Постанова

від 14.03.2017 по справі 910/26612/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/26612/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від прокуратури:Хорс К.Б. - посв. №042931 від 15.04.16р. від позивача:Самелюк К.О. - дов. №225-КМР-21 від 10.01.17р. від відповідача:Мазуренко Т.С. - договір про надання правової допомоги від 10.02.17р. від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі господарського суду№910/26612/14 міста Києва за позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" третя особаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прозобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, звільнивши від будівель та споруд В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/26612/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.03.2017р. №08.03-04/893 у зв'язку з відпусткою судді Коробенка Г.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/26612/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем було подано клопотання про припинення провадження у даній справі, на підставі ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що вже існує рішення по справі №14/549 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому вказане клопотання визнано судами таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у справі №14/549 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПАТ "Київрічсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Плесо" про звільнення самовільно зайнятої ділянки (8000000000:62:206:044), яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби Народів у Деснянському районі м. Києва позовні вимоги, з посиланням на приписи ст.212 Земельного кодексу України, мотивовані тим, що відповідач протиправно користується земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, тобто предметом дослідження були дії відповідача щодо самовільно зайнятої земельної ділянки.

Натомість, у даній справі №910/26612/14 предметом спору є зобов'язання звільнити земельну ділянку (8000000000:62:206:044) площею 0,6250 га по проспекту Г. Ватутіна 7 у Деснянському районі м. Києва та повернути Київській міській раді як власнику, наділеному державою повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва, звільнивши від будівель і споруд, на підставі ст.ст.60, 61, 116, 123-126, 152 Земельного кодексу України, тобто з інших підстав, ніж зазначено у справі №14/549.

При розгляді справи по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012р. у справі №14/549 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунальне підприємство "Плесо" про звільнення самовільно зайнятої ділянки, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю та встановлено, що 17.10.1997р. між Закритим акціонерним товариством "Київрічсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" та Відкритим акціонерним товариством "ВЗП Вторма" було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку "Волна" за адресою м. Київ, парк Дружби народів, загальною площею 1056,80 кв.м. (зареєстрований в реєстрі за номером 12541), за яким до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" перейшло право власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Волна", яке було зареєстроване у Бюро технічної інвентаризації міста Києва за номером 277-з.

Як зазначено у вказаних судових рішеннях на земельній ділянці (8000000000:62:206:044) у тому числі площею 0,5 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів у Деснянському районі м. Києва знаходяться об'єкти, які входять до складу бази відпочинку "Волна", зокрема, гідротехнічна споруда - причал, який є капітальною спорудою, зареєстрований ЗАТ "Київрічсервіс" в Регістрі судноплавства України на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1997р. та акта огляду гідротехнічної споруди №22-4-25-05, про що видано Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР-22-4-21-5 від 30.05.2005р., свідоцтво про реєстрацію бази стоянки маломірних суден від 07.08.2007р. №7/2007.

В свою чергу земельна ділянка під будівництво бази відпочинку "Волна" була відведена рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 04.09.1962р. №1487.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.1999р. №187/288 за ПАТ "Київрічсервіс" закріплена земельна ділянка площею 1,50 га у постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд бази відпочинку "Волна" у парку Дружби народів. Згідно з додатком до вказаного Державного акта земельна ділянка, надана у постійне користування відповідачу, межує з річкою Дніпро (від точки В до точки А), та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (8000000000:62:206:0001), зареєстрований 21.12.1999р. за №62-4-00022 за рахунок земель, вилучених з користування державного комунального об'єднання земельного будівництва "Київзеленбуд" Київської міської державної адміністрації.

Також у справі №14/549 судами було встановлено, що відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства №707/03 від 17.10.2011р. ПАТ "Київрічсервіс" використовує земельну ділянку площею 1,5006 га, на якій розміщено, експлуатуються та обслуговуються комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Волна" із закладом громадського харчування "Червона калина"; що на момент проведення перевірки встановлено, що ЗАТ "Київрічсервіс" проведено реконструкцію будівель і споруд бази відпочинку; що на відстані менше 100 метрів від урізу води річки Дніпро збудовані дві капітальні будівлі; що територія бази відпочинку огороджена парканом, який встановлено не у відповідності до меж, визначених державним актом; що до території бази відпочинку приєднана земельна ділянка площею 0,66 га (в тому числі площею 0,5 га, яка згідно з даними автоматизованої системи ПК "Кадастр" обліковується за КП "Плесо"). На більшій частині зазначеної земельної ділянки розміщено причал, дерев'яні споруди, літні майданчики з ознаками капітальної забудови. Також встановлено, що на водній акваторії річки Дніпро розміщено понтони та влаштовано стоянку плавзасобів; що використання земельної ділянки здійснюється без документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, передбачених ст.126 Земельного кодексу України.

21.12.2010р. ПАТ "Київрічсервіс" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для надання в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 0,5 га для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та майнового комплексу бази відпочинку "Волна", за результатами розгляду якого листом від 26.12.2011р. Головне управління земельних ресурсів повідомило ПАТ "Київрічсервіс", що ним підготовлений проект рішення Київради, який знаходиться на погодженні у відповідних службах.

Також під час розгляду справи №14/549, судами встановлено, що звернення ПАТ "Київрічсервіс" про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для надання в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 0,5 га для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та майнового комплексу бази відпочинку "Волна" знаходиться на розгляді Київської міської ради і на час розгляду вказаної справи.

Крім того Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на запит Київської прокуратури захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері було проведено перевірку щодо правомірності використання земельної ділянки (62:206:044), яка знаходиться за адресою: м. Київ, урочище Чорторий, парк Дружби народів у Деснянському районі м. Києва та використовується ЗАТ "Київрічсервіс", про що складено відповідний акт №568/03 від 29.08.2011р.

Відповідно до положень ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що зазначеними судовими рішеннями встановлено факт користування ПАТ "Київрічсервіс" земельною ділянкою (62:206:044), яка за даними Головного управління земельних ресурсів обліковується за ПАТ "Київрічсервіс" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, а також вчинення ПАТ "Київрічсервіс" дій щодо отримання спірної земельної ділянки у користування, тому вказані факти відповідно до норм законодавства є преюдиційними і доказування не потребують.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно ст.30 Земельного кодексу України, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу бази відпочинку "Волна", при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі і споруди. Право користування земельною ділянкою у цьому випадку посвідчується Радами народних депутатів шляхом видачі державних актів на право постійного користування землею.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Отже повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Згідно із ч.2 ст.321 Цивільного кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Таким чином з моменту набуття права власності на майновий комплекс бази відпочинку "Волна" на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1997р., відповідач згідно зазначених норм права отримав право користування земельною ділянкою під всіма об'єктами бази відпочинку "Волна".

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний господарський суд в постанові від 12.04.2012р. у справі №14/549 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, спір щодо якої є предметом розгляду у даній справі, а тому, відповідно до ст.35 ГПК України, обставини встановлені у справі №14/549 є преюдиційними при розгляді даної справи.

Також, судами встановлено, що за висновками, викладеними в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 у справі №14/549 про перегляд рішення від 15.02.2012р. за нововиявленими обставинами, крім об'єктів, які за твердженнями прокурора та позивача є збудованими без правовстановлюючих документів, на спірній земельній ділянці розташовані також об'єкти, які правомірно набуті відповідачем за договором від 17.10.1997р. та гідротехнічна споруда №22-4-25-05, що є власністю відповідача, реалізація права власності відповідача стосовно яких пов'язана з використанням землі, на яких вони розташовані та землі, що необхідна для забезпечення обслуговування цих об'єктів та доступу до них.

Окрім того, у даній справі в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, крім акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства №707/03 від 17.10.2011р., на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №135/03 від 22.07.2014р.

У вказаному акті від 22.07.2014р. зазначено, що згідно бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка (62:206:044) площею 0,6250 га за адресою: пр-т Генерала Ватутіна, 7 у Деснянському районі м. Києва обліковується за ПАТ "Київрічсервіс" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Документи, що посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою, передбачені ст.126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів станом на 31.12.2012р. не зареєстровані.

На території вказаної земельної ділянки розміщено причал.

В базі міського земельного кадастру зареєстровано клопотання (К-17914) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди та цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Волна".

ЗАТ "Київрічсервіс" надано свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди (причал для стоянки малотоннажних суден) №СР-22-4-21-05 від 30.05.2005р.

Технічний стан причалу відповідає правилам його експлуатації, що підтверджено паспортом технічного стану причалу для стоянки малотоннажних суден, виготовленим ЗАТ "Інститут "Укррічтранспроект", та свідоцтвом про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 14.12.2010р. №СП-101-4-23-10, виданим Регістром судноплавства України.

Також, у вказаному акті зазначено, що при виїзді на місце встановлено, що на земельній ділянці розміщені будівлі і споруди бази відпочинку, проте ідентифікувати межі зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не було можливим (межові знаки не пред'явлені).

При цьому, в позовних вимогах (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заявник не вказує, від яких саме споруд та будівель необхідно звільнити спірну земельну ділянку.

Натомість, актом перевірки №135/03 від 22.07.2014р на спірній земельній ділянці фактично визначено лише розміщення причалу, який відповідно до матеріалів даної справи та встановлених обставин у справі №14/549 є власністю ПАТ "Київрічсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1997р.

Враховуючи суперечливість наданих сторонами та прокурором доказів, та приймаючи до уваги необхідність встановлення судом всіх об'єктів, розташованих на спірний земельній ділянці (як тих, що правомірно збудовані, так і тих, що за твердженнями прокурора, знаходяться на спірній земельній ділянці за відсутності належних правових підстав), суд першої інстанції ухвалами від 12.03.2015р. та 28.12.2015р. у даній справі призначав судову земельно-технічну експертизу.

Натомість, матеріали справи №910/26612/14 поверталися з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі КНДІСЕ) з повідомленнями про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, а саме: першого разу, у зв'язку з ненаданням витребуваних доказів та непідписанням договору на оплату проведення експертизи, а останній раз, у зв'язку із тим, що на адресу Київської міської ради листом №2226/16-41 від 26.02.2016р. для ознайомлення та підписання направлено проект договору на оплату за проведення судової експертизи та проект акта здачі-приймання робіт (послуг), проте, станом на 11.05.2016р. договір Київською міською радою до КНДІСЕ не повернутий.

Таким чином, зважаючи на неможливість проведення експертизи у даній справі та відсутність висновку судової земельно-технічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, з метою, зокрема, усунення суперечливості наданих сторонами та прокурором доказів щодо наявності у відповідача підстав для користування земельною ділянкою (8000000000:62:206:044) площею 0,6250 га, а також щодо наявності/відсутності всіх розміщених на її території об'єктів, в т.ч. збудованих ПАТ "Київрічсервіс", суди дійшли висновку про неможливість встановлення судом обставин, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог та відповідно - для прийняття за результатами всебічного та повного дослідження наданих сторонами та отриманих судом доказів рішення про задоволення позовних вимог у справі.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/26612/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у справі №910/26612/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач