Рішення

від 15.12.2016 по справі 365/726/16-ц

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/726/16-ц

Номер провадження: 2/365/455/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.12.2016 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Калина» до ОСОБА_4 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

2 листопада 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власником двох земельної ділянки, загальною площею 4,1201 га, кадастровий номер якої 3221983000:04:003:0006, яка розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області. Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою на умовах договору оренди від 09.09.2005, б/н (далі - Договір). Оскільки земельна ділянка використовувались для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, вона була задіяна у виробничій програмі позивача та на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення оренди у листопаді 2015, а саме, проводилась передпосівна обробка грунту, під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що позивач витратив 1101,28 грн, що підтверджується дорожніми листками механізатора від 16-19.10.2015. Після закінчення строку оренди відповідачу було передано її земельну ділянку із поліпшеннями та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки, тому просить стягнути із відповідача на його користь понесені витрати та сплачений судовий збір.

У своїх письмових запереченнях проти позову уповноважений представник відповідача посилається на те, що дійсно між сторонами у справі було укладено вищезазначений Договір від 09.09.2005, який було зареєстровано у встановленому порядку 01.11.2005. Тобто дія цього Договору закінчилась 09.09.2015 після спливу 10 років з моменту підписання Договору, а не його реєстрації. Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у справах № 6-162ц13 від 19.02.2014, № 6-127цс13 від 18.12.2013 та № 6-118цс13 від 25.12.2013. Проте позивач, незважаючи на закінчення дії Договору 09.09.2015, без належного повідомлення, самоправно, впродовж 16-19.10.2015 провів дискування земельної ділянки відповідача. Позивач всупереч ст. 33 Закону України «Про оренду землі» лише після спливу шестимісячного строку з дня закінчення дії Договору направив відповідачу лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди землі. Відповідач же, заявою від 01.08.2014 за вх. № 32 повідомила позивача про намір припинити дію Договору, зазначивши, що строк передачі земельної ділянки - вересень місяць 2015 року. Після чого, з кінця листопада 2015, відповідач самостійно здійснює обробіток землі та посів зернових культур. Таким чином, земельну ділянку було повернуто відповідачу, що визнає й позивач. Відповідач не надавала права та дозволу позивачу задіювати у виробничій програмі АТ «Калина» її земельної ділянки після закінчення дії Договору. При цьому сторона позивача не змогла довести, чи взагалі оброблялася земельна ділянка відповідача позивачем, так як належні докази тому у матеріалах справи відсутні, а дорожні листки тракториста не підтверджують факт дискування саме земельних ділянок відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, представник відповідача позов не визнав повністю.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог. Крім того, зазначив, що, на думку позивача, дія Договору закінчилась у листопаді 2015 року, тобто після закінчення десяти років з моменту його державної реєстрації. Тоді ж земельна ділянка була повернута відповідачу. В АТ «Калина» існує виробнича програма. Це розподіл витрат на обробку та посів орендованих земельних ділянок. Позивач провів передпосівну обробку грунту під посів ярих культур у 2016 році, що є поліпшенням земельної ділянки та на що відповідач надала згоду відповідно до умов укладеного Договору. У порядку, визначеному п. 8 Договору, щодо продовження дії Договору позивач до відповідача не звертався.

В судовому засіданні відповідач надав пояснення, які повністю відтворюють зміст його письмових заперечень.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що відповідач на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 043536 від 23.07.2004 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,1201 га, що розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області, кадастровий номер якої 3221983000:04:003:0006 (а.с.17 - копія Державного акта). 9 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, строком на 10 років , який було зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру ДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 1 листопада 2005 року за № 04:05:027:00034 (а.с.14-16, 34 - копія Договору, довідка), що визнається та не оспорюється сторонами у справі.

Дата укладення договору не збігається з датою його державної реєстрації. Оскільки договір оренди пройшов державну реєстрацію, він є укладеним. З дня його державної реєстрації у позивача виникло право на оренду землі, проте строк дії договору визначено сторонами з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов, зокрема строку його дії. Державна реєстрація договору оренди землі вказує на його чинність і не може змінювати день укладення договору, строк його дії, так як зміни до договору, у тому числі щодо строку його дії, вносяться згідно зі статтями 651, 652 ЦК України.

Статею 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( землекористувач).

Відповідно до ст.ст. 13 , 14 , 15, 16 , 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час виникнення правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317 , 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України .

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

За таких обставин, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов та його підписання, а не з дати державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13 та від 19 лютого 2014 року № 6-162ц13.

Таким чином, Договором було визначено строк його дії з 9 вересня 2005 року по 9 вересня 2015 року.

Відповідач як орендодавець до закінчення строку дії Договору повідомила позивача про намір припинити його дію, що підтверджується копією її заяви від 01.08.2014, яку позивач отримав (а.с.54).

Позивач як орендар про свій намір поновити Договір на новий строк звернувся до відповідача 11.03.2016, тобто після закінчення строку дії Договору (а.с.55 - копія повідомлення).

Як вбачається із матеріалів справи та визнається представниками сторін, було припинено переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк та земельні ділянки повернуто відповідачу.

Позивач не надав доказів того, що після 09.09.2015 він мав правові підстави користуватись належною відповідачеві земельною ділянкою та не надав угоди, яка додається до Договору, щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення змельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» , зокрема п.п. 3, 4, визначено, що відшкодуванню підлягають вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень, понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи та інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Із технологічної картки № 87 від 01.08.2015 вбачається, що виробничий цикл по вирощуванню сої розпочинається із дискування та закінчується очисткою зерна та сплатою податків (а.с.48-50). Таким чином, дискування є початковим етапом обробітку грунтів в річній виробничій програмі підприємства, аж ніяк не завершальним, що також вбачається із письмових пояснень представника позивача.

Позивач при предявленні позову сплатив судовий збір в розмірі 1378,00 грн (а.с.1 - платіжне доручення).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Докази, надані позивачем у копіях на підтвердження обробітку земельної ділянки відповідача у період із 16 по 19 жовтня 2015 року, не підписані відповідними особами, не засвідчені у встановленому порядку та суду не надано оригіналів цих доказів для засвідчення відповідності цих копій їх оригіналам (суд на підставі 10 ЦПК України роз»яснював представникові позивача наслідки вчинення зазначених процесуальних дій). Крім того, зазначені докази та викопіювання поля № 1/2 - 101 не містять даних щодо проведення передпосівної обробки грунту на земельній ділянці саме відповідача (а.с.5-13, 51 - копії відомостей, дорожніх листів трактора).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити повністю, так як в судовому засіданні не доведено, що порушено законні права позивача, оскільки дія Договору закінчилась 09.09.2015 та він не був поновлений на новий строк, а відтак позивач у жовтні 2015 року не мав правової підстави користуватися земельною ділянкою відповідача без її згоди.

Крім того, не доведено та не надано будь-яких доказів того, що позивач поніс витрати на незавершене виробництво врожаю 2016 року на обробіток земельної ділянки, яка належить саме відповідачу. Таким чином, зазначені витрати позивачем не є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 407, 627, 638 ЦК України, Законом України «Про оренду землі» , постановами Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13 та від 19 лютого 2014 року № 6-162ц13, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» , ст.ст. 3, 10, 11, 15, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові Приватного акціонерного товариства «Калина» до ОСОБА_4 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року відмовити повністю .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2016 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО