Постанова

від 12.12.2016 по справі 922/2462/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 922/2462/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.07.2016 року);

третя особа - ОСОБА_2 (довіреність №0102-010 від 10.03.2015 року);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №114 від 03.10.2016 року);

третя особа - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2687Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 року у справі №922/2462/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний університет імені ОСОБА_4, м. Харків,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ,

про визнання договору продовженим,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання договору оренди № 5410-Н від 14.03.2013 р. продовженим на строк, який був раніше встановлений договором, а саме з 15.02.2016 року по 15.01.2019 р. та зобов'язання відповідача підготувати та надати позивачу, третій особі додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди № 5410-Н від 14.03.2013 р. на строк 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, що діє з 15.02.2016 р. по 15.01.2019 р. (з урахуванням уточнень, прийнятих ухвалою суду від 19.09.2016 р.)

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у справі №922/2462/16 (суддя Новікова Н.А.) позов в частині визнання продовженим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди №5410-Н від 14.03.2013р. задоволено. Визнано договір оренди №5410-Н від 14.03.2013р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс" (орендар), продовженим на строк, який був раніше встановлений договором, а саме: з 15.02.2016р. по 15.01.2019р. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс" 1378грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 30 вересня 2016 року у справі №922/2462/16 в позові в частині зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підготувати та надати позивачу, третій особі додаткову угоду щодо продовження дії договору оренди № 5410-Н від 14.03.2013 р. на строк 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, що діє з 15.02.2016 р. по 15.01.2019р. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у справі №922/2462/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 02.11.2016 року. Відстрочено позивачу сплату судового збору до 02.11.2016 року та зобов'язано надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 02.11.2016 року.

19.10.2016 року від ХНУ ім.В.Н. ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10616) в якому він просить прийняти рішення по даній справі згідно чинного законодавства.

Міністерство освіти і науки України надіслало письмові пояснення по справі (вх.№11053 від 01.11.2016 року та вх.№11179 від 04.11.2016 року), в яких просить апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Харківській області задовольнити в повному обсязі, рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у справі №922/2462/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.11.2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 28.11.2016 року о 10:30 год. Зобов'язано відповідача надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

25.11.2016 року від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№11877) в яких він вважає скаргу відповідача необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Крім того зазначає, що апеляційну скаргу від імені відповідача було підписано Заступником начальника регіонального відділення ФДМУ, а документів на підтвердження його повноважень на підписання апеляційної скарги додано не було.

28.11.2016 року від представника позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у даному судовому засіданні (вх.№11914) та про продовження розгляду апеляційної скарги на 15 днів (вх.№11914/1)

Ухвалою суду від 28.11.2016 року клопотання представника позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 12.12.2016 року на 12:30 год. Відстрочено відповідачу сплату судового збору та зобов'язано надати докази такої сплати до 12.12.2016 року. Зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження повноважень Заступника начальника РВ ФДМУ по Харківській області ОСОБА_5 на підписання апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 28.11.2016 року представником відповідача було надано суду документи, які підтверджують повноваження заступника начальника РВ ФДМУ по Харківській області ОСОБА_5 (вх.№12456 від 09.12.2016 року).

Проте, вимоги ухвали суду від 28.11.2016 року в частині надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі відповідачем виконано не було. Порадившись на місці в судовому засіданні, судова колегія ухвалила відстрочити відповідачу сплату судового збору до прийняття рішення.

Третя особа, Міністерство освіти і науки України, будучи належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізувалма своє право на участь у судовому процесі та не забезпечила явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що її неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення педставників сторін та третьої особи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс" (орендар) було укладено договір оренди № 5410-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі навчального корпусу (Інв. 103100003, Літ"А-4") площею 364,13 кв.м. та прибудинковий майданчик площею 276,0 кв.м., загальною площею 640,13 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, що знаходиться на балансі Харківського національного університету імені ОСОБА_4 (Ідентифікаційний номер 02071205) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на "15" вересня 2012 р. і становить 2235450 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизеої групи.

Орендар зобов'язався, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.п. 5.1, 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору, Цей договір укладено строком на два роки та 11 місяців, що діє з 14 березня 2013 року до 14 лютого 2016 року.

Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 14.03.2013, підписаним повноважними представниками сторін та балансоутримувача та скріпленим їх печатками.

Згідно п. 10.4. договору після закінчення терміну його дії подальше використання об"єкту оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства України, за зверненням орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

19.11.2015 ТОВ "Еліон-Плюс" звернулося до відповідача з заявою про продовження терміну дії договору оренди № 5410-Н від 14.03.2013р. на той самий строк і на тих самих умовах.( а.с. 19).

В матеріалах справи міститься лист-відповідь орендодавця від 25.11.2015р. №31-5241 на №19/11-2015 від 19.11.2015р., адресований орендарю та балансоутримувачу, в якому останній з посиланням на п.3 ст. 17 Закону повідомляє про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди на новий термін і направляє для підписання 3 примірники Акту приймання-передачі нерухомого майна, з вказівкою повернути відповідні акти після підписання їх з балансоутримувачем.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано суду доказів направлення даного листа ТОВ "Еліон-Плюс". Вказаних доказів відповідачем не надано і до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2015р. Харківський національний університет імені ОСОБА_6, на балансі якої перебуває об'єкт оренди, листом №0601-216 повідомляв орендаря про намір непродовжувати договір оренди, 18.11.2015р. листом №0601-242 повідомив орендодавця про намір не продовжувати даний договір, а також листом №0601-246 від 19.11.2015р. звернувся до Міністерства освіти та науки України, як власника орендованого майна, з проханням не надавати згоди на продовження строку дії спірного договору оренди, посилаючись на необхідність використання орендованих приміщень для власних потреб.

Міністерство освіти та науки України листом від 11.12.2015р. №1/11-17939, яке отримано відповідачем за його твердженнями 21.12.2015р. №07/10674, а балансоутривувачем згідно штампу вхідної кориспонденції 15.12.2015р. №0112-13-06/418, повідомидо Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області про те, що не надає дозвіл на продовження договору оренди №5410-Н від 14.03.2013р., з посиланням на пропозиції Комісії з майнових прав підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОН (протокол 38 від 08.12.2015р.).

Разом з тим, 26.02.2016р. вх.№0112-13-06/640 ТОВ "Еліон-Плюс" повторно звертається до Балансоутримувача орендованого майна з заявою від 26.02.2016р. №26/02-16 з проханням продовжити строк дії договору і з повідомленням про проведення поточного ремонту орендованих приміщень та усунення недоліків, які виникали у період оренди майна, на що отримав відповідь від 08.04.2016р. №0601-108, що Харківський національний університет імені ОСОБА_4 у звязку із обмеженням фінансування та необхідністю покриття першочергових фінансових затрат повідомляє про те, що не запаречує проти оренди нежитлових приміщень.

Крім того, як слідує з листа орендодавця (Фонд) від 08.07.2016р. №43-3541 і про що стверджує позивач, останній звертався до Фонду зі зверненнями щодо продовження терміну дії договору оренди від 23.04.2016р. (вх.№18/2547 від 21.03.2016р.) та від 14.04.2016р. (вх№18377), на які отримав відповідь про відмову у продовженні договору оренди з посиланням на відсутність дозволу на це МОН, додавши до відповіді лист МОН та акти приймання передачі.

Позивач не повернув нежитлові приміщення балансоутримувачу та орендодавцю, продовжує ними користуватися, сплачує орендну плату, що підтверджується копіями платіжних доручень за березень-вересень 2016р. (а.с. 68-74), вважає, що орендодавець у встановлений п.2 ст. 17 Закону заяви про припинення договору не надав, а лише в листі від 08.07.2016р. повідомив про відмову в продовженні договору, а тому звернувся в суд з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання договору продовженим і вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини щодо оренди нерухомого майна державної власності регулюються положеннями частин другої та третьої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), якими встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що норми Закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря.

Проте, як вже зазначалося, відповідачем не надано суду доказів щодо виконання такого обов'язку, а саме не надано суду належних доказів направлення орендарю листа від 25.11.2015р. №31-5241.

Таким чином, для припинення договору оренди в порядку, передбаченому ст.17 Закону мають бути дві необхідних умови:

1. заява орендодавця, надіслана орендарю про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії даного договору;

2. та/або письмова заява власника майна, направлена орендарю не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти і науки України №01/11-17939 від 11.12.2015р. (а.с.29, 59), в якому останнє як орган управління майном, не надає згоди на продовження договору оренди майна №5410-Н від 14.03.2013р., і який був направлений Міністерством орендодавцю та балансоутримувачу, про що свідчать відтиски печаток вказаних юридичних осіб про отримання та реєстрацію вхідної кореспонденції, і лише Орендодавець з листом від 08.07.2016р. направив вказаний лист Міністерства позивачу, і факт отримання якого саме у такий спосіб підтверджено позивачем.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що в даному випадку відповідачем (орендодавцем) належним чином не реалізовано право на подачу заяви про припинення терміну дії договору у відповідності до приписів ч. 2 ст. 17 Закону, оскільки направлення орендарю листа від 25.11.2015р. №31-5241 не підтверджено в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України, а повідомлення про відмову у продовженні терміну дії договору від 08.07.2016р. №43-3541 відбулося поза межами встановленого Законом місячного строку після закінчення терміну дії договору, тобто після 15.03.2016р.

Крім того, місцевим судом правомірно зазначено щодо листів балансоутримувача стосовно ненадання згоди на продовження терміну дії договору оренди. А саме те, що хоча дана особа є стороною договору, однак законодавчо її права на подачу заяви про відмову в продовженні терміну дії договорів оренди не встановлено, у зв'язку з чим суд не може розцінювати направлення таких звернень до орендаря як дотримання встановленої Законом процедури припинення договору оренди державного майна.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предметом даного позову є вимога позивача визнати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди №5410-Н від 14.03.2013р., зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області підготувати та надати товариству з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс", Харківському Національному університету ім.. ОСОБА_4 додаткову угоду щодо продовження на той самий строк і на тих самих умовах спірного договору оренди.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Сторона сама обирає спосіб захисту свого права, у разі коли вважає, що його було порушено. При цьому за приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи позицію відповідача, який вважає договір оренди припиненим з 15.02.2016р., його дії стосовно направлення позивачеві актів приймання -передачі майна з метою їх повернення, має місце наявність спору стосовно такого продовження, що, по суті, свідчить про те, що позовні вимоги не є вимогою про встановлення юридичного факту, а це відповідає передбаченим законом, зокрема приписами статті 20 Господарського кодексу України, статті 15, частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, способам захисту порушеного права.

Приймаючи до уваги, що орендодавцем та органом управління майном не дотримано процедури встановленої ст. 17 Закону направлення відмови в продовженні договору оренди, суд приходить до висновку про порушення встановленої вимогами чинного законодавства процедури відмови в продовженні договору, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання договору оренди продовженим на той самий строк, а саме: з 15.02.2016р. по 15.01.2019р.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання РВ ФДМУ по Харківській області підготувати та надати товариству з обмеженою відповідальністю "Еліон Плюс", Харківському Національному університету ім.. ОСОБА_4 додаткову угоду щодо продовження на той самий строк і на тих самих умовах спірного договору оренди, то суд зазначає, що оскільки зазначеними нормами Закону визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, як і не встановлено обов'язку орендодавця здійснювати підготовку та направлення сторонам договору таких додаткових угод, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до 02.11.2016 року, а також зобов'язано надати суду докази такої сплати до 02.11.2016 року.

Ухвалами суду від 02.11.2016 року та 28.11.2016 року було зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.10.2016 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, відповідачем не було виконано вимоги вищезазначених ухвал суду та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом оскаржується в повному обсязі рішення про визнання договору продовженим та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Тобто в позові об'єднано дві вимоги немайнового характеру.

Пунктом 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» встановлено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 частини 1 статті 4 Закону, у разі подання позовної заяви немайнового характеру 1 мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України В«Про судовий збірВ» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 8 Закону України В«Про державний бюджет України на 2016 рікВ» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII з 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1378,00 грн.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того, чи оскаржується все рішення в цілому, чи його частина.

За таких обставин, судова колегія зазначає, що підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України 3031,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 року у справі №922/2462/16 залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030101) 3031,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 14.12.2016р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.