Постанова

від 01.12.2016 по справі 910/26612/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/26612/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко А.І.

Корсакової Г.В.

За участю представників:

Від прокуратури (апелянта): Скляр Д.Ю.

Від позивача: Телицька В.А.

Від відповідача: Коваленко С.В.

Від третьої особи: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/26612/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Селівон А.М., суддя Демидов В.О., суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, звільнивши від будівель та споруд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 по справі № 910/26612/14, повний текст якого складено 09.09.2016, у задоволенні позову Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, звільнивши від будівель та споруд - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що зважаючи на неможливість проведення експертизи у даній справі та відсутність висновку судової земельно - технічної експертизи, призначеної судом з метою, зокрема, усунення суперечливості наданих сторонами та прокурором доказів щодо наявності у відповідача підстав для користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:62:206:044 площею 0,6250 га по проспекту Г.Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва, а також щодо наявності/відсутності всіх розміщених на її території об'єктів, в т.ч. збудованих ПАТ "Київрічсервіс", суд має здійснювати розгляд спору за наявними у матеріалах справи доказами, що унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог та відповідно, прийняття за результатами всебічного та повного дослідження наданих сторонами та отриманих судом доказів рішення про задоволення позовних вимог у справі. При цьому суд першої інстанції зазначив, що навіть за умови наявності в матеріалах справи наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог правових позицій, а саме витягів з бази даних Державного земельного кадастру та Міського земельного кадастру (станом на 24.11.11 р. та 20.10.15 р. відповідно), витягу з бази даних ПК "Кадастр" від 25.04.13 р., витягу зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівель по просп. Ватутіна, 7 м. Київ, а також з урахуванням листа Департаменту земельних ресурсів від 26.10.15 р. № 057023-18893, яким повідомлено про неможливість проведення обстеження спірної земельної ділянки спеціалістом Департаменту земельних ресурсів в зв'язку з відмовою в доступі на її територію та надано фрагмент супутникової зйомки земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:62:206:044, суд позбавлений можливості прийти до чіткого, конкретного та безумовного висновку щодо об'єктів розміщених на спірний земельній ділянці, зокрема, правового статусу фактично розташованих на спірній земельній ділянці будівель, їх місця розташування, площі тощо. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача. Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурор та позивач не довели в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про зобов'язання ПАТ "Київрічсервіс" звільнити земельну ділянку та повернути Київській міській раді, звільнивши від будівель і споруд, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 по справs № 910/26612/14, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що в порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не враховано, що будь-які рішення про передачу спірної земельної ділянки площею 0,6250 га по проспекту Генерала Ватутіна, 7 у Деснянському районі міста Києва з обліковим номером 8000000000:62:206:044 Київською міською радою не приймалися документи, що посвідчують право користування нею, у відповідача відсутні. Крім того, скаржник зазначає, що будівлі, які ПрАТ "Київрічсервіс" збудувало поза межами вищевказаної земельної ділянки є самочинним будівництвом, що підтверджено рішеннями судів у цивільних справах № 2-5435/2011, № 2607/14580/12 та підлягають знесенню. Також, апелянт зазначив що ПрАТ "Київрічсервіс" не набуло у встановлено порядку права власності на об'єкти нерухомості, оскільки підстава набуття права власності, а саме рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 2-5435/2011 та рішення Подільського районного суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 2607/14580/12 скасовані, у зв'язку з чим право власності на майно не могло перейти ні до відповідача, ні до інших товариств.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи № 910/26612/14 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/26612/14 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2016

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п. 2.3.25, п. 2.3.49 п. 2.3.Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/26612/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016 для розгляду справи № 910/26612/14 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Корсакова Г.В., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 прийнято справу №910/26612/14 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Чорна Л.В. для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 02.11.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 розгляд справи № 910/26612/14 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 було відкладено на 16.11.2016.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016, у зв'язку з перебуванням суддів Корсакової Г.В. та Чорної Л.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів п. 2.3.25, п. 2.3.49 п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/26612/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2016 для розгляду справи № 910/26612/14 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко А.І., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 прийнято справу № 910/26612/14 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Суховий В.Г. для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016, розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2016.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016, у зв'язку з участю судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у семінарі, відповідно до підпунктів п.2.3.25, п. 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/26612/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.12.2016, для розгляду справи № 910/26612/14 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016, сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко А.І., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 справу № 910/26612/14 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Корсакова Г.В. для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 01.12.2016.

В судовому засіданні 01.12.2016 представники прокуратури та позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/26612/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував та зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Третя особа в судове засідання 01.12.2016 своїх представників не направила, причин неявки суд не повідомила, про розгляд справи була повідомлена належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0160124707827). Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 19.09.2011 Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 2-5435/2011, за яким визнано право власності ПАТ "Київрічсервіс" на об'єкти нерухомого майна, що входять до складу майнового комплексу бази відпочинку "Волна", частина з яких розташована на спірній земельній ділянці.

Вказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2012 та в задоволенні позову ПАТ "Київрічсервіс" про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що входять до комплексу бази відпочинку "Волна" відмовлено, а також зазначено, що ЗАТ "Київрічсервіс" проведено реконструкцію будівель і споруд бази відпочинку та збудовано дві нові капітальні споруди, до наданої в користування території було приєднано земельну ділянку під кадастровим номером 62:206:044, на якій побудовано об'єкти нерухомого майна, які не перебувають у власності чи постійному користуванні ПАТ "Київрічсервіс" та знаходяться у межах прибережно-захисної смуги, на якій забороняється відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України будівництво будь-яких споруд, в тому числі баз відпочинку.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2012 залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2012.

Аналогічні факти підтверджені рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.06.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014 (№ 6-29730св14), яким скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 03.01.2013 в частині задоволення вимог ПАТ "Київрічсервіс" в частині визнання права власності та зустрічного позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання дійсними договори від 09.08.2011 на організацію проведення ремонтних робіт будівель і споруд та благоустрій території бази відпочинку "Волна" та визнання права власності на частини об'єктів майнового комплексу бази відпочинку "Волна".

При цьому, як зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2012 у справі за позовом ПАТ "Київрічсервіс" про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та усунення перешкод в користуванні власністю, а також в рішенні Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі № 14/549 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Плесо" про звільнення самовільно зайнятої ділянки, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012, та яким у задоволенні позову відмовлено повністю, а також зазначено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013, якою відмовлено у задоволенні заяви Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про перегляд за нововиявленими обставинами, 17.10.1997 між Закритим акціонерним товариством "Київрічсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" (відповідач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "ВЗП Вторма" було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку "Волна" за адресою м. Київ, парк "Дружби народів", загальною площею 1056,80 кв.м., за яким у власність відповідача перейшло право власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Волна", попередньо зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації 31.10.1997 за реєстровим № 277-з.

Як зазначено у вказаних судових рішенням та підтверджується наявними матеріалами справи № 910/26612/14, на земельній ділянці площею 0,5 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів, к.н. 62:206:001, 62:206:044 у Деснянському районі м. Києва знаходяться об'єкти, які входять до складу бази відпочинку "Волна", зокрема, гідротехнічна споруда - причал, який є капітальною спорудою, зареєстрований ЗАТ "Київрічсервіс" в Регістрі судноплавства України на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1997 та акта огляду гідротехнічної споруди № 22-4-25-05, про що видано Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-22-4-21-5 від 30.05.2005, свідоцтво про реєстрацію бази стоянки маломірних суден від 07.08.2007 №7/2007.

В свою чергу земельна ділянка під будівництво бази відпочинку "Волна" була відведена рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 04.09.1962 № 1487.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.1999 № 187/288 за ПАТ "Київрічсервіс" закріплена земельна ділянка площею 1,50 га у постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд бази відпочинку "Волна" у парку "Дружби народів". Згідно з додатком до вказаного Державного акта, ділянка, надана у постійне користування відповідачу, межує з річкою Дніпро (від точки В до точки А), та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:206:0001), зареєстрований 21.12.1999 за №62-4-00022 за рахунок земель, вилучених з користування державного комунального об'єднання земельного будівництва "Київзеленбуд" Київської міської державної адміністрації даним рішенням.

Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі № 14/549 встановлено, що 16.11.2011 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2011 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєстровано право власності відповідача на майновий комплекс бази відпочинку "Волна" (нежилі будівлі: Літ. А, В, Г, Д, Е, Э, Ж, И, І, К, Л, М, Н, С, Т, У, Х, Ш) та споруди: Літ. О, П, Р, З, Ф).

Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на запит Київської прокуратури захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері було проведено перевірку щодо правомірності використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів, к.н. 62:206:001,62:206:044 у Деснянському районі м. Києва та використовується ЗАТ "Київрічсервіс", про що складено відповідний акт № 568/03 від 29.08.2011.

Так, перевіркою встановлено, що ПАТ "Київрічсервіс" використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,5 га, за вищевказаною адресою, під розміщення причалу та кількох дерев'яних споруд, за відсутності документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, які б посвідчували його право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, зі місту вказаного акту перевірки, на земельній ділянці розміщено, експлуатуються та обслуговуються комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Волна" із закладом громадського харчування "Червона калина". На момент проведення перевірки встановлено, що ЗАТ "Київрічсервіс" проведено реконструкцію будівель і споруд бази відпочинку. На відстані менше 100 метрів від урізу води річки Дніпро збудовані дві капітальні будівлі. Територія бази відпочинку огороджена парканом, який встановлено не у відповідності до меж, визначених державним актом. До території бази відпочинку приєднана земельна ділянка площею 0,66 га (в тому числі площею 0,5 га, яка згідно з даними автоматизованої системи ПК "Кадастр" обліковується за КП "Плесо"). На більшій частині зазначеної земельної ділянки розміщено причал, дерев'яні споруди, літні майданчики з ознаками капітальної забудови. Також встановлено, що на водній акваторії річки Дніпро розміщено понтони та влаштовано стоянку плавзасобів.

21.12.2010 Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для надання в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 0,5 га для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та майнового комплексу бази відпочинку "Волна", за результатами розгляду якого листом від 26.12.2011 Головне управління земельних ресурсів повідомило ПАТ "Київрічсервіс", що ним підготовлений проект рішення Київради, який знаходиться на погодженні у відповідних службах.

Як зазначено відповідачем, а прокурором і позивачем під час розгляду справи не спростовано, на даний час звернення знаходиться на розгляді Київської міської ради.

Також, як встановлено судом першої інстанції за матеріалами справи № 910/26612/14, Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на запит адвоката Осикіна В.О. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів, просп. генерала Ватутіна, 7, кадастровий номер 8000000000:62:206:0001, обліковий номер 62:206:044 у Деснянському районі м. Києва та перебуває у користуванні ПАТ "Київрічсервіс", про що складено відповідний акт № 135/03 від 22.07.2014.

Зокрема, як зазначено у вказаному акті від 22.07.2014, згідно бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,6250 га за адресою: пр-т Генерала Ватутіна, 7, обліковий номер 62:206:044 у Деснянському районі м. Києва обліковується за ПАТ "Київрічсервіс" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Документи, що посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів станом на 31.12.2012 не зареєстровані. На території вказаної земельної ділянки розміщено причал. В базі міського земельного кадастру зареєстровано клопотання (К-17914) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Волна", ЗАТ "Київрічсервіс" надано свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди (причал для стоянки малотоннажних суден) №СР-22-4-21-05 від 30.05.2005. Технічний стан причалу відповідає правилам його експлуатації, що підтверджено паспортом технічного стану причалу для стоянки малотоннажних суден, виготовленим ЗАТ "Інститут "Укррічтранспроект", та свідоцтвом про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 14.12.2010 № СП-101-4-23-10, виданим Регістром судноплавства України.

При цьому за змістом акту виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці розміщені будівлі і споруди бази відпочинку, проте ідентифікувати межи зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не було можливим (межові знаки не пред'явлені).

Отже, внаслідок проведення перевірки Департаментом земельних ресурсів КМДА виявлені порушення, а саме використання ПАТ "Київрічсервіс" земельної ділянки площею 0,625 га без документів, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України.

Вказаний акт підписаний представником Департаменту земельних ресурсів КМДА та головою правління ПАТ "Київрічсервіс", яким зазначено про незгоду із виявленими порушеннями.

Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 461/1517 затверджено проект прибережних захисних смуг водних об'єктів м. Києва.

В свою чергу як вбачається із ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 31.01.2012, земельна ділянка під кадастровим номером 8000000000:62:206:044 за адресою: м. Київ, просп. Г. Ватутіна, 7, "Парк Дружби народів", на якій побудовано 2 об'єкти нерухомого майна, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 жовтня 2011 року № 707/03, знаходиться в межах прибережно-захисної смуги. Будівництво об'єкті з подальшим визнанням права власності на них на земельній ділянці, що віднесена до прибережно - захисної смуги є порушенням державних інтересів у сфері земельних відносин.

З огляду на викладене, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради, посилаючись на те, що ПАТ "Київрічсервіс" користується земельною ділянкою площею 0,6250 га по проспекту Г. Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва без правовстановлюючих документів, та водночас, виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та стверджуючи про порушення матеріальних прав та інтересів Київської міської ради як розпорядника земель територіальної громади міста Києва, звернувся до суду з позовом про зобов'язання ПАТ "Київрічсервіс" звільнити спірну земельну ділянку та повернути Київській міській раді, звільнивши від будівель і споруд.

Відповідно до ст. 121 Конституції України (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви), на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви), при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви) передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви), господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви), прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з приписами п. б) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зокрема, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на яких будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку забороняється.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Порядок передачі земельних ділянок в постійне користування чи в оренду визначений статтями 123-126 Земельного кодексу України.

Так, згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інтанції про те, що вищезазначеними судовими рішеннями встановлено факт користування ПАТ "Київрічсервіс" земельною ділянкою площею 0,6250 га по пр-ту Г. Ватутіна, 7, у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:62:206:044, яка за даними Головного управління земельних ресурсів обліковується за відповідачем на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, без правовстановлюючих документів, а також вчинення останнім дій щодо отримання спірної земельної ділянки у користування тощо. При цьому вказані факти відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційними і доказування не потребують.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що згідно ст. 30 Земельного кодексу України, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку "Волна", при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі і споруди. Право користування земельною ділянкою у цьому випадку посвідчується Радами народних депутатів шляхом видачі державних актів на право постійного користування землею.

За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Згідно ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

При цьому за висновками суду згідно ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, тобто з моменту набуття права власності на майновий комплекс бази відпочинку "Волна" на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 1997 року, відповідач, згідно вищезазначеної статті Земельного кодексу України 1990 року, отримав право користування земельною ділянкою під всіма об'єктами бази відпочинку "Волна".

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний господарський суд в постанові від 12.04.2012 у справі № 14/549, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, спір щодо якої є предметом розгляду у даній справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що за висновками, викладеними в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 у справі № 14/549 про перегляд рішення від 15.02.2012 за нововиявленими обставинами, крім об'єктів, які за твердженнями прокурора та позивача є збудованими без правовстановлюючих документів, на спірній земельній ділянці розташовані також об'єкти, які правомірно набуті відповідачем за договором від 17.10.1997 та гідротехнічна споруда № 22-4-25-05, що є власністю відповідача, реалізація права власності відповідача стосовно яких пов'язана з використанням землі, на яких вони розташовані та землі, що необхідна для забезпечення обслуговування цих об'єктів та доступу до них.

Як підтверджено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в наданих суду письмових поясненнях № 252/14-юр від 24.12.2014, земельна ділянка площею 0,6250 га (код 8000000000:62:206:0044), яка є суміжною відносно земельної ділянки наданої в постійне користування відповідачу, обліковується за ПАТ "Київрічсервіс" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж від 23.11.2011 № 62206-10.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наявних в матеріалах справи № 910/26612/14 листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 03-86/36248 від 26.12.2011, а також пояснень Департаменту земельних ресурсів, до Департаменту земельних ресурсів надійшло клопотання (К-22147) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ПрАТ "Київрічсервіс" по просп. Генерала Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування комплексу нежилих будівель і споруд та гідротехнічної споруди, яке розглядається відповідно до Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.10.2013 № 1810 та Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 01.07.2008 № 8/8.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстнації погоджується з судом першої інстанції про те, що виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України відповідач, ставши власником будівель, правомірно ініціював одержання земельної ділянки у користування, та, як наслідок, отримав повідомлення про підготовку проекту рішення Київради щодо надання згоди на розроблення документації із землеустрою, проте розглянути та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний орган місцевого самоврядування, в даному випадку - Київська міська рада, яка є позивачем у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач та прокурор зазначали про те, що підставою для пред'явлення вказаного позову є використання спірної земельної ділянки ПАТ "Київрічсервіс" без правовстановлюючих документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, розміщені на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не перебувають у власності чи користуванні відповідача та знаходяться у межах прибережно-захисної смуги, на якій, у свою чергу, забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, а також зазначили, що ПАТ "Київрічсервіс" проведено реконструкцію будівель і баз відпочинку та збудовано дві нові капітальні споруди на території спірної земельної ділянки.

В свою чергу відповідач проти заявлених вимог заперечує, вказуючи на те, що об'єкти бази відпочинку "Волна" є складовими частинами майнового комплексу, нерозривно поєднаними між собою єдиним функціональним призначенням. Окрім того, відповідач заявив, що земельна ділянка під кадастровим номером 62:206:044 на сьогоднішній день закріплена за землекористувачем за ПАТ "Київрічсервіс" і відповідач сплачує податок на землю до місцевого бюджету міста Києва за користування вказаною земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, оскільки судом першої інстанції вбачалась суперечливість наданих сторонами та прокурором доказів, зокрема, щодо наявності у відповідача підстав для користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:62:206:044 площею 0,6250 га по проспекту Г. Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва, а також щодо правомірності розміщення на її території будівельних споруд, та приймаючи до уваги необхідність встановлення судом всіх об'єктів, розташованих на спірний земельній ділянці (як таких, що правомірно збудовані, так і тих, що, за твердженнями прокурора, знаходяться на спірній земельній ділянці за відсутності належних правових підстав), з чим суд апеляційної інстанції погоджується, за ініціативою Господарського суду міта Києва ухвалою від 12.03.2015 у даній справі призначено судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Вищий господарський суд України у п. 2 Постанови пленуму № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначив, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, до числа основних завдань земельно - технічної експертизи, яка була призначена судом у даній справі, належить, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів, визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу висновок експерта за результатами проведення судової експертизи, який виходячи з предмету даного спору є одним із необхідних доказів по справі, підлягає оцінці за правилами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, поряд з іншими наявним у справі доказами, та має важливе доказове значення.

Так, приймаючи до уваги предмет спору у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що дослідженню підлягає спірна земельна ділянка і об'єкти, які на ній знаходяться, та які за твердженнями прокурора, підлягають знесенню, правові підстави їх набуття та користування відповідачем, а також наявність або відсутність відповідних правовстановлюючих документів тощо.

Приписами ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Водночас, власник або землекористувач має довести, що саме його земельні права порушені, а заявляючи позов про усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, про звільнення земельної ділянки, позивач (прокурор) зобов'язаний визначити яким чином відповідач заважає йому користуватися спірними земельними ділянками. Також, позивач (прокурор) має довести, що саме відповідач чинить перешкоди у користуванні майном (земельною ділянкою).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що для вирішення даної категорії спорів суттєвим є визначення правового статусу об'єктів, про знесення яких порушується питання в позовну позові, оскільки, якщо судом встановлено, що такі об'єкти є самочинно побудованими і право власності на них не оформлено в установленому порядку, то вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення відповідних вимог.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи № 910/26612/14, останні були повернуті КНДІСЕ 11.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва разом з повідомленням за № 2226/16-41 від 11.05.2016 про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, у зв'язку із тим, що на адресу Київської міської ради направлено листом № 2226/16-41 від 26.02.2016 для ознайомлення та підписання проект договору на оплату за проведення судової експертизи та проект акту здачі-приймання робіт (послуг), за ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 про призначення земельно-технічної експертизи по справі № 910/26612/14, проте, станом на 11.05.2016 договір Київською міською радою до КНДІСЕ не повернутий.

Таким чином, зважаючи на неможливість проведення експертизи у даній справі та відсутність висновку судової земельно - технічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, з метою, зокрема, усунення суперечливості наданих сторонами та прокурором доказів щодо наявності у відповідача підстав для користування земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:62:206:044 площею 0,6250 га по проспекту Г. Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва, а також щодо наявності/відсутності всіх розміщених на її території об'єктів, в т.ч., збудованих ПАТ "Київрічсервіс", колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що суд має здійснювати розгляд спору за наявними у матеріалах справи доказами, що унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог та відповідно, прийняття за результатами всебічного та повного дослідження наданих сторонами та отриманих судом доказів рішення про задоволення позовних вимог у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що навіть за умови наявності в матеріалах справи наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог правових позицій, а саме витягів з бази даних Державного земельного кадастру та Міського земельного кадастру (станом на 24.11.2011 та 20.10.2015 відповідно), витягу з бази даних ПК "Кадастр" від 25.04.2013, витягу зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж будівель по просп. Ватутіна, 7 м. Київ, а також з урахуванням листа Департаменту земельних ресурсів від 26.10.2015 № 057023-18893, яким повідомлено про неможливість проведення обстеження спірної земельної ділянки спеціалістом Департаменту земельних ресурсів в зв'язку з відмовою в доступі на її територію та надано фрагмент супутникової зйомки земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:62:206:044, суд позбавлений можливості прийти до чіткого, конкретного та безумовного висновку щодо об'єктів розміщених на спірний земельній ділянці, зокрема, правового статусу фактично розташованих на спірній земельній ділянці будівель, їх місця розташування, площі тощо.

Таким чином, доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що повністю спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурор та позивач не довели в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність та правомірність відмовити в задоволенні позову про зобов'язання ПАТ "Київрічсервіс" звільнити земельну ділянку та повернути Київській міській раді, звільнивши від будівель і споруд, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Щодо поданого відповідачем до початку судового засідання 23.12.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання № 150 від 22.12.2014 про припинення провадження у даній справі та відновлення становища, яке існувало до порушення суд зазначає, що згідно частини 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у даній справі, коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Зокрема, у справі № 14/549 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПАТ "Київрічсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Плесо" про звільнення самовільно зайнятої ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби Народів, к.н. 62:206:001,62:206:044 у Деснянському районі м. Києва позовні вимоги з посиланням на приписи ст. 212 Земельного кодексу України мотивовані тим, що відповідач протиправно користується земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, тобто предметом дослідження були дії відповідача щодо самовільно зайнятої земельної ділянки.

Натомість, у даній справі № 910/26612/14 предметом спору є зобов'язання звільнити земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:62:206:044 площею 0,6250 га по проспекту Г. Ватутіна 7 у Деснянському районі м. Києва та повернути Київській міській раді як власнику, наділеному державною повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва, звільнивши від будівель і споруд, на підставі ст.ст. 60 61, 116, 123-126, 152 Земельного кодексу України, тобто з інших, ніж зазначено в рішенні суду від 15.02.2012 у справі № 14/549, підстав.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстнції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/26612/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/26612/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26612/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді А.І. Тищенко

Г.В. Корсакова