податкові та видаткові накладні.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Дт361 Кт702 - 2000000 грн. Розрахунки за поставлений товар між підприємствами не проводились.

Станом на 31.12.015 року заборгованість за поставлений товар складає 2000000 грн.

Контролюючий орган при проведенні перевірки позивача за період з 02.04.2013 року по 31.12.2016 року, встановив заниження податку на прибуток у зв'язку з невіднесенням ПП "ТЕХНОБАЗІС" сум сумнівної заборгованості до прибутку, який підлягає оподаткуванню.

При цьому, як слідує із акту перевірки, пояснення представника відповідача та інспекторів, які проводили перевірку, висновок про те, що заборгованість контрагентів ТОВ "ІНДІГО КОМПАНІ" і ТОВ «Астера групп» є сумнівною, оскільки згідно баз даних податкового органу, ТОВ "АСТЕРА ГРУПП" і ТОВ "ІНДІГО КОМПАНІ" має стан платника - 28 - триває процедура припинення, припинення за рiшенням власника (власникiв). У зв'язку з чим, відомості щодо наявності у контрагентів активів для забезпечення виконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема перед ПП "ТЕХНОБАЗІС", відсутні.

Порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначено п. 139.2 ст. 139 ПК України.

Так, відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, згідно з ч. 5 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, є поточною дебіторською заборгованістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, виходячи з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Таким чином, нарахування резерву сумнівних боргів повинно відбуватися насамперед за поточною дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, а також векселями отриманими та іншими видами дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами.

Величина резерву сумнівних боргів, керуючись п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31 грудня 2015 року Приватне підприємство «Технобазіс» мало дебіторську заборгованість за договорами з ТОВ «Астера групп» і ТОВ «Індиго компані».

При цьому, згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Астера групп» перебуває в процесі припинення з 16 лютого 2016 року, а ТОВ «Індіго компані» - з 05 квітня 2016 року (а.с. 139-153, т. 1).

Таким чином, станом на 31 грудня 2015 року (в межах перевіряє мого періоду) ТОВ «Астера груп» і ТОВ «Індіго компані» не перебували в процесі припинення, у зв'язку з чим платоспроможність вказаних юридичних осіб не могла об'єктивно викликати сумніву.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно з ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, є строком позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що Приватне підприємство «Технобазіс» станом на 31 грудня 2015 року не пропустив строк для захисту своїх законних прав та інтересів, які було порушено Товариством з обмеженою відповідальністю «Астера групп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індиго компані».

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, сумнівним боргом можна вважати поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Астера групп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Індиго компані» не можна вважати сумнівною заборгованістю, адже вона, станом на 31 грудня 2015 року, не відповідала ознакам сумнівності.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Безнадійною заборгованістю, відповідно до п. 14.1.11. ст. 14 ПК України є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку їх ліквідацією.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки станом на 31 грудня 2015 року Приватне підприємство «Технобазіс» не мало дебіторської заборгованості, яка б відповідала хоча б одній з ознак, визначених п. 14.1.11 Податкового кодексу України, розрахувати коефіцієнт сумнівності, який базується саме на величині безнадійної дебіторської заборгованості за попередні періоди не вбачалося за можливе.

Отже, Приватне підприємство «Технобазіс», станом на 31 грудня 2015 року не мало правових підстав для віднесення дебіторської заборгованості ТОВ «Астера групп» і ТОВ «Індиго компані» до сумнівної заборгованості та сформування на цій підставі резерву сумнівних боргів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. по справі № 820/4365/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2016 р.