Постанова

від 29.04.2020 по справі 815/2605/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №815/2605/16

адміністративне провадження №К/9901/32124/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №815/2605/16

за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області, третя особа - Татарбунарська районна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О.) і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Крусяна А.В.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

1.1. зобов`язати відділ Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області перевести земельну ділянку площею 0,94 га для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області з земель колективної власності в землі державної власності для подальшої приватизації ОСОБА_1

1.2. зобов`язати відповідача надати Висновок Головного управління Держземагенства в Одеській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.11.2013 року № 186.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області від 11.11.2013 року №186, яким ОСОБА_1 відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є неправомірним, безпідставним та таким, що порушує її конституційне право на приватизацію земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що оскаржуваний висновок є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що КСП Росія вже припинила свою діяльність, а тому відмова відповідача у відведенні земельної ділянки з підстав належності її КСП Росія є безпідставною. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не перевірили даного факту та не надали йому жодної правової оцінки, що унеможливило встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року.

8. Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. На підставі рішення від 28.07.1995 року Струмківської сільської ради народних депутатів колективному сільськогосподарському підприємству (далі КСП) "Росія" виданий державний акт серії ОД від 28.02.1996 року (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №33 (12)) на право колективної власності на земельну ділянку у розмірі 2086,6 га на території Струмківської сільської ради народних депутатів Татарбунарського району Одеської області Роздільнянського району Одеської області (а.с. 142-145).

11. Розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області № 264/А-2011 від 06.07.2011 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га, в тому числі ріллі - 0,94 га (а.с. 27).

12. На підставі вищезазначеного розпорядження, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відповідно до договору на виконання робіт із землеустрою від 04.11.2011 року №Г-ІІ-44, підготовлений проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 29-37).

13. Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він був направлений на погодження у відділ Держземагенства у Тарбунарському районі Одеської області.

14. 11.11.2013 року відділом Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області складений висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 186 (а.с. 63-64). Зазначена відмова обґрунтована тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у колективній власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Росія".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

21. Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст.84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється зокрема органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ передбачено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, а саме згідно п. "б" вказаної норми визначено, що такою підставою набуття права власності є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

22. Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

23. У відповідності до ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів виконавчої влади, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

24. Таким чином, відмовляючи позивачці у затвердженні проекту землеустрою, відповідач мав обґрунтувати невідповідність положень такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судами встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 186 стало те, що вказана земельна ділянка знаходиться у колективній власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству "Росія".

25. У касаційній скарзі касатор стверджує, що вказане вище КСП "Росія" припинило свою діяльність.

З цього приводу суди зазначили, що право колективної власності на землю із прийняттям Земельного Кодексу України (2001р.), який не передбачає такого права, за умов відсутності обставин припинення цього права, не перестає існувати у тих суб`єктів, які були наділені ним відповідно до вимог Земельного Кодексу України (1990р.).

Крім того, суди посилались на лист Державного агентства земельних ресурсів України № 22-28-013-16472/2-13 від 16.09.2013 року, зі змісту якого вбачається, що якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищезазначеними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст.122 ЗК України, а землі залишаються у колективній власності.

У ході судового розгляду також встановлено відсутність доказів прийняття рішень про вилучення або викуп земельної ділянки площею 2086,6 га із колективної власності колишнього КСП "Росія", яке володіє нею на підставі державного акту серії ОД від 28.02.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №33 (12).

При цьому, у касаційній скарзі позивачка також зазначає про бездіяльність відповідача щодо невчинення заходів, спрямованих на вилучення вказаної земельної ділянки із колективної власності колишнього КСП "Росія".

Відповідно до ч. 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, як встановлено судами та не спростовано касатором, право колективної власності КСП "Росія" на бажану позивачкою земельну ділянку є чинним, а тому відділ Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області не мав законних підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га.

26. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести земельну ділянку на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га із земель колективної власності в землі державної власності, суди попередніх інстанцій зазначили лише, що такі не ґрунтуються на законі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та уповноваженими органами відсутній адміністративно-правовий спір з приводу не вчинення дій або прийняття рішень із припинення права колективної власності КСП "Росія".

Разом з тим, такі висновки за результатами розгляду позовної заяви колегія суддів Верховного Суду не може вважати обґрунтованими, оскільки даний спір між позивачкою та відділом Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області пов`язаний із бездіяльністю відповідача щодо непереведення спірної ділянки із колективної власності в землі державної власності.

При цьому, позивачка просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме - перевести земельну ділянку на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га із земель колективної власності в землі державної власності.

Крім того, сама лише вказівка на те, що вказана позовна вимога не ґрунтується на законі без зазначення конкретної норми закону, яку вона порушує, не може вважатися належним обґрунтуванням підстав для відмови у її задоволенні.

27. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули та не дослідили належним чином зазначену вище позовну вимогу ОСОБА_1 , що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

28. Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

29. З огляду на викладене, колегія суддів верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести земельну ділянку на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га із земель колективної власності в землі державної власності та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

31. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі №815/2605/16 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести земельну ділянку на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 0,94 га із земель колективної власності в землі державної власності та направити справу у цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року.

3. В решті - постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі №815/2605/16 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій