Постанова

від 17.07.2007 по справі 1/2994

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/2994

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 липня 2007 р.                                                                                   № 1/2994  

           Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Приватного підприємства “Поліпром”

на постанову від  26.04.07 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№1/2994  господарського суду  Житомирської області

за позовомПриватного підприємства “Поліпром”

доВАТ “Корнинський цукровий завод”

простягнення 39824,48 грн.

у справі взяли участь представники

позивача: Нагорний О.Ф. -директор, Нагорная І.І.-економіст

відповідача: не зёявилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.12.2006р. (суддя Сичова О.П.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.07 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.), позовні вимоги  Приватного підприємства "Поліпром", м.Київ задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 11984,10грн. основного боргу, 1256,69грн. інфляційних нарахувань, 359,52грн. річних, 2622,41грн. неустойки, 398,24грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу . В частині стягнення  з відповідача неустойки її розмір було зменшено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач - Приватне підприємство “Поліпром” просить їх скасувати в частині зменшення штрафних санкції, посилаючись на незастосування судами ст. 233 п.1 ГКУ та 83 (п.3)ГПК України, які передбачають  зменшення штрафних санкцій, але для цього повинні бути відповідні обставини. Скаржник наголошує, що суд зобов'язаний був врахувати ступень виконання самого зобов'язання та добросовісність боржника, але суд не врахував, що за 2 роки від того часу як виник цей борг боржник жодного разу не спробував погасити цей борг. Суди двох інстанції при прийнятті рішення не врахували матеріальне становище кредитора. Суд не обґрунтував чому зменшення розміру штрафних санкцій він зробив в розмірі 90% та не врахував, що штраф спочатку самим позивачем був занижений на 70 %.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

26.11.2004р. між Приватним підприємством "Поліпром" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Корнинський цукровий завод" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26/11п. Згідно з пунктом 1 даного договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити товар -мішки поліпропіленові в кількості 23222,0 штуки.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу №26/11п, загальна вартість для першої партії становить 30033,00грн. без ПДВ, сума ПДВ першої партії 6006,60 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу мішки поліпропіленові в кількості 23222 штуки на загальну суму 36039,60грн., що підтверджується накладною №27/11 від 27.11.2004р. та довіреністю серії ЯИШ №475296 від 27.11.2004р.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в день поставки покупцю чергової партії товару до його вивантаження, кошти за перші 23222,0 шт. мішків перераховуються на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 27.11.2004р., у відповідності з рахунком продавця.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, відпустивши позивачу 27.11.2004р. в якості оплати цукор-пісок на суму 24055,50 грн., що не заперечується позивачем в позовній заяві. Непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 11984,10грн.

Судами встановлено, що відповідач борг в сумі 11984,10 грн. визнає, що підтверджується підписаним представниками сторін, актом звірки взаєморозрахунків від 29.11.2006р. Доказів проведення розрахунків з позивачем на суму боргу відповідач суду не представив.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача11984,10 грн. основного боргу.

За прострочення грошового зобов'язання, відповідачу у період з 27.11.2004р. по 27.11.2005р. позивачем нараховано суму втрат, завданих інфляцією в розмірі 1256,69грн. та три відсотки річних в розмірі 359,52грн., які також правомірно задоволено судовими інстанціями.

Окрім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті боргу в повному обсязі, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2255,97 грн., штраф в сумі 23968,20 грн.

Пунктом 6.1 договору №26/11п передбачено, що у випадку затримки поставки товару, оплати його вартості чи затримки вивантаження товару понад чотири години винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Згідно з п. 6.3 договору, при затримці оплати товару більш ніж на п'ять днів, покупець платить штраф у розмірі подвійної вартості доставленого товару.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції,  за клопотанням представника відповідача зменшив розмір неустойки (штрафу, пені) стягнувши з ВАТ "Корнинський цукровий завод" 2622,41грн., у тому числі 2396,82грн. штрафу та 225,59грн. пені.

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що діяльність підприємства відповідача має сезонний характер, яка не дозволяє йому стабільно здійснювати господарську діяльність; що фінансове становище підприємства є важким в зв'язку із зростанням цін на енергоносії та зниженням вартості цукру на ринку; що заявлений позивачем розмір штрафу є значно більшим, ніж сума основного боргу, а також, що за прострочення виконання грошового зобов'язання з відповідача, крім стягнення зменшеної судом суми штрафу та пені стягнуто, також, втрати завдані інфляцією та три відсотки річних.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3 ст.551 ЦК України  розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значено перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів зазначає, що обставини, які можуть бути  підставою для зменшення штрафних санкцій та їх дослідження відноситься до компетенції судів попередніх інстанцій. Касаційна інстанція не має права встановлювати інші  обставини або надавати обставинам, встановленим судами іншу оцінку. На підставі викладеного колегія суддів не приймає до уваги доводи ПП “Поліпром” про те, що  суди попередніх інстанцій, на його думку, не дослідили обставини, які скаржник вважає важливими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута попередніми  судовими інстанціями з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Поліпром” залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2006р.та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.07 у справі №1/2994  господарського суду  Житомирської області –без змін.

Головуючий, суддя                     В.Овечкін

Судді                    Є.Чернов

                                                                                               В.Цвігун