Постанова

від 26.04.2007 по справі 1/2994

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/2994

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" квітня 2007 р.                                                           Справа № 1/2994

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Нагорний О.Ф., директор,

Чорний В.С., довіреність №10/4 від 10.04.2007 року - приймав участь в  

                       судовому засіданні 17.04.2007 року,

від відповідача: Кравчук Н.М., довіреність №03/4-2007 від 16.04.2007 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поліпром", м.Київ

на рішення Господарського суду Житомирської області

від "07" грудня 2006 р.  у справі № 1/2994 (суддя Сичова О.П.)

за  позовом Приватного підприємства "Поліпром", м.Київ  

до Відкритого акціонерного товариства "Корнинський цукровий завод", смт.Корнин Попільнянського району Житомирської області

про стягнення 39824,48грн.,

з перервою в судовому засіданні з 17.04.2007 року по 26.04.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.12.2006р. у справі №1/2994 задоволено позов Приватного підприємства "Поліпром", м.Київ та стягнуто на його користь з Відкритого акціонерного товариства "Корнинський цукровий завод", смт.Корнин Попільнянського району 11984,10грн. основного боргу, 1256,69грн. інфляційних нарахувань, 359,52грн. річних, 2622,41грн. неустойки, 398,24грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду від 07.12.2006р. та прийняти нове рішення про задоволення позову у розмірі 39824,48грн. посилаючись на таке:

- пунктом 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором. Сторони є вільними при укладенні та визначенні умов договору (п. 1 ст. 627 ЦК України), а розмір санкцій може бути встановлено договором у кратному розмірі вартості товарів (п. 4 ст. 231 ГК України), з чим погодився відповідач при підписанні договору №26/11п від 26.11.2004р. Таким чином, продавцю надано гарантію розрахунку за поставлений товар;

- відповідач більше двох років використовує грошові кошти позивача, отримуючи незаконний прибуток. Факт порушення строку розрахунку відповідач визнає і це порушення підпадає під визначення ст. 610 ЦК України. Крім того, п. 1 ст. 624 ЦК України визначено, що, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків;

- положення п. 6.3 договору №26/11п від 26.11.2004р. відповідає вимогам норм ст. 230 і 231 ГК України. Сторони мали право передбачати штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, у тому числі в кратному розмірі до вартості товару. Зазначеним правом сторони скористались;

- позивач, в поданій позовній заяві, в односторонньому порядку, врахувавши положення п. 3 ст. 551 ЦК України та п. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір штрафних санкцій майже на 70%, тобто з 75683,16грн. до 23968,20грн. Фактично 51714,96грн. позивач уступив на користь відповідача.

В засіданні апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач у поданому клопотанні та його представник в судовому засіданні просили  рішення господарського суду від 07.12.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, відповідач вказує на те, що позивачу було запропоновано провести розрахунок цукром-піском по мінімальній ціні, проте, позивач відмовився, заявивши, що відповідач повинен сплатити суму боргу з врахуванням пені та штрафу, тобто 39824,48грн.

Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26.11.2004р. між Приватним підприємством "Поліпром" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Корнинський цукровий завод" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26/11п. Згідно з пунктом 1 даного договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити товар - мішки поліпропіленові в кількості 23222,0 штуки.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу №26/11п, загальна вартість для першої партії становить 30033,00грн. без ПДВ, Сума ПДВ першої партії 6006,60грн.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу мішки  поліпропіленові  в кількості 23222 штуки на загальну суму 36039,60грн., що підтверджується накладною №27/11 від 27.11.2004р. та довіреністю серії ЯИШ №475296 від 27.11.2004р.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в день поставки покупцю чергової партії товару до його вивантаження, кошти за перші 23222,0 шт. мішків перераховуються на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 27.11.2004р., у відповідності з рахунком продавця.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, відпустивши позивачу  27.11.2004р. в якості оплати цукор-пісок на суму 24055,50грн., що не заперечується позивачем в позовній заяві.  Непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 11984,10грн.

Відповідач борг в сумі 11984,10грн. визнає, що підтверджується підписаним представниками  сторін, актом звірки взаєморозрахунків від 29.11.2006р.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Доказів проведення розрахунків з позивачем на суму боргу, відповідач суду не представив. Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 11984,10грн. основного боргу.

За прострочення грошового зобов'язання, відповідачу у період з 27.11.2004р. по 27.11.2005р. позивачем нараховано  суму втрат, завданих інфляцією в розмірі 1256,69грн. та три відсотки річних в розмірі 359,52грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три проценти   річних   з  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений законом  або договором.

Представлений позивачем розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ВАТ "Корнинський цукровий завод" інфляційних в сумі 1256,69грн. та трьох процентів річних в сумі 359,52грн. є обгрунтованими, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті боргу в повному обсязі, позивач просив, також, стягнути з відповідача пеню в розмірі 2255,97грн., штраф в сумі 23968,20грн.

Пунктом 6.1 договору №26/11п  передбачено, що у випадку затримки поставки товару, оплати його вартості чи затримки вивантаження товару понад чотири години винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Згідно з п. 6.3 договору, при затримці оплати товару більш ніж на п'ять днів, покупець платить штраф у розмірі подвійної вартості доставленого товару.

Місцевий господарський суд, за клопотанням представника відповідача зменшив розмір неустойки (штрафу, пені) стягнувши з ВАТ "Корнинський цукровий завод" 2622,41грн., у тому числі 2396,82грн. штрафу та 225,59грн. пені.  

Згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що діяльність підприємства відповідача має сезонний характер, яка не  дозволяє йому стабільно здійснювати господарську діяльність. Із представленого в апеляційний господарський суд клопотання ВАТ "Корнинський цукровий завод" вбачається, що фінансове становище підприємства є важким в зв'язку із зростанням цін на енергоносії та зниженням вартості цукру на ринку.

Крім цього, судова колегія апеляційного господарського суду при вирішенні питання про обгрунтованість зменшення суми штрафних санкцій враховує, що заявлений позивачем розмір штрафу є значно більшим, ніж сума основного боргу, а також, що за прострочення виконання грошового зобов'язання з відповідача, крім стягнення зменшеної судом суми штрафу та пені стягнуто, також, втрати завдані інфляцією та три відсотки річних.

За таких обставин, місцевий господарський суд мав, передбачені законом, підстави для зменшення  розміру неустойки (штрафу, пені)  до 2622,41грн.

Доводи позивача, що містяться в апеляційній скарзі не  можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства "Поліпром", м.Київ не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.12.2006р. має бути залишено без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2006 року у справі №1/2994 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поліпром", м. Київ - без задоволення.

2. Справу №1/2994 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд