Ухвала

від 14.12.2016 по справі 815/2605/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2605/16

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області, за участю третьої особи Татарбунарської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

30 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області перевести земельну ділянку площею 0,94 га для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області з земель колективної власності в землі державної власності для подальшої приватизації ОСОБА_2 та надати висновок Головного управління Держземагенства в Одеській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.11.2013 року №186.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області від 11.11.2013 року №186, яким ОСОБА_2 відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є неправомірним, безпідставним та таким, що порушує її конституційне право на приватизацію земельної ділянки у власність.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про відсутність підстав для надання земельної ділянки, на яку претендує позивач, у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідно до державного акту на право колективної власності, зазначена земельна ділянка належить колишньому КСП «Росія».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016р. в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову постанову, якою її позов задовольнити.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

На підставі рішення від 28.07.1995 року Струмківської сільської ради народних депутатів колективному сільськогосподарському підприємству (далі КСП) "Росія" виданий державний акт серії ОД від 28.02.1996 року (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №33 (12)) на право колективної власності на земельну ділянку у розмірі 2086,6 га на території Струмківської сільської ради народних депутатів Татарбунарського району Одеської області Роздільнянського району Одеської області (а.с. 142-145).

Розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області № 264/А-2011 від 06.07.2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га, в тому числі ріллі - 0,94 га (а.с. 27).

На підставі вищезазначеного розпорядження, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відповідно до договору на виконання робіт із землеустрою від 04.11.2011 року №Г-ІІ-44, підготовлений проект землеустрою щодо відведення гр.ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29-37).

Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він був направлений на погодження у відділ Держземагенства у Тарбунарському районі Одеської області.

11.11.2013 року відділом Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області складений висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 186 (а.с. 63-64). Зазначена відмова обґрунтована тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у колективній власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Росія".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості прийняття відділом Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст.84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється зокрема органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ передбачено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, а саме згідно п. "б" вказаної норми визначено, що такою підставою набуття права власності є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

При цьому, згідно змісту положень ч. 1, п. "в" ч. 3, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України таке безоплатне набуття права власності громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, лише один раз та в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Зокрема, згідно норми п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок реалізації права громадян на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства передбачено ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки .

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 6 ст.186-1 ЗК України визначається, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що право колективної власності на землю зі прийняттям Земельного Кодексу України (2001р.), який не передбачає такого права, за умов відсутності обставин припинення цього права, не перестає існувати у тих суб'єктів, які були наділені ним відповідно до вимог Земельного Кодексу України (1990р.).

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Державного агентства земельних ресурсів України № 22-28-013-16472/2-13 від 16.09.2013 року, зі змісту якого вбачається, що якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищезазначеними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст.122 ЗК України, а землі залишаються у колективній власності.

Судова колегія зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин не надано доказів прийняття рішень про вилучення або викуп земельної ділянки, площею 2086,6 га, із колективної власності колишнього КСП "Росія", яке володіє нею на підставі державного акту серії ОД від 28.02.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №33 (12).

Доводи апелянта про те, що КСП "Росія" припинило свою діяльність, не означає автоматичного переходу вказаної земельної ділянки до земель державної власності з правом розпорядження нею органом місцевого самоврядування, оскільки право власності на зазначену землю підтверджується державним актом серії ОД від 28.02.1996 року, який наразі є чинним.

При цьому, судова колегія враховує, що ЗК України та іншими нормативно-правовими актами правовий статус не розпайованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності колишніх КСП на даний час не визначено.

Враховуючи вищевикладене, право колективної власності, яке не припинено у встановленому законом порядку, вважається дійсним, а отже відділ Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області не мав законних підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перевести земельну ділянку на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, загальною площею 0,94 га, з земель колективної власності в землі державної власності не ґрунтуються на законі, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян