Ухвала

від 14.12.2016 по справі 520/13572/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7724/16

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Академрембуд» - Лях Ігоря Дмитровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Академрембуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПрАТ «Академрембуд» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом ОМР 08 липня 1999 року, позивач є власником 312\1000 частин будівель по АДРЕСА_1, ця частина складається з будівлі літ. «А» загальною площею 139,2 кв.м.

Наведене підтверджується копією свідоцтва про право власності, виданного виконавчим комітетом ОМР 08 липня 1999 року, зареєстрованому в ОМБТІ та РОН 19 липня 1999 року.

Відповідачі не визнають за ПрАТ «Академрембуд» права власності на 312\1000 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з нежитлового приміщення під літ «А», загальною площею 139,20 кв.м., що підтверджується судовими рішеннями.

Відповідно до остаточного рішення апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2011 року, ухвали Вищого Спеціалізованого суду України від 27 лютого 2012 року відповідачам у задоволенні позовних вимог щодо визнання за нмим прав власності на спірну будівлю відмволено, статус позивача - власника спірнї будівлі відновлено.

Однак реєстрація в ОМБТІ та РОН спірної будівлі за відповідачами зберігається, через втрату оригіналу свідоцтва про право власності відновлення реєстрації спірної будівлі за позивачем ускладнюється.

Невизнання відповідачами права воасності позивача, здійснення ними перешкод у реалізації повноважень власника, стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2016 року позовні вимоги ПрАТ «Академрембуд» залишено без задоволення.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ПрАТ «Академрембуд» - Лях І.Д. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Залишаючи позов ПрАТ «Академрембуд» без задоволення суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на будівлі господарчого призначення, виданого 08 липня 1999 року виконавчим комітетом ОМР, ЗАТ «Академрембуд» на праві колективної власності належали господарчі будівлі літ. «А», «Б», «В», «Д» по АДРЕСА_1. 16.09.1999 року за договором купівлі-продажу ЗАТ «Академрембуд» продало, а ПП «ЛЕВ» купило 688\1000 частин будівель господарчого призначення по АДРЕСА_1. Надалі право власності на 688\1000 частин будівель по пр.-ту. Свободи в м. Одеса перейшло до ОСОБА_3 за договором дарування.

Посилаючись на свідоцтво про право власності на будівлі господарчого призначення від 8.07.1999 року ПрАТ «Академрембуд» стверджує, що товариство є власником 312\1000 частин будівель по АДРЕСА_1 і що ця частина складається з будівлі літ. «А» загальною площею 139,2 кв.м. У зв»язку з тим, що відповідачі не визнають за ПрАТ «Академрембуд» права власності на 312\1000 частин будівель по АДРЕСА_1, неправомірно зайняли в 2007 році будівлю літ. «А» і добровільно не звільняють її, акціонерне товариство звернулось до суду з цим позовом.

Відповідачі, не визнаючи позовні вимоги ПрАТ «Академрембуд», пояснили, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.1999 року ПП «ЛЕВ» стало власником 688\1000 частин господарчих будівель і споруд по АДРЕСА_1. 25.08.2001 року між ПП «ЛЕВ» і ОСОБА_3 було укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 набула права власності на 688\1000 частин будівель господарчого призначення по АДРЕСА_1. Відповідачі, посилаючись на лист-відповідь голови правління ЗАТ «Академрембуд» ОСОБА_6 від 01.09.2001 року за №314\1 що на балансі ЗАО «Академрембуд» будівля літ. «А» не перебуває і товариство не має будь-яких майнових прав на цю будівлю, пояснили, що будівля літ. «А» не є господарчою будівлею більше 10 років, тому як вони - відповідачі - самочинно в період 2001-2005 років перебудували вказану будівлю в житловий будинок, яким і користуються до сьогодні.

При вищенаведених обставинах суд обгрунтовано дійшов висновку, що позов ПрАТ «Академрембуд» є таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив і сторони визнали, що з 2005 року судами неодноразово розглядались спори між цими ж сторонами щодо права власності на будівлю літ «А» по АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області, постановленим 8 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПП «ЛЕВ», ЗАТ «Академрембуд», треті особи Інститут біології Південних морів, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 312\1000 частин будівлі встановлено - «312\1000 частин житлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та складається в цілому із однієї основної будівлі під літ. «А» загальною площею 139,2 кв.м., в тому числі житловою площею 79,2 кв.м. є самочинним будівництвом».

Доводи представника позивача, що спірна будівля не була реконструйована і до сьогодні є нежилим приміщенням не підтверджені належними доказами. Позивачі надали копії технічних паспортів на будівлю літ. «А» по АДРЕСА_1, виготовлені КП «ОМБТІ» в 2005 році. У 2007 році технічний висновок щодо будівлі літ. «А», виготовлений КП Фірма «Содружество» свідчать, що спірна будівля є житловим будинком.

Відповідно до вимог частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Вимоги представника позивача про невизнання листа керівника товариства №314\1 від 01.09.2001 року як належного доказу по справі не грунтуються ні на фактичних обставинах по справі ні на положеннях ЦПК. Від позивача не надходили будь-які заяви з приводу цього доказу, як це визначено ч.2 ст.185 ЦПК України, не надані інші докази, що спростовують вказаний лист . Позивачева сторона не надала доказів, що спірна будівля перебуває на балансі товариства.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності через втрату правовстановлюючого документу, суд правильно вважав, що передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права, тобто відсутність можливості одержати документи у відповідних органах. Позивач з цього приводу не надав до суду ні пояснень ні доказів.

Однією із передумов витребування майна із чужого незаконного володіння є наявність в натурі індивідуально визначеного майна на момент звернення з позовом. У разі відсутності індивідуально визначеного майна позов про витребування майна не може бути пред'явлений, а пред'явлений позов не може бути задоволений. У даному випадку судом встановлено, що господарча будівля літ.»А» по АДРЕСА_1 не існує з 2005 року.

Пунктом 23 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 р. «Про судову практику у справах про захист прав власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулась до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Тобто правом на витребування майна із чужого володіння наділений виключно власник майна. Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів відносно того, що спірне майно належить йому на праві власності, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову і в цій частині. Вирішення інших позовних вимог, а саме витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання не чинити перешкоди, виселення, є похідним від визнання права власності, тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправомірний перехід права власності на спірний об'єкт нерухомості на різних власників, необґрунтовану зміну статусу спірного приміщення та переведення його з господарського в житлове, помилкове невизнання судом права власності позивача на спірне приміщення, обмеження його прав та створення перешкод у користуванні спірним об'єктом, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Академрембуд» - Лях Ігоря Дмитровича - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко