ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2016 р.Справа № 922/4080/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації, смт. Шевченкове про стягнення 12344,89 грн. за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 до господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) звернулось ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь 11621,29 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення, згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 534,58 грн., три проценти річних 189,02 грн. та 1378,00 грн. судового збору. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №18-25/36, укладеного між сторонами 02.01.2015.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.12.2016 об 12:45.
09.12.2016 до суду від позивача надійшли письмові додаткові пояснення до позовної заяви. Надані письмові пояснення та додані до них документи, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
09.12.2016 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, зазначає, що управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації діяло у відповідності до норм чинного законодавства України, а саме: протягом 2015 року щомісячно подавалася інформація про фактично нараховані суми за наданими пільгами на зв'язок та акти звіряння розрахунків за надані послуги з ПАТ "Укртелеком" до фінансового управління Шевченківської РДА та реєструвалися фінансові зобов’язання в Державній казначейській службі. Після отримання місцевим бюджетом суми субвенцій з державного бюджету та після перерахування коштів субвенції на рахунок Управління, здійснювався розрахунок з позивачем. В 2015 році за надані послуги позивачу було перераховано кошти у сумі 72431,00 грн. На залишок невідшкодованих за 2015 рік коштів в сумі 11621,29 грн. управлінням подані до фінансового управління Шевченківської РДА розрахунки за надані пільги та акти звіряння з позивачем і зареєстровані в Державній казначейській службі зобов’язання. Проте, кошти субвенції з державного бюджету України на рахунок управління соціального захисту населення Шевченківської РДА до теперішнього часу не надійшли, що унеможливило здійснення розрахунків з позивачем не з вини Управління, оскільки, відповідно до п. 6 ст. 102 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій, проте, враховуючи ненадходження коштів відповідної субвенції до управління, перерозподіл Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд замінити первісного відповідача - управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації на належних відповідачів: Міністерство фінансів України, Державну казначейську службу, фінансові управління Харківської облдержадміністрації та Шевченківської районної державної адміністрації.
Наданий відзив та додані до нього документи, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Разом з тим, 09.12.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без участі представника відповідача у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, в явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника в судових засіданнях як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про заміну первісного відповідача на належних відповідачів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Дослідивши матеріали справи, суд відхиляє вказане клопотання, як необґрунтоване, оскільки позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням саме відповідачем умов договору №18-25/36, що був укладений 02.01.2015 між сторонами. Відповідачем у клопотанні не наведено достатніх підстав для заміни неналежного відповідача належними. Крім того, позивачем згоду на заміну первісного відповідача суду не надано.
Як роз’яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
У судовому засіданні 12.12.2016 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 02.01.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір №18-35/36 про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню (надалі - договір).
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
На виконання умов вказаного договору, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" протягом жовтня 2015 року по січень 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню смт. Шевченкове та Шевченківського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України В«Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захистВ» , ч. 5 ст. 12 Закону України В«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейВ» , п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України В«Про охорону дитинстваВ» .
Згідно п. 2.1 договору, його загальна сума становить 79596,00 грн. У разі змінення розміру бюджетних призначень, під час уточнення показників обласного бюджету на 2015 рік, сума договору може коригуватись за потребою шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов’язаний був до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми В« 2-пільгаВ» та акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Разом з тим, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок №256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг смт. Шевченкове та Шевченківського району Харківської області є Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку №256).
Проте, в порушення умов договору, а також вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 №20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року №64 В«Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсаційВ» ), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв’язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01 січня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 11621,29 грн.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В Законі України від 22.10.1993 № 3551-XII В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусуВ» , Законі України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ В«Про жертви нацистських переслідуваньВ» , Законі України від 28.02.1991 № 796-ХІІ В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , Законі України від 24.03.2008 № 203/98-ВР В«Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статусВ» та Законі України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ В«Про охорону дитинстваВ» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі В«Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти УкраїниВ» від 18.10.2005 та у справі В«Бакалов проти УкраїниВ» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що В« ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 11621,29 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від впливу інфляційних процесів у розмірі 534,58 грн. та 3% річних у розмірі 189,02 грн., суд виходив з наступного.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 189,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 534,58 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України; ст.ст. 179, 181 ГК України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації (63601, Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 25850998) на користь Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» в особі Харківської філії ПАТ В«УкртелекомВ» (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, на розрахунковий № 26005010194901 в ПАБ В«Альфа-банкВ» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач: ПАТ В«УкртелекомВ» ) - 11621,29 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 534,58 грн., три проценти річних у розмірі 189,02 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.12.2016 р.
Суддя ОСОБА_2
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2016 |
Оприлюднено | 20.12.2016 |
Номер документу | 63447195 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні