Ухвала

від 08.12.2016 по справі 235/9812/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

08 грудня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КоротунаВ.М., ЗавгородньоїІ.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтаресурс» про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтаресурс» (далі - ТОВ «Доннефтаресурс») про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 грудня 2013 року між нею та ТОВ «Доннафтаресурс» було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме: будівлі автозаправочної станції (далі - АЗС), розташованої по АДРЕСА_1 власником якого вона є на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначала, що відповідно до п. 7.1. договору орендар зобов'язався утримувати АЗС в повній справності, забезпечувати доступ орендодавця до АЗС для здійснення контролю за їх станом та використання за цільовим призначенням, не передавати орендоване нерухоме майно в суборенду іншим підприємствам або фізичним особам, нести інші обов'язки як тимчасовий володілець та користувач нерухомого майна.

Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату до 20 числа кожного наступного місяця за минулий місяць у розмірі 2 500 грн за місяць. Проте, у порушення вимог ст. ст. 526, 610, п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України зобов'язання за договором оренди не виконував, орендну плату з моменту укладення договору жодного разу не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 52 500 грн. Крім того, порушено п. 7.1 договору оренди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд розірвати договір оренди від 26 грудня 2013 року, зобов'язати ТОВ «Доннанафтаресурс» звільнити будівлю АЗС, розташовану по АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача 52 500 грн орендної плати за 21 місяць користування предметом оренди.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Розірвано договір оренди будівлі АЗС, який укладено 26 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Доннафторесурс», посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського районного нотаріального округу, реєстровий № 6118.

Зобов'язано здійснити примусове звільнення будівлі АЗС та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1, що є предметом оренди відповідно до договору оренди від 26 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Доннафторесурс», посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського районного нотаріального округу, реєстровий № 6118, від ТОВ «Доннафторесурс» та передати вказану будівлю АЗС та земельну ділянку власнику ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ «Доннафторесурс» на користь ОСОБА_4 орендну плату за 21 місяць у розмірі 52 500 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та інших випадках, встановлених договором або законом.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач як на підставу розірвання договору оренди посилалася на істотне порушення умов договору щодо орендної плати, а також на підстави, передбачені ст. 783 ЦК України.

Згідно зі ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки судом не встановлено тих обставин, з якими закон пов'язує розірвання договору оренди і настання певних юридичних наслідків, а саме істотних порушень умов договору оренди. Крім того, позивачем не доведено наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати з урахуванням проведеного поліпшення та реконструкції, яка погоджена з представником позивача.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи неприпустимо.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України це рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Коротун

І.М.Завгородня

Т.О.Писана