Постанова

від 15.05.2017 по справі 922/4080/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 922/4080/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. (суддя Погорелова О.В.) та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) у справі№922/4080/16 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" доУправління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації простягнення 12 344 грн. 89 коп. за участю представників: від позивачаБеліменко О.О., довіреність №1202 від 12.12.2016 р. від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 12 344 грн. 89 коп., з яких: 11 621 грн. 29 коп. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 534 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 189 грн. 02 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню №18-25/36 від 02.01.2015 р. відповідач не здійснив повного та своєчасного відшкодування відповідних витрат позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. у справі №922/4080/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р., позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 621 грн. 29 коп. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 534 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 189 грн. 02 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди прийшли до висновку про доведеність факту існування у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі. При цьому, за висновками попередніх судових інстанцій, неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань також є підставою для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних. Доводи відповідача про відсутність належного бюджетного фінансування місцевий та апеляційний господарські суди відхилили як безпідставні.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: не взято до уваги, що відповідне відшкодування має здійснюватися виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017 р .

В касаційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи зміст вказаного клопотання та керуючись приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з яких вбачається, що участь в судовому засіданні це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню.

В свою чергу, представник позивача до початку судового розгляду скористався правом, наданим йому ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 15.05.2017 р. з'явився представник позивача, який заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (виконавець) та відповідачем (платник) був укладений договір про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню №18-25/36 від 02.01.2015 р.

За умовами вказаного договору виконавець надає послуги зв'язку громадянам пільгових категорій, в межах сум, виділених бюджетом, а платник відповідно до Порядку використання коштів, виділених та затверджених бюджетом, відшкодовує протягом 2015 року цільові витрати виконавця на надання телекомунікаційних послуг громадянам смт. Шевченкове та Шевченківського району Харківської області відповідних пільгових категорій.

При цьому, згідно з п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми "2-пільга" та акту здачі-приймання наданих послуг.

Сторони також погодили та виклали в п.п. 6.1, 6.2 договору, що договір №18-25/36 від 02.01.2015 р. набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 р. Умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення, а саме: з 01.01.2015 р.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов вказаного договору, позивач з жовтня 2015 року по січень 2016 року надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню смт. Шевченкове та Шевченківського району Харківської області .

Поряд з цим, як вбачається із залучених до матеріалів справи та досліджених місцевим та апеляційним господарськими судами актів звірення розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, заборгованість відповідача перед позивачем склала 11 621 грн. 29 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на приписи вищенаведених правових норм колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до вірного висновку про доведеність факту порушення відповідачем договірних зобов'язань грошового характеру, що є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих на неї сум інфляційних витрат та 3% річних.

Одночасно з цим, судова колегія погоджується з позицією попередніх судових інстанцій стосовно того, що виконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку із здійснення відповідного відшкодування не може перебувати в залежності від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., а також постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.

За таких обставин, доводи викладені в касаційній скарзі відповідача відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

Враховуючи викладене, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В ИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 р. у справі №922/4080/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк