Рішення

від 13.12.2016 по справі 908/2786/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/130/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 Справа № 908/2786/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» , (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«МАК СТРОЙВ» , (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25)

про стягнення 10876,07 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2016 р.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» з позовною заявою до ОСОБА_1 підприємства В«МАК СТРОЙВ» про стягнення 10876,07 грн.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2016р. справу № 908/2786/16 призначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2786/16, справі присвоєно номер провадження 32/130/16, справу призначено до розгляду на 23.11.2016 р. у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2016р. у зв'язку з неявкою в содове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 13.12.2016р.

Представник позивача в судове засідання призначене на 13.12.2016р. не з'явився. На адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ В«Бетон КомплексВ» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд розглянувши подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вважає, що воно подане у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

В обґрунтування правової позиції позивач посилається на ст.ст.1, 2, 12, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16, ч. 1 ст 259, ст. ст. 526, 530, 536, 610 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2016 р. Заборгованість перед позивачем в частині стягнення суми основного боргу визнав. В частині стягнення 868,74грн. - інфляційних витрат та 246,30грн. - 3% річних заперечив та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 13.12.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 16 жовтня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» та ОСОБА_1 підприємством В«МАК СТРОЙВ» (відповідачем у справі) була досягнута домовленість щодо поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» передав відповідачу товарний бетон (далі - «Товар») на загальну суму 30105,59 грн., а саме БСГ В25 Р3 F200 W6, що підтверджується накладною № 35443 від 16.10.2013 р. (30105,59 грн.), копія містяться в матеріалах справи.

Позивачем зобов'язання по відвантаженню товару відповідачу виконано в повному обсязі.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 9 761,03 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

03.11.2015 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 0144 вих. № 02/866 від 02.11.2015р. з вимогою сплати суми боргу в сумі 9761,03 грн. Вимога залишена ОСОБА_1 підприємством В«МАК СТРОЙВ» без відповіді, заборгованість не сплачена.

В судовому засіданні 13.12.2016р. представник відповідача визнав заборгованість в сумі 9761,03 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 9761,03 грн. підтверджується та доведена відповідними доказами.

Таким чином заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» становить 9761,03 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за поставлений товар в сумі 9761,03 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 9761,03 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 868,74 грн. та 3 % річних в сумі 246,30 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних витрат і 3% річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно.

Згідно проведеного перерахунку суми інфляційних витрат і 3% річних в судовому засіданні суд встановив, що вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 698,46грн. інфляційних витрат та 245,69грн. - 3% річних. В решті вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід відмовити.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, втрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачаться з матеріалів справи № 908/2786/16 Товариство з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» заявлено вимогу майнового характеру, яка повинна бути оплачена судовим збором в сумі 1378,00 грн.

В той же час, платіжним дорученням № 10171 від 07.10.2016 р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1450,00 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 72,00грн.

Суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 72,00 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 10171 від 07.10.2016 р.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«МАК СТРОЙВ» , (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25, код ЄДРПОУ 32505454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Бетон КомплексВ» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, код ЄДРПОУ 04012164, р/р 26007211274100 в АКИБ «УкрСиббанк», МФО 351005) 9761 (девять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 03 коп. основного боргу, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 69 коп. - 3% річних, 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп. втрат від інфляції, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім ) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ .

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 16В» грудня 2016 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.